Зміст
Вступ
1. Теоретично-методологічні основи споживання
1.1. Споживання: сутність, функції, співвідношення з доходом
1.2. Функції споживання і нагромадження
1.3. Середня та гранична схильність до споживання та заощадження
1.4. Концепції споживання та заощадження
2. Споживання і його значення для суспільства
2.1. Роль і значення заощадження населення у економічного розвитку країни
2.2. Аналіз факторів, що визначають динаміку споживання та нагромадження
2.3. Державне споживання у бюджетних програмах регулювання економіки
Висновки
Список використнах джерел
Додаток А
Висновки
На основі проведеного дослідження зроблені наступні висновки.
Споживання – це частина доходу в розпорядженні, яка надходить для купівлі товарів та послуг у поточному періоді.
Проведений аналіз динаміки та структури споживання та заощаджень
в Україні, дозволив зробити висновок, що на рівень споживання заощаджень домогосподарств та населення впливають не тільки економічні, але і політичні чинники.
Ключовими проблемами споживання населення України є:
– загальний низький рівень доходів населення;
– зменшення ролі заробітної плати у формуванні доходів населення;
– зростання частки "інших надходжень" у грошових доходах населення (значна частина цієї статті відображає "тіньові" доходи населення);
– значна міжгалузева та міжпосадова диференціація заробітної плати;
– істотна диференціація між регіонами України за показником доходу у розрахунку на одну особу;
– зростання частки неврахованих доходів населення, які потенційно можуть розглядатись як інвестиційні ресурси;
– велика частка споживчих витрат у загальній структурі витрат і низький рівень участі населення в інвестиційному процесі;
– зміщення споживчого попиту у напрямі споживання імпортної продукції. На це явище на споживчому ринку накладається i прискорене відкриття національної економіки світовому ринку.
Необхідним є удосконалення політики доходів і витрат, в основному через збільшення доходів за рахунок оплати праці, при цьому механізм удосконалення повинен передбачати:
– уточнення прожиткового мінімуму для основних соціально-демографічних груп населення з урахуванням регіональної диференціації та забезпечення його функціонування як державного соціального стандарту;
– удосконалення механізму договірного регулювання соціально-трудових відносин (шляхом конкретизації змісту угод і договорів);
– прийняття нових та удосконалення системи чинних нормативно-правових актів, що стосуються оплати праці, прожиткового мінімуму, податкової системи України.
– формування чіткої та стабільної правової бази для легальної та ефективної діяльності всіх підприємницьких структур, а також посилення боротьби з економічною злочинністю та корупцією.
Магістр