Інтертекстуальний вимір поезії Максима Рильського 1940-1950-х рр. (ID:921062)

ВСТУП Могутня постать Максима Рильського, літературна діяльність якого тривала майже шість десятиліть, неодноразово привертала увагу літературознавців. Людина енциклопедичних знань, він був непересічним прозаїком і поетом, публіцистом і критиком, літературознавцем і фольклористом. Перу М. Рильського належить велика кількість наукових розвідок в галузях мовознавства, мистецтвознавства й теорії перекладу. І це далеко не повний перелік творчої спадщини митця. В українській лінгвокультурі поезія київських неокласиків, насамперед Максима Рильського, є прикладом щільно інтертекстуалізованої художньої мовотворчості. Поетичний текст його поезій є ідеальною сферою реалізації діалогічних, інтертекстуальних потенцій слова, їх змістово-емоційна й інтелектуальна глибина розкривається в проєкції на історію культури загалом і літератури зокрема. Тому вивчаючи мовотворчість М. Рильського, необхідно ознайомитися з оприявненням у ній особливостей тісних й багатовекторних зв’язків мовомислення поета з універсумом світової та національної культури. Протягом усього творчого шляху М. Рильський дарував читачам шедеври своєї пейзажно-психологічної лірики філософського та патріотичного наповнення. Особливу цікавість у цьому плані являє собою його поезія 1940-1950-х р. р. і більш пізнього періоду, які називають періодом «третього цвітіння» поета, за якого в умовах суспільної «відлиги» послабився чинений на митців ідеологічний тиск. Це був період творчого відродження Рильського, коли поет відчував особливе натхнення і подарував своїм читачам збірки прекрасної поезії «Троянди й виноград» (1957), «Далекі небосхили» (1959), «Голосіївська осінь» (1959), у яких автор розмірковує про вічні цінності буття: красу, працю, красу, гуманізм, добро. У період 1940-1950 р. р. помітно увиразнюється яскрава філософічність асоціативного мислення митця, його прямування від візуальної просторовості до проявів все більшого внутрішнього заглиблення. Вивченню різних аспектів життя і творчості М. Рильського присвятили свої наукові розвідки такі літературознавці, як В. М. Борщевський, І.О. Ільєнко, С.К. Басикало, С.А. Крижанівський, Л.М. Новиченко, С. Єрмоленко, К. Бойко, Н. Сидяченко, Л. Ставицька та ін. Зокрема дослідженням інтертекстуальності художньої мови митця займалися А. Палаш, З. Артюшенко, О. Кобелецька та ін. Слід зауважити, що в українському літературознавстві проблема інтертекстуальності поетичних творів М. Рильського на сьогодні вивчена недостатньо, що і зумовлює актуальність нашої роботи. Вважаємо за необхідне доповнити напрацювання українських науковців розвідкою, присвяченою грунтовному вивченню інтертекстуальності поезії М. Рильського 1940-1950-х років. Актуальність нашої роботи становить: 1) недостатня дослідженість в українському літературознавстві проблеми інтертекстуальності творчості М. Рильського; 2) необхідність доповнити напрацювання українських науковців розвідкою, присвяченою грунтовному вивченню інтертекстуальності поезії М. Рильського 1940-1950-х років. Мета: дослідити інтертекстуальний вимір поезії Максима Рильського 1940-1950-х р. р. Завдання: 1) розглянути особливості поетичного мислення М. Рильського як поета-неокласика, окреслити основні віхи його життя і творчості; 2) розкрити трактування поняття «інтертекстуальність» у літературознавстві; 3) проаналізувати міжтекстові зв’язки у мовотворчості М. Рильського, дослідивши особливості інтертекстуальності у віршованій повісті М. Рильського «Марина» та глибину поліфонічного звучання поезії М. Рильського 1940-1950-х р. р. на прикладі аналізу алюзійності вірша «Почорніли заводі в озерах». Об’єкт дослідження: поезія М. Рильського 40-50-х р. р. Предмет дослідження: інтертекстуальний вимір поезії Максима Рильського 1940-1950-х р. р. Методи дослідження: загальнонаукові (аналіз, синтез, індукція, дедукція, узагальнення), історичний (для розкриття історичного аспекту досліджуваної проблеми), біографічний (для окреслення основних віх біографії авторки), описовий (для висвітлення специфіки зображення образів роману, художньо-виражальних засобів), контекстуальний (для виокремлення необхідних для аналізу мовних явищ), лінгвостилістичний (для визначення стилістичної характеристики твору), структурний (для аналізу структури твору), герменевтичний (для тлумаченні смислових площин поетичних текстів), інтертекстуальності (при визначенні смислового навантаження та характеру алюзійного мислення письменника в поетичній творчості означеного періоду), формальний та структурно-семіотичний (для з’ясування композиційної специфіки творів та при аналізі внутрішньо текстових відношень), психоаналічний (для визначення підсвідомих імпульсів автора, які виражаються через внутрішній світ ліричного героя), рецептивно-естетичний, за допомогою якого було визначено, як саме зображально-виражальні засоби розкривають авторський задум. Джерельна база дослідження. Орієнтирами при написанні курсової роботи стали праці А. Палаш, З. Артюшенко, О. Кобелецька та ін. У якості джерельної бази роботи було використано тексти віршованої повісті М. Рильського «Марина» та вірша «Почорніли заводі в озерах». Практичне значення одержаних результатів. Результати даного дослідження можуть бути застосовані на різних рівнях вивчення літературної спадщини М. Рильського. Матеріали курсової роботи можуть бути використані у якості теоретичного посібника для студентів і учнів, які вивчають українську літературу. Представлена інформація допоможе також вчителям української літератури у ході підготовки до уроків на цю тему. Cтруктура роботи. Робота має чітку композиційну структуру і складається зі вступу, 2-х розділів, висновків, списку використаної літератури. Обсяг роботи - 26 сторінок, із них 24 сторінки основного тексту. Бібліографія складається з 27 позицій і подана на 2 сторінках.