Специфіка реалізації мотиву гріха та покаяння у романі Валерія Шевчука "На полі смиренному" (ID:921022)

ВСТУП Валерій Шевчук є однією з найяскравіших постатей в українській інтелектуально-філософській та психологічній прозі ХХ ст., чия самобутня творчість виводить вітчизняну літературу на світовий рівень. Цей письменник належить до тих небагатьох наших сучасників, чия неосяжна багатогранна творча спадщина не легко піддається пізнанню і розумінню, а тим паче вичерпному дослідженню, опису й оціненню. Творчий доробок В. Шевчука презентує особливе заглиблення в історію української культури. У сфері його наукових зацікавлень вагоме місце посідає бароковий пласт вітчизняної літератури. Однією з головних методологічних засад праць письменника , зібраних у книзі "Муза Роксоланська", є пошук національної ідентичності українського літературного бароко. Суттєвого барокового впливу творчий метод письменника зазнав у результаті його активної дослідницької та перекладацької діяльності. Органічно поєднавши в собі мислення письменника й історика, Валерій Шевчук запропонував у своїх художніх творах новітні підходи щодо інтерпретації подій національної історії, підтвердженням чого є його численні дослідницькі та письменницькі розвідки. Суттєвою відмінністю історичних творів В. Шевчука від творів його попередників часів пострадянської доби є те, що у його художніх текстах не ілюструється минуле, а здійснюється екстраполяція давніх подій, мотивів, образів на сучасність і залучення читача через таку художню інтерпретацію до певного життєвого досвіду як до власного. Одним із головних завдань рецепції давньоукраїнських пам’яток для В. Шевчука є попередження такого негативного явища, як історичне безпам’ятство (манкурство), а також неупереджена інтерпретація творчих особистостей, які входять у свідомість сучасного читача-інтелектуала. Письменник ставиться до будь-якої історичної епохи не як до первинного об’єкту художнього змалювання, а як до історичного тла, на якому розгортається історія духовного («внутрішнього») життя людини, історія її вагань і сумнівів, перемог і поразок, пошуків нею власного «я». Увесь довгий час присутності майстра в літературі (майже 60 років!) літературознавці не полишають спроб дослідити його творчий доробок в контексті історико-літературному, суспільному, метафізичному, інтертекстуальному тощо. Кожному новому досліднику вдається відкрити й оцінити по-своєму грані його творів, побачити ті чи інші контенти, актуальні для свого часу, закцентувати увагу на піднятих майстром проблемах та художні особливостях його творчих надбань. У сучасних дослідженнях історії української літератури помітні спроби інтерпретації художніх текстів В. Шевчука у їх зіставленні з поетикою попередніх культурно-стилістичних епох, напрямів, художніх методів, міфологічних структур, наративних моделей, архаїчних образів і символів, жанрових форм. Зумовлює такий підхід потреба віднайдення певної тяглості літературного процесу. Дослідженню барокових літературних традицій у творчості В. Шевчука присвятили свої праці такі науковці, як В. Балдинюк, Н. Бєляєва, Т. Блєдних, А. Горнятко-Шумилович, Н. Городнюк, М. Жулинський, Р. Корогодський, Р. Мовчан, М. Павлишина, Л. Тарнашинська, З. Шевчук, О. Юрчук та ін. Серед домінантних критеріїв визначення екзистенційної поетики та належності творчості В. Шевчука до "прози культури" є виявлення в ній філософських, морально-етичних, поетично-риторичних знаків барокової літератури. Зокрема, Л. Тарнашинською зроблено висновок про виразну бароковість екзистенціальної природи героїв Валерія Шевчука. На думку Н. Городнюк, необароковими знаками культури у текстах письменника презентована постмодерна стратегія культуротворення. Ю. Кристевою та ін. досліджено зв’язки художнього доробку В. Шевчука з українською й зарубіжною культурною традицією, репрезентацію у ньому діалогу на рівні біблійного, міфологічного та літературного інтертексту. Проте поза увагою дослідників поки що залишаються деякі важливі аспекти проблеми художньої рецепції давньоукраїнських літературних пам’яток в історичній белетристиці митця. Роман-притча В. Ткачука "На полі смиренному" - єдиний у літературі ХІХ-ХХ ст. художній текст, в основу якого покладено Києво-Печерський патерик, одну з найважливіших пам’яток слов’янської агіографії. Перейнявши з прадавнього твору деякі мотиви, образи й художні прийоми, письменник у своєму романі зосередився на морально-етичній проблематиці й практичній філософії, поклавши за ідейну основу не християнський зміст, як у претексті, а загальнолюдські цінності. Попри те що дослідженню різних аспектів історичного роману В. Ткачука присвячено вже чимало наукових праць, проблема морально-етичного вибору героїв (реалізації мотиву гріха та покарання), духовні цінності роману, а також питання специфіки переосмислення автором у цьому контексті Києво-Печерського патерика все ще залишаються поза належною увагою дослідників, що і зумовлює актуальність нашої роботи. Актуальність теми складає недостатня дослідженість у літературознавстві проблеми морально-етичного вибору героїв роману В. Шевчука «На полі смиренному» (реалізації мотиву гріха та покарання), духовних цінностей роману, а також специфіки переосмислення автором у цьому контексті Києво-Печерського патерика. Мета: дослідити специфіку реалізації мотиву гріха та покаяння у романі Валерія Шевчука "На полі смиренному". Завдання: 1) з’ясувати характер змін, яких зазнав художній стиль В. Шевчука під впливом його наукових досліджень та перекладів барокової літератури; 2) окреслити жанрові риси й традиції роману-притчі та історичного роману в українській літературі; 3) дослідити специфіку художньої інтерпретації пам’ятки XIII століття Києво-Печерського патерика в романі-травестії «На полі смиренному»; 4) проаналізувати особливості трактування галереї образів у романі «На полі смиренному» в контексті екзистенційного та етичного вибору, з’ясувати, у чому полягають духовні цінності роману; 5) дослідити підтекстовий викривальний пафос роману-притчі, особливості розкриття у творі сутності тоталітарного суспільства. Об’єкт дослідження: роман-притча В. Шевчука «На полі смиренному". Предмет дослідження: специфіка реалізації мотиву гріха та покаяння у романі Валерія Шевчука "На полі смиренному". Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети у роботі використовувалися методи: методи пошуку й вивчення інформаційних джерел, культурно-історичний, описовий, біографічний, метод жанрово-стилістичного аналізу та синтезу й узагальнення результатів аналізу. Джерельна база дослідження. Орієнтирами при написанні курсової роботи були праці О. Солецького, І. Приліпко, Г. Косарєвої, Т. Блєдних, Н. Городнюк, С. Герасимчук та ін. Джерельною базою роботи стали тексти Києво-Печерського патерика та роману В. Шевчука «На полі смиренному». Практичне значення одержаних результатів. Матеріали роботи можуть бути використані у якості теоретичного посібника для учнів і студентів, які вивчають українську літературу. Представлена інформація допоможе також вчителям української літератури у ході підготовки до уроків на дану тему у старших класах. Cтруктура роботи. Робота має чітку композиційну структуру і складається зі вступу, 2-х розділів, висновків, списку використаної літератури. Обсяг роботи - 59 сторінок, із них 53 сторінки основного тексту. Бібліографія складається з 83 позицій і подана на 6 сторінках.