Зразок роботи
Історія розвитку макроекономічної науки
Макроекономічна наука пройшла значний історичний шлях розвитку. Свій початок вона бере у ХVІ ст. В 1576 році француз Жан Боден обґрунтував інфляцію результатом зміни співвідношення між кількістю грошей і товарів. Така теорія стала основою сучасної монетарної теорії.
Першою макроекономічною теорією вважається вчення пред-ставника французької школи фізіократів Ф. Кене (1694–1774 рр.). Він у своїй “Економічній таблиці” (1758 р.) проаналізував рух суспільного сукупного продукту з позицій певної системи натуральних і вартісних пропорцій суспільного відтворення. Ця таблиця відображала загальну картину кругообігу товарів і послуг для основних секторів економіки і класів суспільства і давала уявлення про механізм функціонування економіки в цілому. Але в ній були свої недоліки. У XIX ст. К. Маркс (1818–1883 рр.) розробив схеми простого і розширеного відтворення, а Л. Вальрас (1834–1910 рр.) дослідив теорію загальної рівноваги. Ваго-мий внесок у розвиток макроекономічної науки зробив англійський економіст Дж. М. Кейнс (1883–1946 рр.). Його вчення спрямоване проти ідей класичної економічної школи, що обґрунтовувала моделі вільного ринкового господарства як рівноважної саморегулюючої системи.
Макроекономічну спрямованість мали також дослідження анг¬лійського економіста В. Петті, який вперше здійснив розрахунок і дав оцінку національному доходу Англії і Франції. В. Петті досліджу-вав питання про вплив на економіку і розподіл доходів, пов’язаних з удосконаленням системи оподаткування в країні.
Згідно з класичною теорією здатність ринку до саморегулю¬вання, до досягнення так званого природного порядку в економіці за¬безпечується за допомогою механізму ціноутворення. А. Смітрозгля¬дає дві ціни:
– природну, що покриває витрати і дає середню норму при¬бутку;
– ринкову, тобто фактичну ціну, за якою товар продається на ринку.
Регулююча роль цін при цьому виявляється таким чином: якщо попит вищий за пропозицію, а ринкова ціна відхиляється вище від природної, то в галузі, де виробляється даний товар, прибуток вищий від середньої норми. Капітал переміщують у більш прибуткову галузь від природної. Якщо попит нижчий ніж пропозиція, ринкова ціна менша від природної, а прибуток нижчий від середнього рівня, то капітал вилучають із малоприбуткової галузі.
Це забезпечує рівновагу в економіці, тобто, такий розподіл ре¬сурсів між окремими галузями, який відповідає суспільним потребам. Отже, ринок через ціновий механізм автоматично забезпечує досяг¬нення макроекономічної рівноваги.
Протилежний підхід до оцінки регулюючих можливостей ринку пропонує теорія К. Маркса. Він розробив дві моделі аналізу процесу відтворення і дійшов до висновку, що в умовах постійного нагромадження капіталу норма прибутку має тенденцію до зниження (закон тенденції норми прибутку до зниження). Внаслідок цього процес господарського кругообороту гальмується, скорочується вироб¬ництво, виникає криза, відбувається зубожіння людей, що, зрештою, руйнує капіталістичну ринкову систему.
Дж. Кейнс довів, що в економіці може бути рівновага через неповну зайнятість і потрібне втручання держави для її усунення. До державного втручання Кейнс відносив фінансову і грошову політики, а об’єктом впливу вибрав сукупний попит. У книзі “Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей” (1936 р.) Кейнс показав, що держава, впливаючи на деякі макроекономічні показники, може здійснювати ефективне регулювання економіки.
В період нової світової економічної кризи 70-х рр. ХХ ст. ви¬явилось, що державне втручання в економіку не завжди дає позитив¬ний результат і що вплив держави на сукупний попит у період еконо¬мічного спаду не забезпечує збільшення виробництва, а лише по¬роджує інфляцію. Вперше виник такий феномен, як стагфляція, тобто коли водночас має місце спад виробництва і зростання цін.
У цей самий період почала інтенсивно розвиватись “неокла-сична теорія”. З одного боку це була реакція на марксизм з його критикою капіталізму, а з іншого – спроба вписати в неокласичну теорію ряд нових положень. Ця теорія має багато різних напрямків. Теорія добробуту ввела до наукового поняття “суспільні блага”, “зов-нішні ефекти”, “монополії”, де потрібна допомога держави. Виникла неокласична школа, яка містить ряд теорій, що суперечать кейн-сіанській.
Сучасна макроекономіка не має єдиної домінуючої теорії. Вона спирається на ряд теорій, які взаємодіють та взаємодоповнюють одна одну і дають практикам можливість вибору, тобто самим визна¬чити ефективність кожної теорії залежно від своїх суб’єктивних уяв¬лень, а також з урахуванням індивідуальних умов, цілей і пріоритетів економічної політики певної країни.
