Нерівня душ – це гірше, ніж майна (ID:557155)

Есе «Нерівня душ – це гірше, ніж майна» Здавна соціальна та майнова нерівність ставали на перешкоді коханню. Батьки завжди прагнули знайти відповідну пару для свого сина чи доньки. Цю проблему часто висвітлювали у своїх творах відомі українські письменники. Г.Ф. Квітка-Осов`яненко «Маруся», «Щира любов» І.П. Котляревський «Наталка-Полтавка», І. Карпенко-Карий «Сто тисяч», «Мартин Боруля», Л. Костенко «Маруся Чурай» та ін. Часи змінилися, але й зараз така тенденція простежується. Тепер, коли молоді люди можуть робити вибір самостійно, все рівно ота гонитва за матеріальними статками залишається. Звичним явищем стали нещасливі шлюби й масові розлучення після короткотривалого спільного життя. Уся справа в тому що, тягнутися мають не гроші до грошей, а душа до душі. Тільки тоді сімейні стосунки будуть щасливими й довговічними, коли подружжя живе душа в душу, розуміючи й підтримуючи одне одного, незважаючи ні на що. Щоб бути щасливим самому й зробити щасливою кохану людину, треба впевнитися, що між вами існує духовний зв’язок, що ви рівні між собою морально і духовно, інакше стосунки будуть приреченими на провал, як у героїв роману у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко. Маруся виховувалася у сім’ї, де моральні цінності завжди стояли на першому місці. Її батьки – чесні й працьовиті люди, які жили й робили все по совісті, а найголовніше – були вірними одне одному. Розлучити їх змогла лише смерть Гордія Чурая, але дружина не забула покійного чоловіка та не стала шукати щастя з кимось іншим. Маруся бачила таку ідилію, тому в неї сформувалися правильні погляди на шлюб, можна навіть сказати, ідеалізовані. Для неї батько став зразком справжнього чоловіка, лицаря, а його любов до її матері – взірцем істинного кохання.