Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми. Антонімія є основним засобом вираження контрасту - виразного протиставлення, реалізованого через порівняння й виявлення протилежних ознак. Мовні контрасти дають змогу схарактеризувати предмет з полярних сторін, об’єднати протилежності, передати суперечливу сутність людських думок і почуттів.
Майстри художнього слова використовують протиставлення для досягнення певного смислового й естетичного ефекту - відтворення суперечностей душевного стану персонажів, зображення діалектичної сутності предметів та явищ навколишнього світу, посилення експресивності вислову.
Вірші Сергія Жадана підкреслюють індивідуальний стиль сучасного поета, у якому тісно переплелися глибока філософічність, ліричність, загострене сприйняття навколишньої дійсності. У його поетичному словнику продуктивні семантично протиставлювані лексеми, що свідчить про опозиційне світобачення.
Синонімічно-антонімічну парадигму вивчали Л.О. Введенська, Д.Л. Докторевич, Г.М. Лукіна. Антонімія в межах різних лексико-граматичних розрядів слів була предметом досліджень Н.А. Джафарової, О.І. Едельштейна, Л.Т. Корнєвої. Стилістичний аспект лексем із протилежними значеннями аналізували Л.Т. Бабаханова, Я.І. Гельблу, М.С. Каплан, Т.І. Лукіних, Є.М. Міллер. Дослідження А.І. Альохіної, А.М. Емірової, Л.Т. Зиміної, С.І. Ройзензона присвячені фразеологічним антонімам. У наукових студіях М.І. Толстого, Н.Д. Арутюнової, Т.В. Булигіної, О.Д. Шмельова відображено сучасний стан вивчення названого лексико-семантичного явища. Лексикографічний аспект антонімії опрацьовували Л.О. Введенська, М.П. Колесников, В.Н. Коміссаров, М.Р. Львов, В.П. Тимофєєв. В україністиці загальнотеоретичні проблеми антонімії розглядали як лексикологічні (Л.А. Лисиченко, Л.С. Паламарчук, В.М. Русанівський та ін.) або стилістичні (А.П. Коваль, О.Д. Пономарів, Л.І. Мацько та ін.). Окремим питанням лексико-се- мантичних антонімічних відношень присвячено наукові розвідки В.А. Василенко, Н.В. Векуа, С.Є. Доломана, Н.В. Журавель, С.Я. Єрмоленко, В.С. Калашника, В.І. Ко- ноненка, М.П. Кочергана, Л.О. Пустовіт, Л.О. Ставицької, В.А. Суковатої, О.О. Тараненка, В.Д. Ужченка, Т.О. Федоренко та інших українських мовознавців.
Мета дослідження - проаналізувати мовно-стилістичне навантаження антономії у мовотворчості С. Жадана та лексичні опозиції в його поетичному словнику.
Реалізація поставленої мети зумовила потребу у розв’язанні таких завдань дослідження:
• вивчити сутність поняття лексичної антонімії;
• розглянути структурно-семантичну характеристику антонімів;
• дослідити стилістичні можливості оксюморду та антитези;
• проаналізувати антонімічні пари й антонімічно-синонімічні парадигми в поезії С. Жадана;
• визначити стилістичні функції антитез та оксиморонів у досліджуваних поетичних текстах.
Об’єктом дослідження є процес мовно-стилістичного навантаження антономії у мовотворчості С. Жадана.
Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні аспекти лексичної антонімії.
Матеріалом дослідження є лексеми із семантично протиставлюваними компонентами, зафіксовані в поетичних збірках С. Жадана «Господь симпатизує аутсайдерам» [11] та «Життя Марії» [12].
В процесі написання роботи було використано сукупність загальноприйнятих методів і прийомів наукового пізнання.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛЕКСИЧНОЇ АНТОНОМІЇ
1.1. Сутність поняття лексичної антонімії
Мовознавча література поняттю антоніма дає різноманітні лінгвістичні тлумачення.
Як відомо, лексика мови являє собою певним чином організовану систему, елементи якої (слова, значення) пов’язані різноманітними відношеннями. Одним із багатьох проявів системних відношень у лексиці є антонімія.
Академік М.М. Покровський ще на зорі розвитку семасіології писав, що слова та їх значення живуть "не окремим один від одного життям", а незалежно від нашої свідомості об’єднуються "в різні групи, причому основою для групування служить схожість або пряма протилежність за основним значенням" [25, с. 82].
А відомий французький лінгвіст Ш. Баллі вважав протиставлення логічних понять природним нахилом людського розуму. Він відмічав, що в свідомості людини такі "абстрактні поняття закладені парами, причому кожне із слів такої пари завжди так чи інакше викликає уявлення про інше" [2, с. 139].
Традиційно антоніми характеризують як слова, що мають протилежне значення [26, с. 95].
Однак Л.А. Булаховський підкреслював, що під антонімією слід розуміти лише "протиставлення… значень, виражених різними коренями" [7, с. 45]. Таке звужене розуміння антонімії відповідало нерозробленості цих питань у науковій літературі того часу.
Своєрідною реакцією на такого роду обмеження в розумінні і визначенні антонімів були статті О.О. Киреєва у 1954 році та В.М. Клюєвої у 1956 році. Останнім часом антоніми дедалі більше привертають увагу дослідників, відповідно і питання про обсяг антонімії вивчене докладніше.
Магістр