Зразок роботи
Під дизайном розуміють самостійний вид художньої діяльності, внаслідок якої проектується товар з визначеними естетичними властивостями, який здатний справити враження на клієнта та задовольнити його потреби в даний момент часу і у майбутньому. Дизайн є важливою складовою частиною конструювання виробів, оскільки саме він забезпечує зручність та приємність користування виробом, надаючи йому художньої виразності, гармонійно цілісної форми та інших властивостей.
Дизайн - особлива сфера діяльності фахівця, що складається з інженерно-художньої та науково-організаційної розробки матеріального середовища людини. У специфічному значенні дизайн − художнє проектування предметів і естетичного образу промислових виробів, естетичне та функціональне упорядкування довкілля людини. Дизайн присутній у таких галузях художньої творчості, як: проектування, моделювання, промислова естетика, реклама тощо.
Дизайн - інноваційна діяльність не через свій проблемний характер, а через постійну новизну завдання, вирішення якого вимагає інтеграції різноманітних видів діяльності.
Дизайн - процес, який включає проектування та виготовлення, спрямований на адаптацію технології до потреб людини, на з'єднання краси та функції.
Дизайн - це проектна творча діяльність, зумовлена об'єднанням наукових принципів з художніми в проектному образі, що створює ефект, недосяжний в будь-якому іншому проектуванні. Схожа діяльність може поширюватися на будь-яку зі сфер життєдіяльності.
Дизайн (від англ. «проектувати, креслити, проект, план, малюнок») − вид діяльності, пов'язаний із проектуванням предметного середовища. Дизайн - це різновид художньо-проектної діяльності, що поєднує принципи зручності, економічності та краси. Інновація - обов’язкова форма існування дизайну, це засіб для вирішення проблем. Створюючи красиві речі необхідно знати, що краса - вища форма доцільності, гармонії з навколишнім світом.
Не дивлячись на велику кількість визначень дизайну,що існують у сучасній літературній мові, практично всі автори посилаються, в першу чергу, на визначення, прийняте у 1964 році на міжнародному семінарі дизайнерів у Бельгії: «Дизайн − це творча діяльність, метою якої є визначення формальних якостей промислових виробів. Ці якості включають зовнішні якості виробу, але головним чином ті структурні і функціональні взаємозв’язки, які перетворюють виріб на єдине ціле, як з погляду споживача, так і виробника» .
Це визначення показує, що дизайн є особливою творчою діяльністю, що відрізняється від традиційних. Сьогодні немає сенсу сперечатися щодо того, куди віднести дизайн: до мистецтва чи техніки. Усі нарешті дійшли висновку, що дизайн – це самостійний напрям проектно-творчої діяльності з притаманними йому атрибутами.
Сьогодні важко уявити яку-небудь сферу людської діяльності, в якій не працював би дизайнер. Виникнувши у професійному середовищі архітекторів і художників, дизайн у процесі розвитку не лише перетворився на самостійний вид проектно-художньої діяльності, але став активно впливати на художнє і архітектурне формоутворення, розширюючи професійну діяльність. Для нас сьогодні вже стали звичущими такі поняття, як: дизайн одягу і зачіски, графічний і ландшафтний дизайн, фото- і фітодизайн. Число дизайнерських напрямів і спеціалізацій продовжує зростати.
Спочатку класифікаційною ознакою, за якою проводився поділ дизайнерськоїдіяльності, були матеріали, з якими працював дизайнер. Кожен з цих матеріалів мавсвою специфіку, вимагав особливих знань в галузі конструювання і технології виробництва
У короткому курсі Томаса Хауффе «Дизайн», популярного німецького видавництва «Дюмонт», нараховано близько 30 видів дизайнерської діяльності, включаючи автомобільний, комп'ютерний, предметний, іміджевий, дизайн комунікацій, апаратури, продуктів харчування, фільму, дизайн звуку, альтернативний і навіть антидизайн.
Виділимо основні види сучасної проектної дизайнерської творчості.
Індустріальний (промисловий) дизайн складає основну групу у галузі дизайнерської діяльності, звідси бере початок дизайн як «промислове мистецтво».
Перше місце в діяльності індустріального дизайнера займають знаряддя праці і механізми. Сюди ж можна віднести продукцію станко- і машино-будування, засоби транспорту і зброю, тобто все те, що відноситься до виробів категорії «А». Вона є визначальною в економічному розвитку країни в цілому, тому що тут зосереджуються основні наукові дослідження, експериментальні розробки, впровадження новітніх матеріалів і технологій. Необхідно створювати принципово нові вироби відповідно до вимог виробництва, що постійно змінюються. Економічність їх рішень, зручність і безпека експлуатації таких виробів, привабливий зовнішній вигляд − це не повний список питань, на які дизайнер повинен дати відповідь.
