ХУДОЖНЯ КОНЦЕПЦІЯ ЖІНКИ В РОМАНІ ФРАНЦУАЗИ САГАН «КРАПЛИНА СОНЦЯ У ХОЛОДНІЙ ВОДІ» (ID:232121)

Для того, щоб створити і сприйняти неспотворений образ реальності в будь-якій сфері сучасної творчої діяльності, необхідне гармонійне поєднання чоловічого та жіночого підходів, способів самореалізації – це саме та аксіома, яку навряд чи хтось зможе заперечити. У дихотомiї понять жіночого/чоловічого полягають цiннiснi орiєнтацiї та установки, котрi сформувалися таким чином, що все чоловiче чи ототожнене з ним вважається позитивним та домiнуючим, а жіноче – негативним та другорядним. Ще Аристотель був глибоко переконаний в тому, що «жінка хвора на вроджену ущербність». Цілком ймовірно, що в цей період (VI-IV ст. до н.е.) задекларовані і частково сформовані загальноприйняті погляди чоловіків на жінок у сучасній європейській цивілізації, які впливають на визначення суспільного статусу жінки, її самооцінку та способи самореалізації. Отож, розглядаючи творчість Француази Саган, неможливо оминути питання фемінізму та гендерної проблематики. У феміністичному проекті пояснюється «минула дефектність» жінки не як природня даність, а як власне культурно сконструйоване явище. Ми не схильні вважати Француазу Саган феміністкою. Безперечно, письменниця, як представниця своєї епохи не може не потрапити «під цей дощ», та зауважимо, що справжня майстерність митця якраз і полягає в тому, щоб «намокнуть, но не промокнуть». Проте не можемо стверджувати, що героїня Саган Наталі є традиційною «сентиментальною» жінкою, яка повністю своїм розумом і волею підкоряється чоловікові.