Зразок роботи
ВСТУП
Іван Степанович Мазепа-Колединський (1639-1709), без сумніву, є однією з найяскравіших і найсуперечливіших постатей не лише української, але й світової історії. Його політична діяльність та особисте життя вже декілька століть привертають увагу багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених, письменників, поетів, художників та музикантів. Мазепа ввійшов в історію як єдиний із гетьманів, якому за двадцять років правління вдалося досягти стабілізації політичного й економічного життя та об'єднати лівий і правий береги Дніпра. Гарячий і щирий патріот, він завжди дбав про повну автономію свого краю, мріяв про політичну незалежність своєї батьківщини.
Цьому видатному національному герою, який прагнув скинути з України тягар московського гніту, судилося пережити тягар поразки й ганьби, бути підданим анафемі, стати в очах свого народу символом злочину й зради. На жаль, навколо імені Мазепи і сьогодні продовжують точитися гострі суперечки, перехрещуються різні, нерідко полярні думки. Діапазон суджень дослідників про значення цього історичного й політичного діяча в українській історії коливається від захоплення до різкого неприйняття або замовчування.
Трактування подій 300-літньої давності, пов’язаних з іменем Мазепи, у нашому суспільстві або завмерло на рівні стереотипів, або ж розігрується як політична карта. Та у здоровому суспільстві історія не може бути заручницею політичних ігор. В умовах сучасного ренесансу національної свідомості українців все більшого значення набуває відродження історичної пам’яті народу, у якому велику роль відіграє художня література, акумулюючи і передаючи досвід минулих поколінь, красу і мудрість давніх традицій.
У світовій художній та науковій літературі й публіцистиці дослідниками виділяються три основні підходи до трактування образу українського гетьмана: романтичний герой, зрадник, герой-мученик і борець за свободу України. Проблемі висвітлення образу І. Мазепи в вітчизняній та зарубіжній літературі, зокрема, розробці теорії традиційного образу, дослідженню питання трансформації історичної правди в художню, вивченню проблеми еволюції образу І. Мазепи у літературі тощо, присвячена значна кількість наукових та науково-популярних праць, серед яких привертають увагу роботи таких відомих дослідників, як М. Грушевський, Ф. Уманець, Д. Донцов, Б. Барвинський, Т. Мацьків, В. Доманицький, М.Заклинський, Б. Крупницький, І. Борщак, Р. Мартель, Я. Гординський, В. Матвіїшин, Р. Радишевський, Д. Наливайко, М. Сулима, В. Сокол, В. Шевчук, О. Тарасова, В. Мацапура, В. Лавренчук, С. Павличко, О. Вечірко, О. Кудлей, О. Юрчук, Н. Дуденко, О. Горбонос, О. Ващенко, Л. Ромащенко та ін.
В сучасних суспільно-політичних умовах образ Мазепи набув особливої актуальності як символ прагнення українців до свободи та самоствердження, уособлення українського європеїзму. Тому виникла гостра потреба у з’ясуванні співвідношення історичної та художньої правди про життя й діяльність гетьмана Івана Мазепи, відображених у творах вітчизняної й світової літератури, неупередженому науковому аналізі, переоцінці зазначених вище підходів, поясненні їх з українських світоглядних позицій.
Незважаючи на значну кількість публікацій, питання інтерпретації образу Мазепи у літературі поки що залишається малодослідженим і потребує подальшого фахового вивчення. Особливу цікавість являє собою літературна «мазепіана» нової й новітньої доби ХІХ – ХХ століть: у ХІХ столітті дійшла свого апогею цікавість письменників-романтиків до відтворення образу Мазепи, а в українській літературі другої половини ХІХ століття, в період зародження національної ідеї та посилення прагнення українського народу до незалежності від Москви та створення власної державності, Мазепа став своєрідним уособленням самодостатності українців, їх незалежних державницьких устремлінь. У ХХ столітті, після оголошення незалежності України (1991) у сприйнятті гетьмана суспільством стався перелом, в результаті чого в літературі розпочалася «реабілітація» його образу. З огляду на широту й складність проблеми для детального аналізу ми обрали твори, які, на нашу думку, найбільш яскраво представляють зазначений злам епох: поезії Т. Шевченка «Великий льох», «Іржавець», «Чернець», повісті «Музикант», «Близнюки», дилогію М. Старицького «Молодість Мазепи» і «Руїна» та роман-епопею Б. Лепкого «Мазепа».
Актуальність теми полягає:
1) у недостатній дослідженості означеної проблеми в українському літературознавстві;
2) у значущості постаті гетьмана Івана Мазепи як символу українського європеїзму та прагнення українців до самоствердження і свободи;
3) у важливості переоцінки історичних творів про гетьмана Мазепу для піднесення національної самосвідомості народу.
Мета: дослідити особливості інтерпретації постаті І. Мазепи в зарубіжній та українській літературі XІХ-XX ст.
Завдання:
1) окреслити основні риси постаті І. Мазепи як політика і державного діяча в контексті української історії;
2) проаналізувати основні підходи та тенденції щодо формування образу гетьмана Івана Мазепи в зарубіжній та українській літературі XІХ-XX ст.;
3) встановити етапи еволюції художньої рецепції образу гетьмана в творах українських та зарубіжних письменників;
4) розглянути специфіку інтерпретації та образотворення Івана Мазепи у творчості Т. Шевченка (поезії «Великий льох», «Іржавець», «Чернець», повісті «Музикант», «Близнюки»), дилогії «Молодість Мазепи» і «Руїна» М. Старицького та романі-епопеї Б. Лепкого «Мазепа», проаналізувати особливості співвідношення в них історичної та художньої правди.
Об’єкт дослідження: літературна «мазепіана» нової й новітньої доби ХІХ – ХХ століть.
Предмет дослідження: проблема інтерпретації постаті І. Мазепи в зарубіжній та українській літературі XІХ-XX ст.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети у роботі використовувалися методи: історико-літературного та жанрово-стилістичного аналізу, порівняльно-історичний, біографічний та описовий.
Джерельна база дослідження. Орієнтирами при написанні курсової роботи були праці Д. Берегової, І. Борщака, Гриневича В., Донцова Д., Ковалевської О., Лавренчук В., Мельниченко В, Нехайчука Ю., Поліщука В., Тарасової О. та ін. Джерельною базою роботи стала літературна мазепіана ХІХ-ХХ ст., а також ряд документів доби Мазепи, опублікованих Грушевським М., та ін.
Практичне значення одержаних результатів. Матеріали роботи можуть бути використані у якості теоретичного посібника для учнів і студентів, які вивчають українську та зарубіжну літературу й історію України. Представлена інформація допоможе також вчителям української літератури у ході підготовки до уроків на дану тему у 9 класі.
Cтруктура роботи. Робота має чітку композиційну структуру і складається зі вступу, 3-х розділів, висновків, списку використаної літератури. Обсяг роботи - 37 сторінок, із них 33 сторінки основного тексту. Бібліографія складається з 56 позицій і подана на 4 сторінках
Магістр