0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

Модель української родини в оповіданнях Ганни Барвінок (ID:1133555)

Тип роботи: курсова
Дисципліна:Література
Сторінок: 30
Рік виконання: 2019
Вартість: 140
Купити цю роботу
Зміст
ЗМІСТ Вступ……………………………………………………………………………3 Розділ I. Творча постать Ганни Барвінок у контексті етнографічно-побутової школи прозаїків 50-60-х рр. ХІХ ст. 1.1. Внесок Ганни Барвінок в українську літературу.…..…………………………………………………………….6 1.2. Життєвий шлях письменниці………...……………………………...9 Розділ ІІ. Оповідання Ганни Барвінок як зразок реалістичного характеротворення 2.1. Структура і проблематика творів Ганни Барвінок………………..13 2.2. Прийоми і засоби типізації та індивідуалізації характерів письменниці……………………………………………………………...17 Висновки………………………………………………………………………27 Список використаних джерел………………………………………………..30
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
ВСТУП Актуальність даної роботи пов’язана з тим, що Ганна Барвінок є видатною письменницею. Вона внесла вагомий вклад в розвиток української літератури, культури й мови. Українська письменниця Ганна Барвінок (Олександра Михайлівна Білозерська-Куліш) народилася 23 квітня (5 травня) 1828 року на хуторі Мотронівка (за іншими джерелами – в місті Борзні). Її батько мав гарну освіту, був предводителем місцевого дворянства. Вона – сестра українського громадського та літературного діяча, журналіста Василя Білозерського, українського фольклориста й етнографа Миколи Білозерського. У 15-річному віці Ганна познайомилася з майбутнім чоловіком, Пантелеймоном Кулішем, старшим за неї на 9 років. На весіллі Олександри Білозерської і Пантелеймона Куліша старшим боярином був сам Т. Шевченко. Наречена на знак поваги подарувала йому весільну квітку. Після розгрому Кирило-Мефодіївського товариства, у діяльності якого брав участь П. Куліш, останнього було заслано до Тули. За ним поїхала і дружина. Ганна Барвінок, такий Олександра взяла собі псевдонім, присвятила себе чоловікові. Коли згоріли рукописи перекладу Біблії українською мовою – плід 25-річної праці Куліша, умовила чоловіка почати все заново. Та не була його тінню. Олександра сама стала писати. Через багато років вона згадуватиме: «Як тільки ми виїхали з Києва, дав мені Куліш зшиток і олівець у руки і умовляв, щоб я записувала, що побачу чи почую... Нова течія мого життя і нова праця. Як тут ще найти натхнення і річ, котра б варта була пера. Хоч яка поезія з прозою. Та вилетять з голови од штовхання під боки». Ганна Барвінок мала чутливу душу, яка відгукувалась на все, що пов’язане з Україною, її піснями, звичаями, побутом. І все надбане, збагачене власною любов’ю вона пізніше викладе на папір, подарує людям. Це будуть згустки народного життя, без прикрас і вигадок. Вона більше 50-ти років була в літературному житті. Перші свої твори надрукувала в 1858 році в літературному альманасі «Хата» та журналі «Основа». У свій час оповідання друкувалися на сторінках багатьох літературних журналів: «Дзвінок», «Рідний край», «Літературно-науковий вісник», «Складка», «Перший вінок». Вражає мова оповідань письменниці, насичена прислів’ями і приказками, народними висловлюваннями, піснями. Ця жінка творила добро, допомагала утверджувати українське на українській землі. Ганна Барвінок написала оповідання: «Жіноче бідування», «Батькова помилка», «Перемогло», «Восени літо», «П’яниця», «Хатнє лихо», «Молодича боротьба», «Русалка» та ін. Ім’я талановитої письменниці Ганни Барвінок відоме далеко за межами рідного краю. Вона створила такі повісті і оповідання, які стали окрасою української літератури. Її творчість високо оцінили сучасники. Недарма ж Борис Грінченко, котрий у 1902 році першим видав її твори, опублікував статтю про письменницю під назвою «Співець жіночого горя». Своєю літературною творчістю вона зробила великий внесок у розвиток української літератури та у справу збагачення української літературної мови. Своєю невтомною, наполегливою працею в науковій, освітній, громадській діяльності Ганна Барвінок залишила глибокий слід і відіграла надзвичайно велику роль у розвитку національної культури, науки та в поширенні національної свідомості народу. Письменниця вважала, що для кожного свідомого українця недостатньо знати рідну мову та читати українські книжки. Його обов’язком має ще бути й матеріальна допомога українській культурі. Сама Ганна Барвінок неодноразово надсилала гроші Доброчинному товариству з видання дешевих і загальнокорисних книг для народу, передплачувала українські газети й журнали, зокрема «Літературно-науковий вісник», «Вільна Україна», «Шершень» та ін. По смерті чоловіка Ганна Барвінок продала садибу в Мотронівці, щоб видати його творчу спадщину – видано найповніше досі зібрання творів П. Куліша. Померла 6 липня 1911 року, похована поряд із чоловіком у рідній Мотронівці. Мета даної роботи полягає в освітленні творчої діяльності Ганни Барвінок для глибшого розуміння проблем того часу. Об’єктом дослідження виступає постать Ганни Барвінок , як видатної письменниці України. Предмет дослідження, - проза 50-60-х років ХІХ ст. Завдання дослідження:  Охарактеризувати внесок Ганни Барвінок в літературний процес;  Описати структуру й проблематику творів;  Визначити засоби детального опису характерів.