Зразок роботи
ВСТУП
За останнє десятиліття в Україні продуктивно розвивається й осучаснюється фантастична проза. Письменники, що працюють в жанрі фентезі, активно вносять в нього елементи національної культури, роблячи вітчизняні фантастичні твори самобутніми й відмінними від творів такого типу зарубіжних письменників. Суттєво видозмінила українське фентезі сучасна письменниця Дара Корній. Її роман «Гонихмарник» та серія «Зворотний бік» ‒ це новий погляд на українську фантастику. За словами Галини Пагутяк, це «фантастика на міцній етнографічній основі: Волинь і Карпати, а також слов’янське язичництво... Проза Дари Корній пахне польовими квітами і полином, вітром свободи, для якого не існує перешкод у вигляді літературних канонів і штампів» [16]. Дара Корній будує сюжети своїх романів на основі слов'янської міфології, бо прагне довести, що наша рідна міфологія нічим не гірша за світову. Тому й сюжети романів авторки відрізняються від типових фантастичних творів, у них зовсім по-іншому співіснують реальність і вигадка.
Однак, романістика однієї з найбільш продуктивних письменниць України перших десятиліть ХХІ ст. Дари Корній недостатньо досліджена. Першим детально вивчати творчість письменниці розпочав А. Гурдуз, окремі аспекти досліджували М. Шитік, Н. Логвіненко, О. Євмененко. Та цього мало, зважаючи на те, що твори письменниці користуються чималим попитом серед читачів і займають чільне місце серед української фантастичної прози. Одним з найпопулярніших романів письменниці є «Зворотний бік світла», що поклав початок оригінальному циклу про безсмертних. Проте окремих праць, присвячених комплексному аналізу або вивченню окремих складових цього твору немає. Цей факт і обумовлює актуальність даної курсової роботи.
Об’єкт дослідження: роман Дари Корній «Зворотний бік світла»
Предмет: реальні та фантастичні явища, зображені в романі.
Мета: визначити особливості зображення реальних і нереальних явищ та їх роль у романі Дари Корній «Зворотний бік світла».
Поставлена мета конкретизується в таких завданнях:
розглянути постать Дари Корній як автора міфологічно-фольклорної фантастичної прози;
проаналізувати міфопоетичний світ прози сучасного українського фентезі;
дослідити особливості зображення письменницею реального та фантастичного світів у творі;
охарактеризувати образну систему твору;
зробити відповідні висновки.
Для реалізації цих завдань будуть використані методи: критичний аналіз літературних джерел, літературознавчий аналіз художнього твору, аналіз теоретичних понять, а також методи систематизації та класифікації матеріалу.
Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаної літератури (21 позиція).
РОЗДІЛ 1. СВОЄРІДНІСТЬ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ФАНТАСТИКИ
1.1 Дара Корній як автор міфологічно-фольклорної фантастичної прози
Сучасна українська література невпинно розвивається, з’являються нові постаті, що досить швидко привертають увагу своїми самобутніми творами, здобувають широке коло прихильників серед читацької аудиторії. Нині українська література представлена усіма можливими жанрами. З-поміж них яскраво виділяється вітчизняна фантастика. Приємно усвідомлювати, що даний жанр представлений в Україні на достойному рівні, він увесь час розвивається й удосконалюється письменниками-фантастами, й зараз можна з упевненістю сказати, що українська фантастична проза може сміливо конкурувати із зарубіжною.
Великий внесок у розвиток й урізноманітнення української фантастичної прози зробила волинська авторка Мирослава Іванівна Замойська, більш відома серед читачів під псевдонімом Дара Корній. Перші спроби в літературі робила як дитяча письменниця й друкувалася переважно в журналах для дитячої й підліткової аудиторії, зокрема, таких як: «Ангелятко», «Ангеляткова рука», «Крилаті», «Однокласник». Більш серйозним кроком став перехід до «великої» прози, що ознаменувався виходом у світ роману «Гонихмарник» (2010). Літературні критики визначають жанр твору як міське фентезі. Перехід до романістики, до того ж фантастичної, був викликаний необхідністю привернути увагу підлітків до вітчизняної літератури, створити таке українське фентезі, яке могло б конкурувати зі славнозвісним «Гаррі Поттером» британської письменниці Джоан Роулінг та популярними «Сутінками» американської авторки Стефені Маєр. Якщо бути точними, то довести це прагнула в першу чергу своїй донці, яка й підштовхнула до написання «Гонихмарника».
Спроба виявилася надзвичайно вдалою, про що свідчить той факт, що за свій перший роман письменниця отримала третю премію літературного конкурсу «Коронація слова» 2010 року в номінації «роман», відзнаку «Дебют року» від видання «Друг читача», окрім цього «Гонихмарник» став лауреатом премії асамблеї фантастики «ПОРТАЛ-2011» — «Відкриття себе» імені Володимира Савченка. Така популярність роману пояснюється його оригінальністю, адже фантастика Дари Корній ґрунтується на українській міфології та фольклорі, що надає твору національного колориту, робить його не тільки цікавим, але й пізнавальним.
