Зразок роботи
1.1.Основні промислові продуценти
При виборі біологічного препарату і впровадженні його у виробництво в першу чергу дотримуються принципу технологічності штамів. Промислові виробники теж мають бути стійкими до мутацій, фагів, зараження сторонньою мікрофлорою (контамінація); характеризуватися нешкідливістю для людини та навколишнього середовища, не мати токсичних побічних продуктів метаболізму та відходів під час росту, мати високу прийнятні виходи продукції та техніко-економічні показники.
В 1973 р. з’явився термін «трансгенез», який буквально мав значення перенесення генів з одного організму до іншого. Трансгенез дозволив покращувати генотип вже існуючих порід домашньої худоби і виводити породи з новими ознаками [3,c.52]. Дана технологія мала на меті створення домашніх тварин, яка б дозволяла мати спадкову стійкість до бактеріальних і вірусних інфекцій, паразитарних інвазій. Вже у 1985 р. у США за допомогою мікроін’єкцій ДНК у пронуклеус зиготи одержано перші трансгенні сільськогосподарські тварини: кролі, вівці, свині. На даний час, окрім методу мікроін’єкцій, вчені застосовують інші методи для одержання трансгенних тварин: інфікування клітин рекомбінантними вірусами, електропорація, бомбардування клітин золотими або вольфрамовими частинками з нанесеними на їх поверхню рекомбінантними ДНК [3].
Антитіла — це глікопротеїни, що виробляються В-лімфоцитами. Ці антитіла називаються імуноглобулінами. Антитіла є гетеродимерами і складаються з 2 структурних одиниць, важкого ланцюга та легкого ланцюга. N-кінцевий кінець із приблизно ста десятьма амінокислотами легкого та важкого ланцюгів називають варіабельними ділянками. Це має вирішальне значення для розпізнавання антигену. Глікопротеїни класифікуються на п'ять різних типів на основі важких ланцюгів, які, у свою чергу, базуються на структурі кристалізованих фрагментів (Fc), які пов'язані з антигензв'язуючими фрагментами. Антитіла класифікуються за п’ятьма різними ізотипами на основі відмінностей у областях Fc, IgE, IgA, IgD, IgG та IgM.
Антитіла в основному виробляються для діагностичного та терапевтичного застосування. Моноклональні антитіла були відкриті в 1975 році. У 1975 році Колер і Мільштейн відкрили техніку, яка називається гібридомною технологією для виробництва моноклональних антитіл. Це одна з найбільш широко використовуваних методик у сучасних дослідженнях і дослідженнях [1]. Колер і Мільштейн розробили систему, в якій В-клітини, що продукують антитіла, були злиті з безсмертними раковими клітинними лініями, такими як клітини мієломи, утворюючи безсмертну гібридну клітинну лінію, яка необмежено виробляє антитіла [2].
Гібридна клітина - це клітина, яка утворилася при злитті двох або більшої кількості соматичних клітин. Процес штучного злиття двох або декількох ктітин, тобто поєднання в єдиній цитоплазмі двох або декількох ядерних матеріалів від різних клітин, отримав назву гібридомної технології [4,c.43].
Систематичне положення
Обраний продуцент Штам pET15b-C22-3(HCV) - продуцент рекомбінантного білка-аналога вірусного антигена core HCV (AK 2-120).
1.3. Морфолого-цитологічні ознаки
Морфологічні дослідження показали, що флуоресцентна мікроскопія дозволила відрізнити нормальні клітини від апоптичних і некротичних. У той час як ядра життєздатних клітин демонструють нормальний нефрагментований хроматин, апоптотичні клітини характеризуються 4-6 яскраво-зеленими гранулами, розташованими по колу всередині ядер. На останніх стадіях апоптозу клітини виглядають повністю помаранчевими,
Магістр