Зразок роботи
ВСТУП
Сьогодні увага дослідників все ширше привертається до вивчення функціонування онімів у художньому тексті, яке поки що має порівняно невелику традицію. Останнім часом власні імена викликають у науковців неабияку цікавість, адже вони являють собою історичне джерело, своєрідний код інформації про минуле людського суспільства. Завдяки ономастичним дослідженням стає доступним виявлення шляхів міграцій і місць колишнього розселення різних народів, вивчення їхніх мовних та культурних контактів, древні корені мов та співвідношення в них діалектів.
Ономастичні студії в Україні мають досить чітку організацію, яка дозволила фахівцям значною мірою визначитися в питаннях складу власних назв в українській мові, їх генези, історичного розвитку та особливостей функціонування. Однак сьогодні перед дослідниками стоїть ще багато нерозв’язаних задач. Особливо маловивченим є життя власних назв у актах мовлення, в текстах і зокрема у текстах художньої літератури. Хоча порівняно з минулими роками розробка ономастики в українській літературі стала помітно активнішою, та все ж варто зазначити, що увагою дослідників охоплено власне лише прозові твори і передовсім майже виключно одного з дев'яти існуючих розрядів власних назв - антропонімів. Розробка української літературної ономастики, вже маючи певні досягнення (Ю. Карпенко, Л. Белей, Л. Масенко, М. Мельник, Г. Лукаш, Т. Немировська та ін.), лише розпочинається і настійно потребує суттєвих змін.
Поезія вирізняється своїми істотними ономастичними особливостями. Власні назви являють собою функціонально значущий складник художніх творів, поетичних зокрема. Одна з таких особливостей - опертя поезії на широке коло власних назв, яке ніяк не можна звести до однієї лише антропонімії. У сфері вивчення ономастики поетичних текстів досить гостро стоїть питання методики дослідження власних назв. Річ у тім, що аналіз самих лише онімів, вилучених із віршованого тексту, неможливий без урахування контексту. Таке дослідження потребує розгляду онімів у межах усього художнього цілого.
Поезію геніальної української поетеси Ліни Костенко у будь-якому вияві - як інтимну лірику, так і громадянську - вирізняє широта ономастичного простору. В ономастичному плані творчість поетеси практично не вивчалася, хоча вона того потребує, адже оніми Ліни Костенко – один із найгостріших видів її поетичної зброї. Велика увага вивченню ономастики творчості поетеси приділена дослідницею М. Мельник. Грунтовний шар ономастичної лексики, до сьогодні не досліджений українськими мовознавцями, міститься в одному з найбільш драматичних поетичних творів автора – романі у віршах «Берестечко». Також великим розмаїттям відрізняється ономастичний простір поетичних збірок Ліни Костенко Вибране» та «Проміння землі», «які вражають глибокою продуманістю у підборі, філігранною обробкою при використанні власних назв, насиченістю їх поетичною інформацією та розмаїттям художніх функцій.
Актуальність дослідження проблеми, означеної темою курсової роботи, полягає у її недостатньому вивченні науковцями, а також у важливості розкриття особливостей ономастичного простору творчості поетеси як для глибшого ознайомлення з нею, так і для розвитку теорії літературної ономастики.
Мета курсової роботи: аналіз функціонування та наповнення онімів у романі в віршах Ліни Костенко «Берестечко», а також у поетичних збірках «Вибране» та «Проміння землі».
Для досягнення цієї мети необхідно вирішити завдання:
- розкрити поняття «ономастика», «розряди власних назв», «методи ономастичних досліджень», «галузі ономастики»;
- висвітлити питання функціонального навантаження літературної ономастики;
-представити стислий огляд етапів становлення української ономастики як науки;
- виявити ономастичні розряди всіх власних назв, використаних у поетичних творах Ліни Костенко;
- встановити в них характер і динаміку співвідношення ономастичних розрядів;
- визначити рівень експресивності власних назв у романі в віршах «Брестечко» та поетичних збірках «Проміння землі» і «Вибране»;
- висвітлити функціональне та стилістичне навантаження онімів, ужитих поетесою у досліджуваних творах;
- визначити, яку роль відіграють досліджувані власні назви для побудови художнього цілого творів поетеси.
Об'єкт дослідження: тексти роману у віршах Ліни Костенко «Берестечко», а також поезій, що війшли до збірок «Вибране» і «Проміння землі».
Методи дослідження: контекстуальний аналіз, описовий, кількісний, методи внутрішнього зіставлення та історичного дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненні однієї з перших спроб детального аналізу мало вивчених особливостей ономастикону у творчості Ліни Костенко.
Теоретичне й практичне значення полягає в тому, що розроблена в роботі методика цільного, невідривного від контексту аналізу поезійної онімії може бути застосована в ході вивчення онімів будь-яких поетичних творів. Результати дослідження придатні для використання під час аналізу поетичної мови, специфіки поетичної образності, опанування тонкощів роботи майстра зі словом.
Структура: курсова робота складається зі вступу (на 3 стор.), 3-х розділів, висновків до кожного з розділів, загальних висновків (на 5 стор.) та бібліографічного списку. Робота містить 44 сторінки тексту. Бібліографічний список включає 74 найменування.
Магістр