Сюжети своїх творів авторка вибудовує на фольклорній основі, оскільки сама з дитинства захоплюється легендами українського народу та його міфологією. Таке захоплення сформувалося під впливом почутих від бабусі й дідуся історій. Ось як про це згадує письменниця: «Такі трохи містичні історії були для мене дуже природні та справжні. коли дідусь їхав у ліс, обов’язково привозив для мене гостинці від лісовика. Удома завше ставили кашу для домовика, правда, її потім з’їдали коти, але я все одно у це вірила. Дідусь казав, що там, де живе домовик, обов’язково житиме кіт. Домовик і кіт – нерозлучні. Ці розповіді були частиною мого життя. Дуже тішуся з того, що мала таке дитинство. Тепер мені є про що розповісти читачам» [1]. Окрім знань, отриманих в дитинстві, письменниця зверталася до наукової літератури, хоча найчастіше при написанні романів керується власною інтуїцією й не ставить за мету запротоколювати з надзвичайною точністю інформацію про вірування наших предків: «Перечитала цілу купу різної літератури, а тоді зрозуміла, що ці знання у мене вже й так закладено. Закинула це все. І тепер кажу всім, щоб не сприймали все буквально. Адже це не наукова література, а художня. А ще – я українка й інтуїтивно відчуваю такі речі. Тому дослухаюся до внутрішнього голосу» [1]. Дара Корній не помилилася, обравши для своїх творів жанр фентезі, бо саме в ньому їй вдалося втілити власний письменницький талант і розкрити свої етнографічні знання.
Другий роман авторки «Тому, що ти є» (2011) відрізняється від дебютного, адже ключовим у ньому стає тема кохання, але й тут відчуваються традиції міського фентезі, адже реальне й містичне у творі сплітаються в один захопливий сюжет. Роман мав успіх: став «Вибором видавців» у конкурсі «Коронація слова – 2011».
Плануючи роботу над третім великим твором, Дарі Корній довелося здійснити серйозну підготовку: «Коли мені на голову звалився «Зворотній бік світла», я дев’ять місяців збирала матеріал. Я зрозуміла, що науково непідготовлена, щоб писати про нашу праслов’янську міфологію так, щоб це було доступно і кожен із нас, читаючи, розумів, що це не просто казочка, вигаданий світ. Це цілий світогляд» [17]. Це говорить про свідоме ставлення Замойської до письменницької діяльності й роботи в даному жанрі. Завдяки такій відповідальній підготовці виник цілий цикл романів про дівчину Мальву – «Зворотний бік світла» (2012), «Зворотний бік темряви» (2013), «Зворотний бік сутіні» (2016), «Зворотний бік світів» (2016). Усі романи циклу користуються великою популярністю серед читачів, а літературознавці прирівнюють його до серії Дж. К. Роулінг про Гаррі Поттера. Таким чином українська література збагатилася талановитим фантастом, який залучив молодь до знайомства з рідною міфологією через читання сучасної вітчизняної фантастики. Саме таку мету перед собою ставила письменниця, беручись за написання першого роману циклу – «Зворотний бік світла»: «…писала роман з просвітницькою метою, щоб молодь знала і вивчала нашу історію, культуру і міфологію відтоді, коли люди почали жити на наших теренах. Це все нікуди не поділося, воно живе в наших традиціях, віруваннях. «Якщо люди, прочитавши мою книгу, почнуть цікавитися нашою міфологією, буду вважати, що якусь місію виконала», — сказала Дара Корній» [15].
З моменту видання першого роману й до сьогодні Дара Корній написала чотирнадцять книг – 13 романів та 1 збірку оповідань. В них – в деяких більшою мірою, в інших – менш явно ‒ наявні міфологічно-фольклорні елементи, які стали невід’ємною складовою творчості письменниці. Більша частина творчої спадщини письменниці – це фантастична література. Хоча Дара Корній любить експериментувати з жанрами, бачимо це на прикладі її останніх книг: «Сузір’я див» (2018) ‒ це психологічний роман, а з жанровою приналежністю нового твору «Місяцівна» (2019) взагалі важко визначитись, можна припустити, що це соціально-побутова проза з вкрапленнями містики. Проте, через левову частку фентезі в літературному арсеналі, письменниця сприймається саме як фантаст. І її заслуга полягає в тому, що вона піднесла українську фантастику на новий рівень, визначила пріоритетні завдання для її подальшого розвитку, зокрема, будувати твори такого типу на національному ґрунті, черпати сюжети й образи з вітчизняної культури. Дара Корній наголошує: «Пораджу писати на українському матеріалі пригода має бути трішки інша, ніж та, до якої ми звикли. Бажано, щоб це був сучасний світ, або якийсь паралельний світ, створений, новий світ – це дуже цікаво, коли світ невпізнанний. Або наша сучасність, так щоб ти там читав про місто Київ, чи Вінницю, Івано-Франківськ, але з різними персонажами. Може, домовики, але в жодному разі не вампіри, тоді воно читається і подобається» [19].
