Романтизм в українській літературі (ID:227692)

Романтизм— літературний напрям, що виник на¬прикінці XVIII століття в Німеччині та існував у літературі Європи й Америки в першій половині XIX століття. Тер¬мін «романтизм» упроваджують безпосередньо його пер¬ші представники — німецькі романтики. Саме слово «романтизм» походить від іспанського «романс», що позначало ліричний жанр, який виник в іспанській літературі ще в середні віки. Згодом «романс» починає означати епічний жанр роману. У XVII столітті поширюється визначення «романтичний», яке ха¬рактеризувало твори й сюжети, написані романськими (а не класичними) мовами. В Англії XVIII століття епітет «роман¬тичний» позначав літературу середньовіччя та Ренесансу, а згодом — фантастичне, дивовижне, таємниче як необхідні елементи поезії кінця XVIII століття. Український романтизм охоплює період 20—60-х років XIX століття. Поява романтизму на українському ґрунті була підготована здобутками історичної науки і фольклористики. Козацькі літописи, зокрема «Літопис Самовидця» (поч. XVIII ст.), «Літопис Григорія Грабянки» (1710), «Літопис Самійла Величка» (1720), в яких йшлося про визвольні змагання українців в минулому, (наприклад про героїку Хмельниччини), були пройняті патріотичним пафосом. Не випадково згадані історіографічні праці стали невичерпним джерелом тем і мотивів українських романтиків, зумовлювали волелюбний, патріотичний характер їхніх творів. Український романтизм є значимим і актуальним якраз у плані відтворення тих суттєвих сторінок нашого минулого, котрі і сьогодні є на часі. Йдеться про те, що саме в рамках українського романтизму вперше визріли і сформувалися ідеї національного державотворення, українська ідея як основоположна засада цього процесу, ідея народності, а також чимало інших важливих світоглядних проблем.