Поширену сьогодні галузь дизайнерскої діяльності складають предмети побуту − це товари масового споживання. Серед них посуд, побутові прилади, ауді- та відеоапаратура, електроагрегати і механізми, меблі та інші речі, що оточують нас у побуті. Вони складають поширену галузь дизайнерської діяльності. Мінливість моди, а разом з нею - кон’юнктура ринку, постійне зростання вимог до рівня комфорту обумовлюють безперервну роботу дизайнера над формою таких виробів, над їх постійною модифікацією і адаптацією до умов, що постійно змінюються.
Після індустріального дизайну важливе місце в системі художньо-проектної творчості займає динамічний і всепроникаючий графічний дизайн. Професія дизайнера-графіка по праву займає сьогодні одну з лідируючих позицій. Межі її діяльності постійно розширюються, зростає популярність професії у різних галузях культури і мистецтва. Професійний інтерес дизайнера-графіка звернений сьогодні не тільки до різноманітної поліграфічної продукції, але й нових жанрів і видів візуальних мистецтв.
Телебачення, відео-презентації, електронні ЗМІ: web-періодика, сайти, інформаційні web-портали - неповний перелік професійних інтересів сучасного дизайнера-графіка, і ця сфера постійно розширюється.
Відношення театру і графічного дизайну,що зводилися до проектування афіш і програм, сьогодні принципово змінюються. Засоби дизайн-графіки користуються великою популярністю і в театральній сценографіці, а дизайнер став повноправним співавтором спектаклю. Новітні програмні технології, що прийшли у графічний дизайн і техніка, відкрили справді новий світ мультимедіа і анімації. Проектування середовища громадських споруд, виставкових експозицій, торгових комплексів, різного виду шоу сьогодні теж не обходяться без дизайн-графіки.
Мова візуального мислення багато в чому змінила види мистецтва. Графічний дизайн «візуальний комунікатор» (одна з сучасних назв) реалізує при проектуванні безліч систем і об'єктів: знаків, візуальних комплексів, ідентифікацій (створення фірмових стилів), рекламних оголошень, плакатів, макетів журналів, упаковок, телевізійної і кінографіки, графіки машин, приладів тощо.
Завдання графічного дизайну − проектування візуальних комунікацій і проектування самої візуальної мови. Графічний дизайн розвивається паралельно з усіма напрямами у мистецтві, тому його мова відповідає їх художній мові.
Види графічного дизайну класифікуються відповідно до об’єктів проектування:
– промислова графіка − товарні і фірмові знаки, етикетки, упаковка тощо;
– рекламна графіка − різні рекламні повідомлення, плакати, каталоги, буклети
– ідентифікація − логотип, шрифт, колірна гамма, фірмовий блок, документація фірми, засоби транспорту, стилістика інтер'єрів тощо;
– засоби візуальної комунікації – візуальні знаки і символи, піктограми, вітрини, виставки тощо;
– машинна (комп'ютерна) телевізійна, кіно і анімація, WЕВ -дизайн.
Отримує поширення дизайн архітектурного середовища, який поділяють на дизайн інтер’єрів та дизайн зовнішнього архітектурного середовища.
Дизайн інтер'єрів включає інтер'єри і обладнання громадських приміщень, житлового середовища та інтер'єри виробничих будівель. Кожен з цих типів середовищ має особливості і визначає коло професійних завдань і проектних методів їх рішення. У процесі розвитку дизайн поступово став «виходити» на вулиці міста. Спочатку у вигляді автомобілів і кіосків, потім торговельних автоматів і телефонних кіосків, поки не змінив традиційні «малі архітектурні форми» і вивіски вуличними меблями та устаткуванням, системою візуальних комунікацій.
Особливо активний розвиток дизайну міського середовища або, як його ще називають, «міський дизайн» отримав у середині 60-х рр. ХХ століття з появою в міських центрах висококомфортно об лаштованого пішохідного середовища.
Останнім часом разом з традиційними понятями «садово-паркове мистецтво» і «ландшафтна архітектура» частіше вживається поняття «ландшафтний дизайн», коли йдеться про невеликі куточки зелених насаджень, як правило, у високоурбанізованому середовищі пішохідних вулиць і міських центрів, а також «фітодизайн», як мистецтво складання зеленої композиції букета, мініатюрного саду або зеленого куточку в інтер'єрі .
