Променеві методи дослідження та променева анатомія органів грудної порожнини. (ID:120920)

Показання до рентгенологічного дослідження легенів дуже широкі: підвищення температури тіла, кашель, виділення харкотиння, задишка, біль у грудях, немотивована слабкість та інші патологічні стани. Всі методики рентгенологічного дослідження органів дихання поділяють на безконтрастні, контрастні та рентгенофункціональні. Серед перших найважливішими є – рентгеноскопія, рентгенографія, флюорографія, лінійна та комп’ютерна томографія. Для характеристики стану трахеобронхіального дерева проводять штучне контрастування бронхіальної системи (бронхографію), а при підозрі на патологію судин легенів штучне контрастування бронхіальних артерій чи гілок легеневої артерії (ангіопульмонографію). Якщо потрібно встановити функціональні зміни органів дихання проводять рентгенологічне дослідження з визначеними пробами: Соколова-Вальсальви, Мюллера. А. Безконтрастні методики рентгенологічного дослідження органів дихання. Рентгеноскопія органів дихання – це дослідження, при якому виявляється локалізація патологічного процесу, оцінюється функціональний стан легенів, рухомість куполів діафрагми, наявність зміщення органів середостіння, рідини в плевральній порожнині. Дослідження пацієнта проводять у вертикальному положенні при дорзовентральному ході рентгенівського випромінювання. В тяжкому стані хворого, при виконанні піднаркозної бронхографії, трансбронхіальної пункції рентгеноскопія виконується в положенні хворого лежачи при вертикальному напрямку рентгенівського випромінювання (трохоскопія), для виявлення рідини в плевральній порожнині, а також для зясування стану легеневої тканини, що перекривається рідиною - в положенні на боці при горизонтальному напрямку (латероскопія), або положенні Тренделенбурга (при опущеному головному кінці трохоскопу). Рентгенографія органів дихання проводиться для деталізації та обєктивізації результатів дослідження. Вона буває оглядова та прицільна. Оглядова рентгенографія виконується у прямій передній і задній проекціях, правій та лівій бокових та скісних проекціях під кутом 45-60о. Знімки частіше роблять у вертикальному положенні пацієнта при дорзовентральному ході рентгенівського випромінювання. Фокусна відстань 1,5-2м (телерентгенографія) гарантує відображення майже натуральних розмірів органів. Використовують плівку 30Х40см. Трубку центрують на ділянці УІ грудного хребця, знімають на висоті глибокого вдиху. На оглядових рентгенограмах отримується сумарне зображення всій товщі тканин та грудної клітини – тінь одних деталей частково або повністю накладається на тінь інших. Оглядова рентгенограмма органів грудної порожнини в прямій передній проекції Прицільна рентгенограма верхівок легень в прямій проекції Прицільні знімки виконують в нетипових проекціях під час рентгеноскопії. Флюорографія органів дихання. Розрізняють профілактичну та діагностичну флюорографію. Профілактична флюорографія проводиться особам з груп ризику (працівники туберкульозних закладів, зі шкідливими умовами праці) один раз на рік. При первинному виявленні патології органів дихання проводять додаткове променеве дослідження (рентгенографію, лінійну або комютерну томографії). Діагностичну флюорографію проводять так, як і звичайну рентгенографію. Лінійна томографія та зонографія органів дихання дозволяє одержати окремий шар легенів без нашарування суміжних органів і тканин. Як правило, томографію легенів проводять з урахуванням патологічного процесу, який уточнюють за даними рентгенограм, виконаних в прямій і бічній проекціях. Товщина досліджуємого шару залежить від амплітуди руху рентгенівської трубки: чим вона буде більше, тим тонше буде томографічний шар. Звичайний кут становить 20-70о. Якщо використовують дуже малий кут переміщення 3-7о, отримують зображення товстого шару, цілої зони. Цей варіант томографії має назву зонографія. За допомогою зонографії простіше отримати зображення бронхів, визначити структуру, контури вогнищевих, порожнистих і кулястих патологічних утворів. Променеве навантаження в середньому таке ж саме, як і при виконанні звичайної рентгенограмми легенів. Але, якщо робиться декілька томограм з різних шарів (особливо при дослідженні дітей), потрібно використовувати симультанну (одномоментну) багатошарову томографію за допомогою симультанних касет. Це касети, в яких одноразово на різній глибині розташовують декілька плівок. Комп’ютерна томографія органів дихання (КТ) – це пошарове дослідження, засноване на комп’ютерній реконструкції зображення, яке отримується завдяки кругового сканування органів грудної порожнини вузьким пучком рентгенівського випромінювання. Завдяки більшій дозволяючій здатності, КТ органів грудної порожнини є кращим методом дослідження органів дихання, ніж лінійна томографія. Тонкі зрізи, комп’ютерна обробка інформації, виконання дослідження за короткий час (10-20 с), що виключає артефакти, які пов’язані з диханням та передаточною пульсацією, все це є перевагами цього променевого методу дослідження перед іншими. Можливість контрастного посилення дозволяє значно покращити якість КТ- зображення на апаратах останніх поколінь. Дослідження виконують у положенні на спині або на животі. Спеціальної підготовки пацієнтів для проведення цього дослідження не потрібно. Рентгенівський комп’ютерний томограф GE LightSpeed Advantage Показання до застосування: наявність позитивних рентгенологічних даних, які дозволяють запідозрити пухлину легенів, середостіння, плеври, грудної стінки; виявлення ступеня поширення пухлини легені на сусідні структури та наявності метастазування у внутрішньосередостінні лімфовузли або плевру; спонтанні пневмоторакси неясної етіології; пухлини плеври, плевральні нашарування; диференційна діагностика патологічних утворів середостіння; оцінка обєму і характеру травматичних змін; виявлення інорідних тіл в легенях та середостінні; уточнення стану легенів та органів середостіння при масивних плевритах; диференційна діагностика дисемінованих захворювань легенів; диференційна діагностика вогнищевих утворень в легенях, наявність деструктивних змін; диференційна діагностика пристінкових та внутрішньостінкових утворів; уточнення розповсюдженості, локалізації та характеру запальних змін органів грудної клітини в складних діагностичних випадках. Загальні обмеження до проведення комп’ютерно-томографічного дослідження органів дихання: стан хворого, який не дозволяє довго затримувати дихання; вага хворого більше 150 кг - в залежності від типу томографа; наявність в кишечнику барієвої суміші; неадекватна поведінка хворого; наявність гіпсової повязки; клаустрофобія; вагітність. Б. Контрастні методики рентгенологічного дослідження органів дихання. Бронхографія - метод дослідження морфологічного і функціонального стану всього трахеобронхіального дерева з попереднім контрастуванням їх олійними або водними контрастними речовинами (йодліпол, желіодон, кардіотраст). Показання до застосування поділяють на дві групи: 1. Діагностика, уточнення обєму ураження та контроль за проведенним лікуванням. 2. Диференційна діагностика захворювань органів дихання: • аномалій розвитку трахеобронхіального дерева; • бронхоектатичної хвороби; • хронічних пневмоній; • пухлинного ураження; • бронхіальних нориць; • стороннього тіла. Бронхографія проводиться під місцевою анестезією та під наркозом...