Зразок роботи
ВИСНОВКИ
Вивчивши особливості жанру твору О. Терещенка «Життя після 16:30. Сім років по тому» на змістовому та формальному рівнях, ми дійшли таких висновків.
1. Простежено ґенезу та засадничі риси української воєнної прози. Виявлено суттєві від відмінності між сучасною воєнною прозою та прозою часів Другої світової війни. Виявлено, що сучасна воєнна проза, яку літературознавці також позначають термінами «комбатантська проза», «ветеранська проза», «армійська проза», «міліарна проза» та іншими, жанрово є дуже різноманітною. Її авторами стають і професійні письменники, які пройшли через горнило війни, і ті, хто ніколи до цього часу не долучався до літературної праці. Вони по-різному висвітлюють пережитий досвід, створюючи щоденники, спогади, автобіографічні оповідання, новели, повісті, романи, есеїстику тощо. Зазначено, що характерною рисою сучасної воєнної прози її жанрова дифузія. У більшості випадків реалістична оповідь превалює над художнім вимислом. Зауважено, що скріншоти Інтернет-дописів, цифрові штрих-коди значно розширюють ілюстративні можливості книжки. Підкреслено, що правдивість, історична достовірність, виявлення чіткої позиції авторів щодо російської агресії українській воєнній прозі стають важливим елементом інформаційної війни.
2. З’ясовано феномен «мережевої літератури», синонімами якої виступають «Інтернет-література», «онлайнова література», «віртуальна література» тощо. Виявлено, що дослідники трактують мережеву літературу в широкому та вузькому значенні слова. У першому випадку цей термін означає будь-який розміщений в Інтернеті літературний твір, що не дає підстав визначати таку літературу як особливий жанр. У другому випадкові – це твори, що виникли в Інтернеті, завдяки його специфічним і характерним можливостям. При перенесенні такого твору на папір його особливий характер та образ сильно руйнуються, втрачаючи свою цінність. Підкреслено, що мережева література є не лише новою формою подачі текстів за рахунок гіперактивності, інтерактивності, можливості робити текст мультимедійним, а й зароджує нові жанри у сучасній літературі. Зазначено, що творення інтерактивних творів залучає читачів до участі у творчому процесі у різноманітних формах. З’ясовано, що різновидами літератури такого типу є мережева зорова поезія та літературний гіпертекст. Зазначено, що поетика мережевої літератури складається з поетики наративного гіпертексту, що зближується з ліро-епічними жанрами, та поетики мережевої зорової поезії, яка використовує засоби впливу на свідомість читача, близькі до кінематографу, малярства, реклами, мультиплікації.
3. Виявлено прояви жанру книги «Життя після 16:30. Сім років по тому» на змістовому рівні. Було виявлено, що автобіографічні нотатки, есе, дописи О. Терещенка у соцмережах лягли в основу його твору. Добірки «маячні» в першій частині дилогії та оповідей у другій становлять розділи твору, в яких розкриваються основні теми, які зачіпає автор у книзі. Встановлено, що сенс викладених історій автор убачає в терапевтичності для тих бійців, хто ніяк не може перебороти війну в собі й продовжити жити. Адже багато з них, маючи навіть значно менші ушкодження, впадають у депресію, втрачають смак до життя. Головна мета книги – поділитися з усіма досвідом виживання у надскладних ситуаціях, умінням не опускати рук і продовжувати жити, не існувати, а саме жити якомога більш повноцінним життям. Підкреслено, що, на відміну від творів інших авторів, тема повернення з війни подана не в мінорному ладі, а скоріше в оптимістичному, що ілюструє самоіронічний стиль мовлення автора. Тому, як це не парадоксально, читаючи цю в цілому трагічну історію, читач часто посміхається. Хоча часом і у нього виникають короткочасні напади меланхолії, відчаю, він знаходить шляхи подолання цих проявів і вказує на них читачам.
4. Досліджено прояви аналізованого твору на формальному рівні. Виявлено, що він являє собою автобіографічну оповідь, яка поєднує у собі риси нарису, есе та художнього оповідання, основні вияви яких відрізняють цей текст. Зокрема, яскрава образність твору досягається широким уживанням метафор, порівнянь, алегоричних образів, символів. З’ясовано, що провідним символічним значенням у «Житті після 16:30. Сім років потому» постає пошук свого нового «Я» через постійне пригадування травми, що реалізується через спробу нової соціалізації автора, намагання знайти нове місце й відігравати та нову роль. Саме це є формальною сюжетною лінією твору. Водночас книга має терапевтичний соціальний ефект як для автора, який втратив верхні кінцівки, так і для читачів. Для автора, який не визнає себе письменником, писати означає жити так, як і раніше, відновивши, а часом і примноживши свої можливості. Те, що робить О. Терещенко, є переходом від «мо¬жу» в колишньому житті до «мушу» в теперіш¬ньому, його діяльність відділяє життя до травми та життя після травми и водночас об’єднує їх.