Усе більший розвиток отримує дизайн одягу. Ще нещодавно, у 60-70-ті роки ХХ століття мода поділялася на унікальні роботи художника-модел’єра, виконані індивідуально, часто на замовлення; роботи модельєра-дизайнера - продукція швацької індустрії, що випускається серійно. Сьогодні є унікальні речі «від кутюр», і продукція «пред-а-порте», що серійно випускається, відносять до дизайну одягу.
Дизайн у процесі розвитку не лише перетворився в самостійну проектно-художню культуру, але став впливати на формоутворення в архітектурі, скульптурі, декоративно-прикладному мистецтві.
Арт-дизайн можна розуміти як мистецтво проектування в самому широкому значенні цього слова. Це може бути проектування таких об’єктів, що не мають прямого функціонального призначення, але, будучи створеними за законами формоутворення, колористики і гармонії, ці об’єкти будуть відповідати високим вимогам, пропонованим до творів мистецтва, тому їх можуть демонструвати у виставкових залах. Об’єкти, що здаються непотрібними, часом можуть набувати практичну значимість як скульптура, пам’ятник, архітектурна деталь або сувенір. Останнім часом проектування виставкових об’єктів дизайну завойовує дедалі більшу популярність. Тут, у першу чергу, здійснюються різноманітні експерименти з різними матеріалами, йде постійний пошук нових форм, конструкцій і взаємодій об’єкта і середовища.
Головна мета дизайну – полегшити взаємодію людини з виробом, зменшити нервове напруження, сприяти створенню комфортних умов для фізичної та розумової діяльності, побуту й відпочинку. Згідно з вітчизняними традиціями дизайн-об’єктами прийнято вважати як кінцеву продукцію, так і промислові зразки найрізноманітніших виробів машинобудування, електротехнічних, радіотехнічних та електронних виробів, а також товарів культурно-побутового призначення.
У багатьох розвинутих країнах дизайн-об’єктами вважаються також і виробничі приміщення, виробничий транспорт, технологічні лінії, виробничі території. Розширення складу дизайн-об’єктів привело до застосування в художньому конструюванні системного підходу, особливо за реалізації так званих «дизайн-програм», тобто комплексів складного обладнання, загальної естетичної організації виробничого середовища тощо.
Зовнішнім вираженням художнього конструювання є естетичність виробу. З нею пов’язують сукупність властивостей товару, що створюють його художню виразність, раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання. Саме ці властивості свідчать про виразність, гармонійність, оригінальність товару, відповідність його середовищу, стилю та моді.
Художня виразність охоплює саме ті властивості, які дають змогу споживачеві відрізнити його від багатьох аналогічних. Вона повинна цілком відповідати естетичним уявленням та культурним нормам, що склалися в суспільстві.
До таких властивостей належать зокрема:
– художньо-інформаційна виразність, яка дає змогу оцінити відповідність зовнішньої форми споживацькій суті та призначенню виробу, відповідність товару стилю та моді. Досягається це оригінальністю й образністю творчого задуму, стильовою відповідністю та іншими прийомами й засобами художньої творчості. Велике значення в цій групі показників має відповідність виробу стилю та моді.
Художньо-інформаційна виразність виявляється у таких властивостях, як:
- художньо-образне втілення соціально та ринково значущої інформації (образна виразність);
- своєрідність форми, яка виділяє товар з його аналогів (оригінальність);
- сталість ознак форми (стильова визначеність);
– раціональність організації форми, яка показує наскільки вдало форма і конструктивне вирішення продукції відображає її головне призначення, функціональні характеристики (динамічність, швидкохідність, легкість), принцип дії та особливості виготовлення. Крім цього, художня виразність набагато залежить від погодженості форми виробу із застосованими в його конструкції матеріалами, а також від узгодження цілого та частин. Велике значення має зв’язок виробів з їх предметним оточенням. Усі формоутворюючі ознаки мають повною мірою відповідати тим умовам, в яких буде використовуватися виріб.
Раціональна організація форми товару визначається:
- функціонально-конструктивною обумовленістю, яка свідчитиме про відповідність форми виробу його призначенню, конструктивному вирішенню та застосованим матеріалам;
- загальною відповідністю форми виробу умовам його використання;
– цілісність композиції, яка пов’язується із сукупністю таких властивостей виробу як його просторова структура, її масштабна і пропорційна організованість, тектонічність, пластичність.
Як правило, із тектонічністю пов’язують характеристику конструкції та матеріалів, які становлять матеріальну структуру виробу – його міцність, стійкість, взаємодію складових елементів.
Пластика визначає красу взаємних переходів об’ємів та обрисів, плавність і гнучкість елементів форми. Беруться також до уваги впорядкованість графічних та зображальних елементів, колорит, декоративність, взаємозв’язок кольорових сполучень і використання декоративних властивостей матеріалів.
