Зразок роботи
.
.
.
Метою дипломної роботи є обгрунтування шляхів удосконалення економічного та правового механізмів функціонування ринку зерна в Україні в умовах глобалізації.
Досягнення поставленої мети ґрунтувалося на вирішенні наступних завдань:
- розкрити сутність поняття „ринок зернових” та його складові;
- виявити особливості глобалізаційних процесів у сучасному агробізнесі;
- дослідити сучасні підходи до формування та регулювання ринку зернових;
- проаналізувати сучасні тенденції розвитку та особливості державного регулювання ринку зернових в Україні;
- дослідити вплив глобалізаційних процесів на формування ринку зернових в Україні;
- виявити особливості національних факторів розвитку ринку зернових в Україні.
- обгрунтувати напрямки удосконалення державної політики у сфері агробізнесу, зокрема, доцільність використання досвіду іноземних країн.
Об'єктом дослідження є процес формування і розвитку ринку зернових в Україні в умовах глобалізації агробізнесу.
Предмет дослідження – теоретичні, методологічні та прикладні аспекти розвитку ринку зернових в умовах глобалізації агробізнесу.
Інформаційну базу дипломної роботи склали статистичні матеріали Державного комітету статистики України; матеріали наукових та науково-публіцистичних видань; нормативно-правові акти, а також результати особистої практичної роботи та власні дослідження автора.
Обрані методи дослідження полягають в спостереженні, порівнянні, вимірі, аналізу і синтезу, моделюванню економічних явищ, сходженню від абстрактного до конкретного.
РОЗДІЛ 1ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЗЕРНОВИХ В УКРАЇНІ
1.1 Сутність поняття „ринок зернових” та його складові
Зернове господарство України є стратегічною галуззю економіки. Адже ринок зерна – це основа стабільності продовольчого ринку, джерело не тільки виробництва хлібобулочних виробів, але й кормова база для виробництва тваринницької продукції, а також сировини для переробної промисловості.
Галузь виробництва зерна є базовою галуззю сільського виробництва. Важко переоцінити значення зернової галузі у народному господарстві будь-якої країни. Історично, зерновиробництво посідало почесне місце й у вітчизняному аграрному секторі. Провідна роль зерна у забезпеченні економічної та продовольчої безпеки держави, щільний зв’язок з переробними галузями, вагомий експортний потенціал вимагають від економістів пошуку шляхів сталого ефективного розвитку галузі.
Продукція галузі використовується в трьох основних і дуже важливих напрямках (рис.1.1).
1.2 Особливості глобалізаційних процесів у сучасному агробізнесі
Суспільні та економічні функції агробізнесу зазнали суттєвих змін у процесі економічного розвитку. З сектора, що розвязує можливості виживання та економічного розвитку він перетворюється на сектор, що потребує активної політики.
Мехінізми розвитку сучасного агробізнесу не можна аналізувати без врахування макроекономічних чинників, серед яких найголовнішим є глобалізація агросектору. Зростає значення агробізнесу для збереження навколишнього середовища, зайнятості, потреб населення, розвитку туризму та рекреації. Відбуваються перетворення концепцій кількісного розвитку у якісні рішення [35].
Світовий досвід та глобалізаційні тенденції останніх десятиліть показують, що можливості розвитку агробізнесу все менше пов’язують з ендогенними умовами цього сектору, а все більше залежать від макроекономічної політики (ендогенних факторів) [14, с. 102-109].
Визначальну роль стосовно конкурентоспроможності агробізнесу відіграють тенденції розвитку світової економіки. Від’ємні результати у макромасшабі впливають на агробізнес та споріднені з ним галузі. Зниження ВВП обмежує доходи населення, що, в свою чергу, веде до зменшення попиту на продукти харчування.
Економічний розвиток сприяє прогресу у області генетики та біотехнологій. Технічний прогрес створює можливості не тільки для автоматизації сільгосптехніки, а й для визначення природніх умов та прогнозу розвитку біологічних процесів виробництва, якості агропродукції, а також подальшого процесу переробки та уомв зберігання продуктів.
Беззаперечно, що сьогодні агрополітика кожної країни повинна все більше враховувати глобальні тенденції. У світовому масштабі все більшої ваги набувають такі чинники:
.
.
.
З початку 1990-х років розповсюдження неоліберальних концепцій та правил регулювання міжнародної торгівлі, що розробляються Всесвітньої торговою організацією (ВТО) та нав’язуються країна-членам, відкрили шлях для іноземних інвестицій у агробізнес багатьох країн, що призвело до глобалізації продовольчих систем. Агропромислові ТНК змогли зосередити у своїх руках потужний контроль на риках окремих видів зернових культур та іншої продовольчої продукції та змінити моделі продовольчих систем відоповідно до своїх потреб [35]. У країнах, що розвиваються, посилення позицій ТНК в агробізнесі має такі наслідки:
1) Триває переміщення сільськогосподарського виробництва та збуту у такі країни як, наприклад, Бразилія, де витрати на вирощування сільськогосподарських культур нижче, а державна підтрика розвитку інфраструктури фінансування доволі висока;
2) Агресивне проникнення на національні ринки мережевих супермаркетів з розвинутих країн (Wal-Mart, Carrefour), компаній продовольчого обслуговування (Mc Donald’s, Kentucky Fried Chicken) та переробних компаній (Nestlé, Unilever).
3) Заміна місцевого агробізнесу та місцевих ринків участю у всесвітній мережі забезпечення ТНК [71, с. 214].
В цілому, уряди багатьох держав, що розвиваються, з ентузіазмом сприйняли зазначені вище зміни і конкурують між собою за залучення інвесторів, приймаючи розроблені під них закони. Уряди деяких країн (наприклад, Чілі, Бразилії, Таіланда, Юар та ін.) сьогодні підтримують розвиток своїх ТНК, які копіюють ТНК розвинутих країн та часто пов’язані з ними як постачальники або як клієнти. У таблиці 1.3 представлено перелік найбільших ТНК з розвинутих країн світу, що задіяні у агробізнесі.
Таблиця 1.3 – Найбільші ТНК з розвинутих країн світу, що задіяні у агробізнесі [35]
Магістр