Захворювання опорно-рухового апарату - клишоногість (ID:1125158)

ВСТУП Актуальність дослідження. Відомо, що захворювання опорно-рухового апарату мають місце у 5-10% дітей. В загальній структурі вад розвитку вади розвитку кістково-м’язової системи складають близько 30%. У дітей першого року життя найчастіше зустрічаються природжені вади розвитку (кривошия, клишоногість, дисплазія кульшового суглобу та інші деформації кистей та стоп). З віком зростає питома вага деформацій хребта та грудної клітки. Більшість хвороб, як відомо, простіше попереджувати ніж лікувати, особливо в пізній термін. Авжеж профілактика природжених деформацій опорно-рухового апарату поки ще має складнощі. Але якщо їх своєчасно розпізнавати то вони можуть бути вилікувані як в дитячому, так і дорослому віці.. Тільки лікування розпочате на ранніх етапах дає можливість запобігти інвалідності. Досвід свідчить, що такий підхід необхідний у всіх випадках статико-функціональних розвитку опорно-рухового апарату. Несвоєчасне виявлення призводить до прогресування порушень і деформації із ростом дитини. В основі раннього виявлення початкових симптомів ортопедичних хвороб лежать певні знання розвитку кожної дитини та необхідність ретельного огляду Ії, насамперед лікарем-педіатром. Клишоногість (клишавість) займає перше місце серед інших вроджених захворюваннях опорно-рухової системи. Це викривлення стопи, при якому хворий опирається не на підошву, а на зовнішній край стопи, внутрішній край припіднятий та повернутий угору, утворюючи виражену увігнутість. Розділяють клишоногість вроджену і набуту, внутрішню і зовнішню. У хлопчиків вроджена клишоногість зустрічається у 2 рази частіше. Набута клишоногість частіше розвивається після поліомієліту, іноді - після неправильного накладання пов'язок при переломах та вивихах. Крім того, клишоногість частіше буває двохсторонньою (60%), переважає «внутрішній» її варіант. Не дивлячись на велику кількість досліджень в області вивчення этиопатогенеза природженої клишоногості, її причини в більшості випадків все ще залишаються невідомими. Внаслідок цього на сьогоднішній день за відсутності очевидного зв'язку деформації стопи з первинною патологією нервової системи (головним чином, вродженими вадами розвитку хребта і спинного мозку) або системними захворюваннями опорно-рухової системи (такими як артрогрипоз) прийнято використовувати термін «ідіопатична природжена клишоногість». Консервативне лікування при даній патології є загальноприйнятим стандартом для дітей раннього віку і його рекомендується застосовувати з перших днів життя дитяти. Нечисленні дослідження, присвячені ранньому оперативному лікуванню природженої клишоногості (у дітей до трьох місяців життя) або констатували його недоцільність, або не отримали подальшого розвитку. Внаслідок цього консервативне лікування залишається основним при ідіопатичній природженій клишоногості у дітей. Мета дослідження – проаналізувати проблему захворювання опорно-рухової системи на прикладі клишоногості. Виходячи з мети нашого дослідження перед нами постають наступні завдання: 1. проаналізувати причини виникнення клишоногості; 2. визначити види діагностики; 3. найефективніші методи лікування клишоногості; 4. профілактика захворювання опорно-рухового апарату 5. знайти найефективніший вид чи комплекс фізичної реабілітації при клишоногості; Предмет дослідження – використання та застосування методів діагностики, лікування та реабілітації клишоногості. Методи дослідження – теоретичний аналіз літературних джерел: Бархатов М.В., Галактіонова М.Ю., Карпушкина О.В., Носирев А.В., Бутинец С.Ю., Віленський В.Я., М.В. Волков, Г.М. Тер-Егиазаров, Чугуй Е.В. та ін.