– досконалість виробничого виконання та стабільність товарного вигляду поєднують властивості, що характеризують естетично вдалий вигляд товару. Це чистота виконання контурів та сполучень, стійкість декоративних та захисних покриттів, ретельність оброблення поверхні, чіткість нанесення фірмових знаків, різних покажчиків тощо. Головними естетичними показниками товарів масового попиту є такі, що відображають взаємозв’язок зовнішнього вигляду виробу з його функціональним призначенням, тобто міру відповідності форми, кольору, структури товару його технічним можливостям. Тому вибір естетичних показників дуже складний і визна¬чається призначенням та особливостями споживання товарів.
Основними умовами раціонального художнього конструювання є системний аналіз та пристосування дизайн-об’єктів до навколишнього середовища. Саме системний аналіз є вихідною передумовою формування властивостей виробу. Водночас виріб завжди треба розглядати в органічній єдності з його оточенням.
Однією із важливих умов забезпечення погодженості цілого та частин є додержання правила «золотого перетину» із таким співвідношенням загальної довжини відрізку (L), його малої (Lм.ч.) і великої (Lв.ч.) частин:
Водночас слід брати до уваги динамізм оточення, мінливість його основних параметрів. Саме це дедалі більше визначає необхідність пошуку оригінальних за художнім задумом конструктивних рішень і відповідного вимогам середовища образного стилю.
Виділимо основні поняття в дизайні:
1. Практика і теорія дизайну
2. Предмет дизайну
3. Об'єкти дизайну
4. Основний метод дизайну
5. Основні категорії дизайну
Практика дизайну - художнє конструювання. Теорія дизайну - технічна естетика.
Предметом дизайнерської діяльності (тим, на що вона спрямована) є створення гармонійної, структурної, повної, зрозумілої і виразної форми об'єкту, в якому відбиває цілісне значення його споживчої цінності.
Об'єктом дизайну може стати практично новий технічний промисловий виріб (комплект, ансамбль, комплекс, системи) в будь-якій сфері життєдіяльності людей, де культурно обумовлене людське спілкування.
Основний метод дизайну базується на результатах аналізу утилітарних і естетичних запитів і переваг певних груп споживачів, з урахуванням ситуації і середовища використання і сприйняття об'єкта, а також аналізу функції об'єкту (як засоби наочного забезпечення відповідних потреб), конструкційних і оздоблювальних матеріалів та технології виготовлення виробів, обумовленої можливостями конкретного підприємства.
Основні категорії дизайну:
Образ - ідеальне уявлення про об'єкт, художньо-образна модель, створена уявою дизайнера.
Функція - робота, що повинна виконувати виріб, а також значеннєво, знакова і ціннісна ролі речі.
Морфологія - будівля, структура форми виробу, організована відповідно до його функцією, матеріалом і способом виготовлення, що втілюють задум дизайнера.
Технологічна форма - морфологія, втілена в способі промислового виробництва речі-об'єкту проектування дизайну в результаті художнього осмислення технології.
Естетична цінність - особливе значення об'єкту, що виявляється людиною в ситуації естетичного сприйняття, емоційного, плотського переживання і оцінки ступеня відповідності об'єкту естетичному ідеалу суб'єкта.
Як визначити продукт дизайну, якщо не вдаватися до спроб вивести його за аналогією з наукою, мистецтвом чи інженерією? Складність полягає в тому, що в ролі продуктів дизайну виступають гранично різні об'єкти: машини, верстати, різні технічні пристрої, товари широкого вжитку, упакування, промислові інтер'єри і виставкової експозиції, особливі види послуг, включаючи стайлінг кандидата на вибори. Ця складність ставила і ставить у безвихідь західних дослідників дизайну, які дотепер не змогли вийти з безпосереднього предметного плану розгляду емпірії дизайнерської практики.
Отже, з одного боку, в ролі продукту дизайну виступає і аналізується вся річ, але ж вся річ вважається продуктом сумарної виробничої діяльності і як така оцінюється і реалізується на ринку.
Метою дизайну може виступати вирішення проблем проектування від найменшого елементу конструкції до глобальних великих і навіть утопічних ідей. У зв'язку із різким зростанням населення планети, ще однією метою дизайну стає соціальна привабливість. Тобто дизайн стає інструментом комунікації між людиною та об'єктом дизайну. Мета ж дизайну має значущість лише для дизайнерів як керівників проектування.
