Синдром «емоційного вигорання» у працівників медицини: особливості прояву та профілактика» (ID:1082095)
Зміст
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ У МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ 6
1.1 Сутність синдрому емоційного вигорання у медичних працівників 6
1.2 Основні ознаки, складові та чинники емоційного вигорання 11
1.3 Особливості прояву і профілактики емоційного вигорання у медичних працівників 15
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ У МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ 20
2.1 Організація експерименту і результати вивчення наявності емоційного вигорання у медпрацівників 20
2.2 Аналіз результатів дослідження для планування профілактичної роботи 29
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ У МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ 32
3.1 Попередження синдрому вигорання у медичних працівників через психологічну саморегуляцію 32
3.2 Спеціальні програми як метод профілактики синдрому емоційного вигорання у працівників лікарні 37
ВИСНОВКИ 44
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 47
Зразок роботи
ВСТУП
Важливість цього дослідження полягає в тому, що сьогодні спостерігається не тільки значне розширення кількості симптомів, але й збільшення кількості професій, які піддаються ризику емоційного вигорання. До таких професій належать соціальні працівники, лікарі, вчителі, політики, менеджери та юристи. Як наслідок, синдром емоційного вигорання (СЕВ) став «хворобою» соціальних і комунікативних професій.
Особливий характер роботи представників цих професій, особливо медичних працівників, відрізняється тим, що вони стикаються з численними ситуаціями високої емоційної інтенсивності і високої когнітивної складності міжособистісного спілкування, що вимагає від професіоналів значного внеску в уміння встановлювати довіру і управляти емоційною напруженістю ділового спілкування.
Поширеним симптомом і причиною організаційного стресу є наявність внутрішнього конфлікту між вимогами організації, привабливістю роботи в ній та очікуваннями працівника і його реальною компетентністю.
Вигорання найнебезпечніше на ранніх стадіях виникнення. Як правило, "вигорілі" працівники здебільшого не усвідомлюють своїх симптомів, і саме їхні колеги першими помічають зміни в їхній поведінці. Дуже важливо розпізнати ці симптоми на ранній стадії та організувати відповідну систему підтримки для таких працівників.
Особливу увагу слід приділяти виявленню факторів, що призводять до розвитку цього синдрому, і враховувати їх при розробці профілактичних програм.
Профілактика емоційного вигорання повинна охоплювати широкий спектр заходів, які, з одного боку, пом'якшують вплив організаційних стресорів, а з іншого – активізують особистісні ресурси персоналу для ефективного подолання негативних наслідків професійного та організаційного стресу.
Розробка профілактичних і реабілітаційних програм для зниження ризику вигорання має здійснюватися психологами на основі результатів аналізу стресорів в організаційному середовищі та психологічної діагностики особистісних особливостей стресових працівників.
У науковій літературі відсутнє цілісне уявлення про причини, специфіку проявів, ознаки та шляхи подолання емоційного вигорання у медичних працівників.
Тому метою даного дослідження було вивчення природи, ознак та методів профілактики емоційного вигорання на прикладі медичних працівників.
Виходячи з актуальності та мети дослідження, були поставлені такі основні завдання:
1. визначити сутність, ознаки, компоненти та чинники емоційного вигорання;
2. описати особливості прояву та профілактики синдрому емоційного вигорання у медичних працівників;
3. розробити експериментальний дизайн для дослідження наявності синдрому емоційного вигорання у медичних працівників та проаналізувати отримані результати;
4. описати методи психологічної саморегуляції для профілактики емоційного вигорання у медичних працівників.
Об'єктом дослідження є феномен синдрому емоційного вигорання.
Предметом дослідження є ознаки, чинники та заходи профілактики синдрому емоційного вигорання у медичних працівників.
Інші роботи з даної категорії: