ТОПОС ЛЬВОВА У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПРОЗІ: АСПЕКТИ ІДЕНТИЧНОСТІ (ID:323345)

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТОПОСУ МІСТА КРІЗЬ ПРИЗМУ ІДЕНТИЧНОСТІ 1.1. Розвиток та модифікація теми міста в українській літературі Однією із найпопулярніших складових дискусій ХХ – початку ХХІ століття в українській літературі є тема міста. Література є безпосереднім учасником формування, зберігання та передачі життєвого досвіду минулого сучасному рецепієнту, а топос міста, який часто використовується сучасними авторами в урбаністичних творах, зображує історико-культурну ідентичність та неповторність конкретного міста, його індивідуальні відмінні риси від інших міст світу. Хоча тема міста і досліджується різними галузями науки, проте саме в літературі відбувається накопичення духовної і культурної семантичності місього топосу і саме за допомогою літератури є можливість інтеграції соціальних настроїв у діяльність і життя суб’єктів сучасної дійсності. Можна ствержувати, що місто є беззапечним носієм історії та культури. У сучасному літературознавстві вивчення проблематики, пов’язаної з міським текстом в українській, російській або зарубіжної літературах, тільки починається. На думку дослідників початку ХХI століття поетичний дискурс міста на сьогоднішній день в повному обсязі ще залишається не вивченим. Вчені тільки зараз усвідомили необхідність встановлення загальної картини і визначення основних етапів історичного розвитку вітчизняної урбаністичної лірики, підняли питання її поетики і типологічної характеристики, прийомів і методів аналізу. Сучасні дослідники дотримуються думки, що витоки теми міста розпочалися із літератури періоду Київської Русі, яким відкривається докласичний етап урбаністичного художнього дискурсу.