Метою дизайну може виступати вирішення проблем проектування від найменшого елементу конструкції до глобальних великих і навіть утопічних ідей. У зв'язку із різким зростанням населення планети, ще однією метою дизайну стає соціальна привабливість. Тобто дизайн стає інструментом комунікації між людиною та об'єктом дизайну. Мета ж дизайну має значущість лише для дизайнерів як керівників проектування.
Таким чином, з мети дизайну можна зробити висновки щодо його завдання. Основним завданням дизайну є:
Ергономіка — легкість у використанні об'єкта дизайну
Інтерфейс користувача — психологічні особливості оператора, працюючого з об'єктом дизайну
Останні тенденції — застосування нових технологій в дизайні для спрощення його інших завдань.
Отже, об'єкт дизайну — річ, що модифікується завдяки дизайну у напрямку вирішення проблем проектування або соціальної привабливості. Так, під час автотюнингу об'єктом дизайну є авто, яке може видозмінюватися як у бік кращих технічних характеристик, так і у бік кращого «сучаснішого» вигляду.
1.2 Роль технічної естетики та ергономіки в підвищенні конкурентоспроможності товару
Зростання вимог споживачів до гармонічного поєднання корисних властивостей і естетичного зовнішнього вигляду виробів є характерною рисою розвитку світового ринку. Нині, коли технологія, вартість виробництва й обслуговування в розвинутих країнах приблизно однакові, відрізнити будь-який виріб від подібних до нього можна тільки завдяки використанню в процесі створення нового товару всіх надбань технічної естетики та ергономіки. Саме ці напрямки наукового пошуку є важливими складовими плідної, творчої праці людини, яка бере участь у створенні продуктової інновації.
Технічна естетика та ергономіка досліджують особливості взаємодії системи «людина—техніка—середовище» (СЛТС) з метою гармонічного розвитку цих компонентів. Така система містить складники, які взаємодіють із безпосередньо людиною, технічними засобами діяльності і середовищем, в якому реалізується діяльність людини. СЛТС, де людина (споживач, користувач) є провідним функціональним складником, називають ергатичною системою. Будь-яке ергономічне розроблення треба розпочинати з аналізу прогнозованої діяльності людини і передбачення особливостей функціонування ергатичної системи.
Маркетингові ринкові дослідження сприяють досягненню головної мети такого аналізу — визначенню ролі людини у розв’язанні завдань з допомогою новостворюваної ергатичної системи. Результати досліджень допомагають сформулювати загальні психофізіологічні характеристики майбутньої діяльності, здійснити ранжирування ергономічних чинників впливу на ефективність системи та стан користувача (споживача).
Технічна естетика вивчає соціально-культурні, технічні та естетичні проблеми формування гармонічного предметного середовища, що створюється різними товарами, для забезпечення найліпших умов праці, побуту та відпочинку людей. Отже, предметом технічної естетики є вивчення естетичних аспектів формування середовища життєдіяльності людини. Саме тому вона становить теоретичні засади художнього конструювання (дизайну), вивчає закономірності розвитку, принципи та методи професійної творчої діяльності художника-конструктора (дизайнера).
Створюючи складний товар, дизайнери розробляють спеціальні макети або моделі, за допомогою яких визначають раціональні форми виробу та його складових, підбирають необхідний колір, забезпечують інші естетичні вимоги відповідно до запитів споживачів.
Таким чином, дизайн формує товар як споживчу цінність і робить його корисним, зручним, красивим. Дизайн усе частіше визнають за комплексну науково-практичну діяльність з формування гармонічного, естетично-повноцінного середовища життєдіяльності людини і розроблення об’єктів матеріальної культури.
Термін «ергономіка» походить від грецьких слів «ergos» — праця і «nomos» — закони. Ергономіка вивчає функціональний стан, діяльність людини або групи людей за умов сучасного виробництва, побуту, дозвілля з метою оптимізації знарядь праці, побутових товарів, умов праці тощо. Це прикладна наука, котра з’ясовує закони впливу матеріально-предметного оточення на людину, взаємодію її тіла з різним сучасним побутовим обладнанням та виробничою технікою для забезпечення ефективності, безпеки та комфортності життєдіяльності. Виділяють два напрямки розвитку ергономіки: коригувальний і превентивний. Перший напрямок випливає з потреби у модернізації виробів, які вже освоєні виробництвом і виведені на ринок. Другий — пов’язано з проектуванням нової продукції. Методологічну основу ергономіки становить системний підхід, який дає змогу застосовувати в ергономічних дослідженнях у різних поєднаннях методичні апарати досліджень, запозичені з маркетингу, соціології, фізіології та гігієни праці, функціональної анатомії, кібернетики, системотехніки тощо.
