Інтерпретація ідеї ніцшеанства В.Винниченком (на прикладі романів «Чесність із собою», «Рівновага») (ID:127676)

2.2. Письменницькі експерименти В. Винниченка: конфлікт духовного і тілесного Тенденція до осмислення філософських категорій у площині проявів несвідомого, у поведінці та почуттях окремих людей стала особливо актуальною для української літератури початку ХХ століття. Об’єктом художнього аналізу стає особистість, яка переживає неочікувані для неї самої почуття і так само неочікувано на них реагує. Активно тяжіє до зазначеної течії Володимир Винниченко, «творчість якого в контексті історико-культурологічного поступу виявилася правдивим художнім феноменом, над розгадуванням якого замислювалися як критики початку століття, так і дослідники його останніх десятиліть» [27, с. 8]. Романістика Володимира Винниченка, написана на початку ХХ століття засвідчує зацікавленість письменника найрізноманітнішими вираженнями людської іманентності, та чи не найперше він вдається до відтворення первинних чуттєвих вражень, фіксує моментальне враження або безпосередню реакцію на дійсність, змальовує думки, асоціації героя під час крайнього психічного напруження. Домінантним принципом художньої творчості стало осмислення внутрішнього світу людини в ситуаціях глибинного вибору між духовним і тілесним, зокрема таких проявів «тваринного» начала в поведінці та характерах персонажів [39, с. 230], як тамування сексуального потягу, голоду, яскраві прояви інстинкту самозбереження тощо. Письменник надає великого значення біологічним чинникам, але не зводить поведінку людини лише до фізіології. Герої Винниченка відмовляються від традиційного способу життя й мислення, усталених приписів та суспільних умовностей, свідомо представляють сукупність біологічних і духовних чинників [46, с. 3].