Трагедія В. Шекспіра в українському перекладі (ID:921025)

ВСТУП Україномовна художня шекспіріана є невід’ємною частиною української культури. Вершина творчості геніального митця слова В. Шекспіра - його трагедії - стали смислом професійного буття й джерелом життєвої наснаги для багатьох поколінь українських перекладачів: П. Куліша, Л. Гребінки, Ю. Клена, М. Рудницького, М. Лукаша, Г. Кочура та ін. Тлумачами кожного з поколінь геніальні тексти Шекспіра інтерпретувалися відповідно до стилю своєї епохи, власної творчої манери, перекладацької стратегії. З появою українських перекладів творів великого драматурга виникла необхідність включення до студій шекспірознавства перекладознавчих досліджень. За понад півторастолітню історію свого існування українське шекспірознавство поповнилося численними розвідками щодо історії українського перекладу (Я. Гординський, В. Жила, Р. Зорівчак, Г. Кочур, Л. Коломієць, М. Шаповалова), відтворення гри слів В. Шекспіра у перекладі (І. Франко, М. Ажнюк, Д. Вавринюк, Д. Делабастіта), феномену множинності українських перекладів творів В. Шекспіра (В. Левік, Ю. Левін, О. Лучук, А. Попович, П. Топер, В. Радчук, О. Ребрій, М. Рильський, А. Берман, Л. Венутті), та ін. Однак у перекладознавстві все ще відчувається суттєва потреба в ґрунтовних розвідках, присвячених аналізу стратегій та способів, що їх застосовували українські перекладачі для відтворення складових ідіостилю великого Шекспіра, недостатнім є теоретичне обґрунтування системного підходу у визначенні чинників, що зумовлюють діахронну множинність перекладів часово віддаленого першотвору, серед яких провідну роль відіграє креативна особистість перекладача. Цим ускладнюється можливість передбачення та пояснення окремих перекладацьких рішень, які можуть бути успішними або невдалими. З огляду на все вищесказане, вважаємо звернення до дослідження обраної проблеми актуальним. Відомо, що життя класичних творів світової літератури триває доти, доки вони перекладаються сучасними мовами. На сьогодні існує щонайменше сім різних прочитань українською мовою всесвітньо відомої трагедії В. Шекспіра, яка в українських читачів є однією з найбільш популярних – «Ромео і Джульєта». У різні роки за потрактування змісту твору українською бралися П. Куліш (1901,1928), Г. Хоткевич (рукопис), В. Мисик (1932), А. Гозенпуд (1937 р.), І. Стешенко (1952 р.), І. Костецький (1957 р.), Ю.Андрухович (2016 р). Зображуючи образ юного кохання, кожен тлумач користувався власними стратегіями перекладу, інтерпретаціями, які б відповідали потребам його часу, системі цінностей і запитам середовища. Актуальність нашого дослідження зумовлена потребою доповнити українську шекспіріану розвідкою, присвяченою обгрунтуванню феномену множинності та систематизації тактик і стратегій українського перекладу шекспірівської драми. З огляду на неосяжну широту проблеми ми вирішили зосередитися на дослідженні в означених аспектах трагедії В. Шекспіра «Ромео і Джульета». З метою з’ясування особливостей феномену множинності перекладів п’єси в українській культурі, виявлення основних труднощів перекладу цієї драми та усвідомлення переваг і недоліків відмінних інтерпретацій, ми здійснили порівняльний аналіз основних стратегій та тактик у перекладах, виконаних двома знаковими особистостями вітчизняної культури, творчість яких припадає на різні періоди її історії - І. Стешенко і Ю. Андруховичем. Актуальність теми полягає: 1) у недостатній дослідженості стратегій та способів, що їх застосовували українські перекладачі для відтворення складових ідіостилю В. Шекспіра; 2) у необхідності обґрунтування феномену множинності трагедії Шекспіра в українській культурі; 3) у потребі доповнення української шекспіріани розвідкою, присвяченою дослідженню підходів до перекладу трагедії “Ромео і Джульєтта”. Мета дослідження: дослідити особливості перекладу трагедій В. Шекспіра українськими перекладачами. Завдання: 1) окреслити основні історичні віхи розвитку інтересу українських перекладачів до драматургії В. Шекспіра; 2) визначити загальні чинники феномену множинності перекладів творів Шекпіра в українському перекладознавстві; 3) окреслити картину множинності прочитань трагедії “Ромео і Джульєтта” Шекспіра в українських перекладах, з’ясувати її приховані теми, смисли та коди, дослідити перекладацькі методи та рішення; 4) порівняти дві версії перекладів трагедії В. Шекспіра «Ромео і Джельета», окреслити засадничі тактики та стратегії перекладів І. Стешенко і Ю. Андруховича. Об’єкт дослідження: Трагедії В. Шекспіра Предмет дослідження: особливості перекладу трагедій В. Шекспіра українськими перекладачами. Методи дослідження: описовий (для висвітлення теоретичних питань), порівняльний (для порівняння версій перекладів), контекстуальний (для виокремлення мовних одиниць із контекстів), структурний (для встановлення значень мовних явищ у рамках оригінального твору з урахуванням позамовної реальності), трансформаційний та перекладацький (для виявлення й зіставлення досліджуваних мовних явищ у текстах оригінального твору й перекладу, визначення перекладацьких методів та способів їх відтворення з урахуванням мовних і позамовних чинників, які впливають на процес перекладу). Джерельна база дослідження: орієнтирами при написанні курсової роботи стали праці Д. Затонського, Л. Коломієць, Г. Кочура, Т. Некряч, О. Ребрій, Я. Бойко, С. Фокіна, Р. Барта та ін. У якості джерельної бази роботи були використані оригінальний текст трагедії В. Шекспіра «Ромео і Джульєта» та тексти перекладу п’єси українськими перекладачами І. Стешенко, Ю. Андруховичем, П. Кулішем, В. Мисиком, А. Гозепундом. Також у роботі використовувалися тексти перекладів трагедії «Макбет» П. Куліша, Т. Осьмачки, Б. Тена. Теоретична цінність результатів дослідження полягає у представленні можливості для цінителів творчості великого англійського драматурга поглянути на всесвітньо відомий сюжет його трагедії очима різних українських перекладачів, крізь призму їхнього сприйняття, зрозуміти складність творчих перекладацьких завдань. Слід сподіватися, що порівняльний аналіз перекладацьких підходів І. Стешенко та Ю. Андруховича сприятиме глибшому розкриттю змісту оригіналу та підштовхне науковців до подальшого дослідження питання перекладу драматичних творів В. Шекспіра українською. Практичне значення одержаних результатів. Результати даного дослідження можуть бути застосовані на різних рівнях вивчення літературної спадщини геніального драматурга, а також у дослідженні особливостей перекладу драматичних творів українською мовою. Матеріали курсової роботи можуть бути використані у якості теоретичного посібника для учнів і студентів, які вивчають українську літературу. Представлена інформація допоможе також вчителям української літератури у ході підготовки до уроків на дану тему. Cтруктура роботи. Робота має чітку композиційну структуру і складається зі вступу, 3-х розділів, висновків, списку використаної літератури й додатків. Обсяг роботи – 51 сторінок, із них 43 сторінки основного тексту. Бібліографія складається з 48 позицій і подана на 3 сторінках.