Основними об’єктами дослідження ергономіки є системи «людина — виріб — середовище». До таких належать будь-які системи, у діяльності котрих бере участь людина-оператор. Наприклад, великі автоматизовані системи управління, що об’єднують людей для праці на обчислювальній та організаційній техніці, системи управління транспортними засобами, системи типу «верстат—оператор», системи, які передбачають взаємодію побутового обладнання та людини-споживача. Можна сказати, що ергономіка вивчає взаємодію між людиною та технікою. Вона має однаково враховувати як технічні, так і антропологічні складові. Теоретичні і практичні завдання ергономіка розв’язує у взаємодії з технічною естетикою. Так, художнє конструювання повинне максимально брати до уваги ергономічні вимоги. Водночас і ергономіка виходить з необхідних естетичних вимог та результатів художнього конструювання. Причиною такого органічного взаємозв’язку є спільність об’єкта дослідження обох наукових напрямків, яким є система «людина — виріб — середовище». Отже, взаємозв’язок технічної естетики і ергономіки визначається законами науково-технічного розвитку світової цивілізації, перспективи якого на початку нового тисячоліття полягають у прискореному синтезуванні культури і технології. Проте між ними також існують і відмінності в методах та засобах дослідження як об’єкта в цілому, так і його окремих складових.
Комплекс вимог до відносно простих виробів не складний, але для сучасного технологічного обладнання, енергонасиченої побутової техніки обов’язковими ергономічними вимогами є: достатність робочого простору; раціональність розміщення та чіткість потрібних покажчиків; зручність нагляду за сигнальними пристроями; нормальний рівень природного та штучного освітлення.
Особливості людського організму визначають можливості і способи впливу людини на виріб під час його використання та технічного обслуговування. Проектуючи нові товари, виходять із принципу, що людина має комплекс фізіологічних, психологічних, антро¬пометричних, біомеханічних характеристик та гігієнічних вимог, що можуть бути самостійними компонентами в системі «людина – техніка – середовище». Відтак треба передбачати відповідність виробів санітарно-гігієнічним нормам життєдіяльності та працездатності людини. Фізіологічні вимоги скеровано на врахування фізіологічних властивостей людини й особливостей функціонування її органів чуття (зору, слуху, дотику). Проектуючи, наприклад, ручні та ножні органи управління автомобілем та іншою аналогічною технікою, треба виключити можливість безперервного напруження того самого м’яза водія протягом тривалого часу (статичне напруження). Антропометричні вимоги базуються на необхідності всебічного врахування в конструкції виробу зросту, маси, розміру людини та окремих частин тіла. Наприклад, відповідність конструкції виробу зросту оператора та розподілу його маси, а важелів управління — функціональній анатомії його руки. Поряд із цим біомеханічні вимоги сприяють створенню такого виробу, використання якого не призводить до зайвої втоми. Психологічні вимоги мають забезпечити можливість легкого і швидкого формування навичок з використання виробу за призначенням.
РОЗДІЛ ІІ. Практичні аспекти використання нового товару на підприємствах
2.1 Види нового товару і порядок його створення
Критеріями новизни товару можуть виступати технологія виробництва, функції споживання, нові групи споживачів.
Основними видами товарів-новинок є:
Принципово новий товар, що задовільняє ті потреби, які раніше не задовільнялись.
Товар принципової новизни відносно наявних товарів-аналогів, завільняє потреби, які завільлись раніше, але здійсює це принципово новим чином.
Оновлений товар має покращені характеристики, ніж традиційний, але принципової новизни не має.
Товар новий для певного ринку.
Товар нової сфери використання.
Процес розробки нового товару включає вісім основних етапів:
1. Генерацію ідей
2. Відбір ідей
3. Розробку концепцій
4. Випробування (перевірку) концепції
5. Економічний аналіз
6. Розробку товару
7. Пробний маркетинг
8. Комерційну реалізація
1. Генерація ідей – це своєрідний пошук можливостей створення товару ринкової новизни. Ідеї створення нових товарів виникають у дослідницьких лабораторіях та конструкторських бюро в результаті проведення опитувань або аналізу скарг споживачів, спостерігання за спорідненими товарами на виставках і ярмарках.
2. Метою етапу відбору ідеї є: скорочення якомога більшої кількості ідей вилученням усього непридатного.
3. Розробка концепції нового товару може складатися з трьох частин.
У першій частині дається опис величин, структури та поведінки цільового ринку, передбаченого позиціювання товару, показників обсягу продажу, частки ринку на декілька найближчих років.
У другій частині подаються загальні відомості про передбачувану ціну товару, загальний підхід до його розподілу та кошторису витрат на маркетинг упродовж першого року.
