Пенсійне забезпечення (ID:242790)

ВСТУП Досягнення поставленої мети вимагає вирішення таких основних завдань: - розкрити сутність пенсійного стахування; - визначити функції, що несе пенсійне страхування ; - описати форми та види пенсійного страхування; - проаналізувати міжнародний досвід пенсійного страхування; - охарактеризувати сучасний стан українського пенсійного страхування - визначити альтернативне пенсійне страхування та його розвиток в Україні; - описати проблеми пенсійного страхування в Україні; - віднайти шляхи реформування. Об’єктом дослідження є пенсійне страхування, як складова соціального захисту. Інформаційні джерела: інформаційною базою дослідження є книги, довідково-інформаційні видання, дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених, матеріали науково-практичних конференцій, інформація з мережі Internet, а також результати власних досліджень. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури. У першому розділі я розкрила сутність пенсійного страхуванння, другий розділ містить висвітлення системи пенсійного страхування в Україні , проблеми та шляхи реформування - було описано у третьому розділу. Загальний обсяг курсової роботи 44 сторінки. Список використаних джерел складається із 45 найменувань. 3.2. Шляхи реформування пенсійного страхування в Україні Система пенсійного страхування посідає вагоме місце у системі соціального страхування та охоплює велику частину населення України, як споживачів пенсійних послуг, так й усіх працюючих, які сплачують або за яких сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Нині діюча система пенсійного страхування в Україні представлена двома видами: загальнообов’язковим державним та недержавним пенсійним страхуванням. На даний час в Україні діють 29 різних законів, які регулюють питання нарахування та виплати пенсій різним категоріям пенсіонерів. Пенсійним забезпеченням в нашій країні охоплено понад 13,7 млн. осіб, при кількості працездатного населення понад 18 млн. осіб. Отже, у пенсійній системі України на 10 платників страхових внесків припадає 9 пенсіонерів, що свідчить про складну ситуацію у цій сфері, яка потребує кардинальних змін. Основи щодо реформування пенсійного страхування були закладені у 1991 році із запровадженням сплати страхових внесків та фінансування за їх рахунок виплати пенсій, а не з Державного бюджету, як було за часів Радянського Союзу. У тому ж році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.01.1992 №39 було створено державний орган, який і на даний час здійснює управління пенсійною системою у державі – Пенсійний фонд України Починаючи із 2000 року в Україні було започатковано персоніфікацію відомостей про сплату страхових внесків, чим створено передумови для функціонування солідарної системи за страховими принципами. Наступним кроком у реформуванні пенсійної системи була передача у 2002 році органам Пенсійного фонду України функцій з нарахування та виплати пенсій, які раніше здійснювали органи соціального забезпечення, що дозволило поєднати в одному органі функцій збору та акумулювання коштів, призначення, фінансування та виплати пенсій. Упровадження в дію пенсійної реформи розпочалося у 2004 році та пов’язане із вступом у дію двох законів “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та “Про недержавне пенсійне забезпечення”. Із набуттям чинності Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003, з 1 січня 2004 року було запроваджено засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Фактично відбувся перехід від пенсійного забезпечення до пенсійного страхування. Уперше було встановлено пряму залежність розмірів пенсій від сум заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески, та страхового стажу; проведено розмежування джерел фінансування пенсій за різними пенсійними програмами між бюджетом Пенсійного фонду та Державним бюджетом України. За основу для нарахування пенсій взято страховий, а не трудовий стаж. Лише за умови сплати страхових внесків за кожен місяць роботи у розмірі не менше мінімального, періоди роботи почали зараховуватися до страхового стажу для призначення пенсії. Було визначено трьохрівневу систему пенсійного страхування, яка складається з солідарної, накопичувальної систем та системи недержавного пенсійного забезпечення. Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Використання даних персоніфікованого обліку відомостей стало обов’язковими при призначенні пенсії при врахуванні періоду роботи після 1 липня 2000 року. Право на добровільну участь у системі пенсійного страхування набули особи, які досягли 16-річного віку та які не підлягають загальнообов’язковому пенсійному страхуванню. Це стосується, у першу чергу осіб, які працюють за кордоном, студентів, осіб , що ведуть особисте господарство тощо. Відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими за прожитковий мінімум, встановленого законом. Тому, починаючи із 2005 року, в Україні було запроваджено доплати до пенсій до рівня прожиткового мінімуму. На жаль, у зв’язку із введенням таких доплат виникла пенсійна “урівнялівка”, яка охопила майже 90% пенсіонерів, тому у 2008 році було збільшено вартість одного року страхового стажу з 1,0% до 1,35% та осучаснено заробітну плату, що враховується для розрахунку пенсії, завдяки чому відновлено диференціацію пенсій для більшості пенсіонерів. Наразі знов виникла ситуація, коли новопризначені пенсії фактично вдвічі перевищують призначені 10 – 15 років, внаслідок чого найбіднішими пенсіонерами зараз є ті, які вийшли на пенсію вже давно. Це пов’язано з тим, що для розрахунку пенсії, зокрема, для розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії, використовується показник середньої заробітної плати в цілому по Україні за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, який відповідно щорічно збільшується. Із липня 2010 року унормоване питання сплати страхових внесків суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, внаслідок чого від 1,2 млн. підприємців надійшло більше ніж 1,4 млрд. грн. страхових внесків.