Сучасна українська химерна проза (на матеріалі творів Поліни Кулакової «Дівчина, яку ми вбили» та «Корсо») (ID:297741)

ВСТУП Сучасна химерна проза є неабияким досягненням українських майстрів слова, та має свою минувшину. Її розвиток безпосередньо пов'язаний із проблемами соціального життя людей, правильних процесів формування особистості. Саме тому одна із головних проблем сьогодення – проблема сучасної людини, що є основним ґрунтом для написання романів XXI століття. Для багатьох явищ української прози характерне тяжіння до міфопоетичного, ірреального та надприроднього. Це виявляється в способі мислення самого письменника, в мовно-стильовій манері, у характері відбору персонажів, і в тому, як митець змальовує своїх персонажів. Химерна проза поєднує в собі «мікс» смаків, максимально точне відтворення детальної ситуації, особливостей відтворення усного мовлення зі слів оповідача, що сприяє суб`єктивній замкненості і визначає той особливий химерний стиль творів. Винятковість художньої світобудови творів Поліни Кулакової створює унікальну творчу манеру, яка заохочує до читання молодь. Безумовно варто звернути увагу на те, що письменниця впевнено крокує до звання «Український Стівен Кінг». У сучасній прозі часто простежується поєднання часово-просторових організацій художнього світу, коли оповідь оформлюється як спогад, через минулий, епічний час або як ще його називав О. Потебня, «ліричним» [72, с. 531]. Варто додати, що змішування різноманітних проекцій уявлення дає інтегровані стилістичні ефекти: непослідовність у викладі матеріалу, зміну тональностей – від комічного ефекту до ліризації та драматизму, а то й до трагізму, вільну композицію. Особливість проблематики химерної прози відображена у дослідженнях українських літературознавців В. Т. Чайковська [88], О. В. Федотенко [84], Н. В. Козачук [39], А. Горнятко-Шумилович [16], Л. Тарнашинська, М. Ільницький [29], Г. Штоня [94].