У третій частині містяться перспективна мета за показниками збуту та прибутку, формування комплексу маркетингу.
4. Випробування концепції зводиться до того, щоб подати споживачеві передбачуваний товар і тим самим змінити його ставлення до товару, збудити в нього бажання здійснити купівлю на цьому ранньому етапі розробки.
5. Економічний аналіз застосовується для вивчення прогнозів попиту, витрат, конкуренції, потрібних інвестицій, прибутку.
6. Розробка товару пов’язана з прийняттям рішень про конструкцію товару, упаковку його, товарну марку, перевірку становлення та використання споживачем.
7. Пробний маркетинг здійснюється для того, щоб оцінити продукцію та заздалегідь перевірити маркетингову діяльність у реальних умовах до початку повномасштабної реалізації товару.
8. Комерційна реалізація відповідає етапові впровадження ЖЦТ, включає реалізацію плану маркетингу та повномасштабного виробництва, вимагає і значних витрат, швидкого прийняття управлінських рішень.
На етапі вироблення ідеї вивчаються джерела нових ідей з використанням спеціальних методів вироблення ідеї й методів творчого розв’язання проблем, виробляється ідея (сутність) проекту.
Джерелами нових ідей є:
• споживачі;
• товари конкурентів;
• думка торговельних працівників;
• науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи.
Методами вироблення ідей є:
• цільові обговорення;
• "мозкова атака";
• інвентаризація "слабких місць".
Методами творчого рішення проблем є:
• метод "мозкової атаки";
• метод "мозкової атаки навпаки";
• метод Гордона;
• метод запитальника;
• метод записної книжки;
• евристичний метод;
• науковий метод;
• метод вартісного аналізу;
• метод матричних структур;
• параметричний аналіз тощо.
Методи творчого розв’язання проблем стимулюють творчу ініціативу й дозволяють направити її на вироблення нових, нестандартних ідей.
Метод "мозкової атаки" являє собою спонтанне генерування учасниками безлічі ідей з поставленої проблеми. Учасниками можуть бути люди різних професій, не допускаються до обговорення визнані авторитети, забороняється критикувати або висловлювати негативні оцінки.
Метод "мозкової атаки навпаки" відрізняється від попереднього методу тим, що всі учасники групи повинні виявляти недоліки пропонованих ідей і пропонувати шляхи їх усунення.
Метод записної книжки заснований на фіксуванні в спеціальній записній книжці, блокноті або зошиті всіх відомих фактів, що мають відношення до рішення досліджуваної проблеми й результатів обмірковування проблеми та можливих шляхів її вирішення. На основі аналізу до кінця місяця складається список найкращих ідей. При колективному методі вироблення ідей всі учасники здають свої власні записи координаторові, що зводить усю інформацію воєдино й складає загальний список ідей, за яким проводиться загальне обговорення.
Евристичний метод заснований на вмінні будувати здогадку, використовуючи логічні міркування, інтуїцію й минулий досвід і припускає виявлення всіх концепцій, що мають відношення до досліджуваного товару й вироблення на їхній основі всіх можливих комбінацій та ідей.
Науковий метод припускає збирання даних у ході спостережень або експериментів і перевірку на підставі цих даних різних гіпотез з метою вибору найкращого з усіх припустимих рішень.
Вартісний аналіз допускає максимізацію вигоди для підприємця й підприємства.
Метод матричних структур являє собою метод систематизації пошуку нових ідей шляхом побудови матриці, стовпці якої відповідають обговорюваним варіантам товарів, а рядки – ринковим показникам цих товарів (на яке коло споживачів розраховано товар, де можна використовувати, хто може використовувати і т. п.).
Можна просто опитати споживачів про те, як вони оцінюють якість продукту. Для цього придатні прості методи: рейтинг шкали типу "добре – погано" або вибудовування продуктів у ряду залежності від їхньої якості. Метод має багато недоліків, однак широко використовується на практиці.
У зв'язку з потребами й запитами споживачів, що швидко змінюються, фірма в умовах конкуренції повинна мати свою програму розробки нових товарів. Фірма може роздобути новинки двома способами:
• придбанням з боку (наприклад, купити патент, ліцензію або іншу фірму);
• створенням у себе відділу досліджень і розробок.
Перед фірмою, що займається розробкою нових товарів, постає дилема: з одного боку, треба розробляти нові товари, а з іншого, не так уже й багато шансів на успіх.
Ключовими факторами успіху нових товарів можна визначити:
Перевага товару, тобто наявність у нього властивостей, що сприяють кращому сприйняттю споживачами.
Маркетингове ноу-хау, тобто краще розуміння ринку.