Найголовнішими досягненнями Дари Корній у галузі сучасної української фантастичної літератури можна вважати:
започаткування міфологічно-фольклорної фантастичної прози;
відродження української міфології у художніх творах;
гармонічне поєднання в творах реальних і фантастичних світів, сучасного й минулого;
створення фантастичних історій з продовженням;
Популяризація національних мотивів;
розширення завдань фантастичної прози – не тільки розважити, а й просвітити;
експериментаторство, пошук нових шляхів художнього зображення.
1.2 Міфопоетичний світ прози сучасного українського фентезі
Ведучи мову про фентезі, потрібно чітко розуміти значення цього поняття та його характерні ознаки. В літературознавчому словнику-довіднику знаходимо таке трактування даного терміну: фентезі – жанровий різновид фантастики, в якому при її запереченні використовуються ірраціональні мотиви чарівництва, магії, лицарського епосу у поєднанні з реалістичною нарацією, змальовуються віртуальні світи із середньовічним антуражем, нетехнічною психологією, де роль науки виконує магія [12, с. 693]. Основними ознаками творів, написаних у жанрі фентезі вважаються:
використання елементів архаїчного міфу, чарівної казки, лицарського роману тощо;
зображення світів «за межею»;
пошуки пригод;
застосування рольових ігор та сценарності;
втеча героя у світ мрій / перебування у далекій минувшині чи майбутньому з обов’язковою альтернативою сьогоденню / існування у паралельних світах;
панування фатуму;
наявність бінарної етичної опозиції «добро – зло»;
присутність дива.
Залежно від тематики й художніх особливостей, які втілює у своїх фантастичних творах кожен окремий автор, виділяють чимало різновидів фентезі: героїчне, наукове, філософське, політичне, епічне, філософсько-бойове, притчеве, магічне, слов’янське історико-етнографічне; мрія та чарівництво. Та якщо говорити про сучасну українську літературу такого типу, то можна виділити ще й такий різновид, як міфопоетичне фентезі. Даним поняттям оперує у одній зі своїх статей Н. Логвіненко: «Твір міфопоетичного фентезі – один із найскладніших піджанрів, що ґрунтується на національних культурних архетипах» [14, с. 142]. Виділення такого піджанру є доцільним, адже вітчизняні письменники-фантасти активно звертаються до української міфології, фольклорно-фантастичних джерел, що виявляє тісний зв’язок фентезійних творів з історією української і світової літератур. Загалом розвиток українського фентезі такі дослідники, як А. Гурдуз, О. Чорна пояснюють потребою «розроблення в Україні міфотворчості, закоріненої в національний ґрунт» [9, с. 32]. Звернення багатьох письменників до витоків української літератури, фольклору й міфології, свідчить про багатий матеріал, який можна звідти почерпнути та який стає засобом відображення національної ідентичності у творах. Слушними є думки представників видавництва «Наш час»: «Україна — найцікавіша, найромантичніша і наймістичніша країна у світі. Ми маємо глибоку і багату історію, міфологію, нам є чим пишатися, є що показати світові» [цит. за 21].
Творцями сучасного самобутнього українського фентезі, заснованого на міфологічно-фольклорних традиціях нашого народу стали Т. Завітайло, В. Арєнєв, В. Климчук, Г. Пагутяк, М. і С. Дяченки, Н. Тисовська, Д. Корній та ін., які своєю творчістю не тільки популяризують українську фантастику, а й привертають увагу до багатої правічної культури нашого народу. В творах названих письменників простежуються риси, які є визначальними для сучасного українського фентезі. В першу чергу це поєднання реального й вигаданого світів, у яких мешкають люди поруч із богами й фантастичними фольклорними істотами типу мавок, потерчат, лісовиків. Усі герої діють у тісному зв’язку, їхні долі переплітаються, й таким чином нівелюється межа між реальним і вигаданим. Як говорить, А. Соколова: «співвідношення площин реального та фантастичного зазнають змін, оскільки перестають лише співіснувати, перетинатися чи взаємовпливати – їхні межі розмиваються й відбувається злиття двох площин. Незмінним залишається міфічне сприйняття світу, відображення традиційних вірувань та звичаїв, своєрідності національного фольклору» [20].
Твори сучасних письменників-фантастів населені богами і постатями давньої української міфології. І хоча вони більшою мірою переосмислені творчою уявою митців, однак це не відштовхує читачів, а дає можливість пофантазувати, побачити міфологічних героїв під різним кутом зору. Адже дійсно цікаво, «коли митець, звертаючись до вже існуючих міфологічних систем, творить власну міфологію, поєднуючи при цьому ірраціональні та реальні світи, наближаючи прадавні асоціації та коди до сучасного читача» [8].
Міфологічний елемент у складі сучасного українського фентезі виконує ряд важливих функцій:
«…створена на основі автентичної української міфології фентезійна проза спонукає до заглиблення в історію міфічного світогляду наших пращурів» [14, с. 141 – 142].
знайомить з особливостями української ментальності, що виявляється у поєднанні язичницьких і християнських вірувань та традицій у світогляді;
підвищує рівень знань читача з історії, міфології, культурології;
виховує повагу до попередніх поколінь;
Магістр