Історія розвитку вікової фізіології як науки (ID:575483)

Вступ: Вікова фізіологія як наука Фізіологія – біологічна наука, що вивчає процеси життєдіяльності живого організму і складових його частин (клітин і субклітинних структур, тканин, органів, систем органів) у їхній єдності і взаємозв'язку з навколишнім середовищем, а також процеси регуляції функцій організму. Спочатку терміном фізіологія (від грецького philos і logos –природознавство) позначалася наука про тваринний і рослинний світ узагалі. В міру накопичення знань (ХVI – XVIII ст.) із фізіології виділилися самостійні біологічні дисципліни – зоологія, ботаніка, анатомія. У завдання останньої входило не тільки опис будови тіла тварин, але і вивчення його функцій. Лише в XIX сторіччі розділ анатомії, що вивчає процеси життєдіяльності, був виділений у самостійну науку, за яким закріпилася стара назва – фізіологія. Відповідно цим завданням у фізіології виділяють ряд самостійних дисциплін. Загальна фізіологія — вивчає закономірності життєвих процесів, властивих усім живим організмам. Еволюційна й екологічна фізіологія – розглядає виникнення і розвиток функцій у процесі еволюції тваринного світу, а також механізми адаптації тварин до специфічних умов існування. Вікова фізіологія – вивчає динаміку розвитку і угасання фізіологічних функцій у процесі онтогенезу. Спеціальна фізіологія – досліджує особливості фізіологічних функцій в окремих зоологічних підтипів, груп, класів. Такий розподіл фізіології є умовним, він відбиває лише сформовані тенденції в розвитку наукових досліджень. У навчальному курсі даються зведення з усіх перерахованих розділів у тій мірі, у який вони необхідних для конкретної спеціальності.