Технологічне ноу-хау.
Основні причини невдач:
"проштовхування" своїх ідей високопоставленими керівниками;
переоцінка обсягу ринку для нового товару;
невдала конструкція нового товару;
неправильне позиціювання й рекламування;
поверхневий аналіз ринку, (недооцінка затримки поширення товару на ринку);
виробничі проблеми;
недостача фінансових ресурсів;
проблеми комерціалізації.
Існує великий ризик провалу нових ідей (40 % – товарів широкого вжитку, 20 % – від усіх нових товарів промислового призначення, 18 % – нових послуг).
Рівень ризику виведення нового товару також залежить від ступеня оригінальності концепції, що визначає сприйнятливість ринку, і рівня технологічної інновації, необхідної для впровадження концепції.
Кожен товар, запущений в комерційне виробництво, має життєвий цикл, однак характер і довжину його спрогнозувати нелегко.
У типовому життєвому циклі товару (ЖЦТ) виділяються наступні етапи:
• розробка товару;
• виведення на ринок;
• зростання попиту;
• насичення ринку (зрілість);
• спад (спаду попиту);
• реанімація.
Одним із варіантів, що часто зустрічається, є крива з повторним циклом, викликана заходами щодо стимулювання збуту, модернізації товару тощо.
Гребінцевий різновид складається з послідовного ряду циклів, породжених відкриттям нових характеристик товару, нових способів його використання, появою нових користувачів (нейлон і використання його: парашути, панчохи й білизна, сорочки, килимові покриття і т. д.).
Різні етапи життєвого циклу товару вимагають використання різних стратегій маркетингу.
У сучасному світі створення і виробництво нових товарів відіграє велике значення для процвітання підприємства, що пов'язано з низкою факторів:
• рівнем конкурентоспроможності підприємства;
• розвитком науково-технічного прогресу;
• прискоренням загального процесу оновлення товарів;
• зміною переваг споживачів, "втомою" споживачів від старих товарів і ін.
Новий товар неодмінно повинен відповідати потребам, які до моменту його виходу на ринок сформуються у потенційних покупців. Тому при розробці нового товару необхідно враховувати і по можливості формувати ці нові потреби, максимально скорочувати час між висуненням ідеї і пробної продажем товару, намагатися нівелювати ступінь ризику. Це пов'язано з тим, що з кожним роком процес створення нового товару стає все складніше, вимагає більше часу і обходиться підприємству значно дорожче.
2.2 Концепції впровадження нового товару на промислових ринках
Необхідність розроблення нових товарів на підприємстві пояснюється тим, що :
− Нова продукція допомагає стабілізувати збут та витрати протягом року для компаній із сезонним характером виробництва.
− Нові вироби забезпечують фірмі більший прибуток.
− Зменшується залежність доходу фірми від одного товару або асортиментної групи.
− Досягається максимальна ефективність системи реалізації.
− Збільшується можливість раціонального використання відходів виробництва. –
Підвищується оперативність реагування на мінливі демографічні характеристики споживачів і зміни в способі життя.
Визначити які саме товари становлять для ринку інтерес - це перший і важливий крок у напрямку розроблення товарів, що матимуть комерційний успіх на промисловому ринку.
Розроблення товарів як невід’ємна складова частина маркетингової політики є засобами досягнення маркетингових цілей. Розроблення нових товарів та їх впровадження на ринок дає можливість фірмі досягти наступні цілі: збільшити обсяг продажу, завоювати певну частину ринку,збільшити прибуток, зменшити залежність від процесу реалізації одного товару або асортиментної групи, ефективніше використати існуючу систему руху товарів та створити або підтримувати образ інноваційної фірми. Новим продуктом може бути удосконалений варіант існуючого товару або суттєве нововведення.
Підприємство зацікавлене в плануванні нових товарів, оскільки збільшуються збут, прибуток, зменшується залежність від реалізації одного товару, створюється позитивний імідж підприємствановатора. Як показує світова практика, лише 10 % усіх нових товарів є дійсно новими, оригінальними й називаються товарами світової новизни. Розробка таких товарів, організація їх виробництва й виходу на ринок вимагають великих витрат і пов’язані з підвищеним ризиком. Це є однією з причин того, чому компанії найчастіше пов’язують розробку нових товарів із модернізацією і модифікацією існуючих товарів. Існують три шляхи створення нового товару. Це придбання патенту, ліцензії, компанії, створення товару власними силами також за допомогою спільних підприємств[1]. Для розроблення нового товару підприємству необхідно обрати один із шляхів його створення відповідно до його фінансових можливостей і ситуації на ринку.
Магістр