Зразок роботи
Висновки
Виявивши специфічні риси сентименталізму та сентименту прози Г. Квітки-Основ’яненка, ми дійшли таких висновків.
1. Встановлено, що стильовою домінантою сентиментальних повістей Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся», «Щира любов», «Сердешна Оксана», «Козир-дівка» є співчутливе, різною мірою ідеалізоване зображення селянського простолюдина із заглибленням у його внутрішній світ, із широким використанням народнопісенних мотивів і засобів ліризації. Характерною особливістю жанрово-стильової побудови повістей Квітки-Основ’яненка є використання автором дидактично-моралістичних вступів, висновків або вставок, позасюжетних фрагментів. Вони створюють довірливу обстановку, настроюють читача на серйозну «розмову». Композиція повістей певною мірою нагадує давню притчу, що на початку твору подає розгорнене моралізаторське повчання, а сюжетна фабула виступає своєрідною широкою ілюстрацією висловлених постулатів. Специфічною рисою цих повістей є використання письменником манери викладу від першої особи, вводячи в структуру творів образи оповідачів. Особливої популярності у читачів набув образ оповідача під маскою Грицька Основ’яненка, за якою приховався автор. Глибока ліричність повістей досягається під впливом народної пісенності. З метою глибшого розкриття світу почуттів та емоцій героїв своїх творів автор звертається до їх внутрішнього монологічного мовлення, відтворених у монолозі-емоції, монолозі-почутті, монолозі-роздумі.
2. Підкреслено, що в повісті «Маруся» Г. Квітка-Основ’яненко значною мірою втілив власні світоглядні засади та морально-етичні ідеали. Його світогляд формувався у складних суспільно-політичних та культурних умовах під значним упливом Г. Сковороди та І. Котляревського. У цьому, як і в багатьох інших сентиментально-реалістичних творах автора, відчутно виявляється гуманізм, співчуття тяжкому становищу простого люду, притаманні самому письменнику. У «Марусі» письменник відобразив ідеальні образи молодої пари – Марусі й Василя, показав їхню моральну чистоту і внутрішню красу, створивши ідеальні образи з народу, які виявляли незгоду з кризовими тогочасними процесами. Головною героїнею повісті є Маруся, образ якої забарвлений елементами сентименталізму, зокрема, спорідненістю з пісенними образами. Художньо правдиво письменник відображає духов¬ний етан героїні, показуючи цілковиту гармонійність навколишнього життя з її психологічним піднесенням. Цілком гармонійним до образу Марусі постає Василь. Цей ідеалізований образ змальовано відповідно до релігійних настанов письменника, котрий сам був глибоко віруючою людиною, вважаючи, що саме релігійні системи забезпечують інтенсивність людської духовності. Емоційна насиченість у «Марусі», як і в інших повістях автора, є вельми високою. Риси сентименталізму зумовлювалися ще й рисами характеру самого письменника – людини чулої, душевної, м’якої, ліричної.
3. Підкреслено, що персонажі повістей Г. Квітки-Основ’яненка переважно позбавлені індивідуалізованих рис і втілюють особливий ідеал простолюдина, що відповідає традиціям характеротворення у фольклорі та житійній літературі. Типологія української жінки у творах прозаїка «Козир-дівка», «Щира любов», «Сердешна Оксана» є своєрідним зображенням жіночого серця, представленого у різних обставинах життя й у різних характерах. Еталоном сільської дівчини є образ Ївги з повісті «Козир-дівка», яка уособлює найкращі риси «природної» людини, котра інстинктивно, завдяки своїй незіпсованій природі, слідує принципам правди та справедливості у своєму житті. Письменник показує моральну вищість Ївги над людьми панівних верств. Називаючи її козир-дівкою, автор насамперед підкреслює працьовитість, дотепність, особливо вольові риси характеру героїні. У повістях «Щира любов» та «Сердешна Оксана» Г. Квітка-Основ’яненко відтворив історії нещасливого кохання своїх героїв. Порівнюючи образи героїнь повістей «Козир-дівка» та «Щира любов», слід відзначити суттєві відмінності між ними. Якщо Ївзю характеризують енергійність, рішуча воля, хоробрість, непохитність у боротьбі за власне щастя, віра у краще майбутнє, сила духу, яка допомагає підкорювати вершини, то в образі Галочки домінують риси ніжного, поетичного кохання, відданості, чесності, лагідності, покори, працьовитості. Крім того, Галочка відзначається більшою набожністю. У «Сердешній Оксані» Г. Квітка-Основ’яненко майстерно створив хвилюючий образ героїні, заглянув у її внутрішній світ, роз¬крив причину її страждань, пов’язаних, насамперед, з її спробою відірватися від свого роду, прагненням порівнятись з панами. Саме уникати цього закликає прозаїк. Не зважаючи на це, автор виявляючи до неї щирість протягом усього твору. Оповідна манера Г. Квітка-Основ’яненко в аналізованих повістях дозволяє автору висловити своє ставлення до героїнь своїх творів і залучити у свій табір їх прихильників і читачів. Для цього автор часто використовує риторичні фігури, риторичні питання та оклики, які апелюють до емоцій уявного читача твору, посилюють його увагу до певного аспекту зображуваного, залучають до умовного діалогу з оповідачем, змушують сприймати (або не сприймати) систему цінностей оповідача. Тобто мислення читача активно працює у процесі читання твору.
