Зразок роботи
Відомо, що за часів стародавнього світу медицина являла собою швидше знахарство - комбінацію магічних вірувань із вірою щодо подальшого втручання вищих сил та лікування за допомогою трав’яних рослин.
Цілитель виступав своєрідним жерцем, бо тогочасні люди вірили, що він має зв'язок із богом і здатний замолити прощення та помилування у вигляді вилікування хворого. Вірили, що чим більше жрець молитиметься, тим більша користь буде, і тим більші шанси на одужання. В одній із піренейських печер є вирізьблене зображення такого цілителя, одягнений він у хутро з якоїсь тварини, а на голові зображені роги оленя.
В цей час люди накопичували примітивні знання про властивості тих чи інших рослин та мінералів. Інформація, накопичена таким способом, часто була неточною та помилковою, тобто рослині люди прписували такі властивості, котрих вона не мала, але траплялась і достовірна інформація.
Для прикладу, інки дослідили тонізуючий ефект бобів какао, лікувальні властивості мате, наркотичну дію листя коки. Дана інформація записувалась та зберігалась, закладаючи основу для майбутнього вчення фармації та створення ліків.
Зауважимо, що чималу кількість відкриттів наших древніх пращурів застосовують і досі для сучасної медицини.
Незважаючи на те, що першими письмовими медичними джерелами, котрі збереглись і до наших часів, є саме єгипетські папіруси, в котрих, зокрема, охарактеризовані тогочасні хірургічні операції та акушерські практики, місцем зародження сучасної медицини прийнято вважати античну Грецію.
Стародавніх греків у медичній науці вважають основоположниками медицини, бо тут появилась медицина як повноцінна наука. Це означає, що греки перші по-науковому розглянули тодішню накопичену інформацію.
У той час медицина поділялась на храмову і наукову, або практичну. У різних містах Греції з'явилися школи, кожна з яких розробляла певні наукові (чи псевдонаукові) теорії.
Богом лікування у греків був Асклепій, син Аполлона, римська вимова – Ескулап. Лікарські засоби у греків називалися "фармакон". У Асклепія були діти, кожен з яких уособлював певний напрямок медицини: Гігія – гігієна, профілактика, Панакея – терапія, Махаон – хірургія, Подалірій – внутрішні хвороби, Телесфор – магія. Таким чином, ми бачимо, що в цей час уже відбувся поділ медицини на основні напрямки, які дійшли і до нашого часу.
При храмах Асклепія були «асклепейони» – приміщення для лікування хворих. Їх на території Греції налічувалося більше 300. При розкопках асклепейонів були виявлені залишки хірургічного та іншого медичного інструментарію: ножі, щипці, зонди, голки. Виявлено також зліпки хворих органів, які пацієнти приносили як жертву подяки за лікування. Зліпки були виготовлені з глини, мармуру, інколи ж і з дорогоцінних металів, у разі вони приносилися до храму як плати за послуги лікаря. Це були мармурові руки та ноги, срібні серця, золоті очі та вуха. З цих зліпків можна скласти уявлення про хвороби, щодо яких пацієнти зверталися до лікарів, а також про рівень анатомічних знань у давніх греків. Лікування в асклепейонах поєднувало емпіричні та магічні прийоми. Основними засобами лікування були прийоми народної медицини, лікарське лікування, водолікування, масаж, гімнастичні вправи.
Всі великі лікарі були філософами, і, навпаки, багато великих філософів добре зналися на медицині. У творах видатного філософа стародавнього світу Демокріта зустрічаються міркування про дієту та застосування різних ліків, про лихоманку та сказ, про анатомію та ембріологію.
Джерелами знань про стан медицини в державах Стародавньої Греції служать археологічні знахідки, пам'ятки давньогрецького мистецтва, що збереглися, багата літературна спадщина, залишене філософами, істориками та лікарями.
Батьком медицини називають людину, яка заснувала одну з грецьких медичних шкіл і все своє життя присвятила медицині – Гіппократа. Його вплив на медицину як науку важко переоцінити. Його численні праці, які містять описи практик, що використовуються лікарями і досі, об'єднані у великі за обсягом збірки – Гіппократів корпус, перша медична енциклопедія.
Крім цього, будучи не тільки лікарем, а й видатним філософом і мислителем, він заклав основи медичної етики, а знаменита Клятва Гіппократа дійшла до наших часів практично у незмінному вигляді, на знак поваги до цієї великої людини.
Вагому роль в ті часи відігравало навіювання: хворого закликали дотримуватись посту, читати молитви молитви, слухати релігійну музику, здійснювати для богів жертвопринесення, забувати про шкідливі для душі звички.
Нерідко в храмах закликали хворих поринати у сон, і потім після цього процесу жерці тлумачили сни, які бачив хворий. Приділяли увагу ваннам в гарячій воді та масажу, проводилися і хірургічні операції.
При розкопках виявлено залишки хірургічного та іншого медичного інструментарію: ножі, ланцети, голки, пінцети, гачки для ран, кісткові шприци, зубні щипці, долота, шпателі, зонди та ін.
Так само при розкопках виявлені зліпки хворих органів, що приносилися хворими в храми іноді як жертвопринесення в надії на лікування, іноді як подяку за лікування. Ці зліпки виготовлялися з глини, мармуру, дорогоцінних металів, відображаючи в даному випадку своєрідний вид гонорару жерцям.
Характерною рисою давньогрецької культури стла також значна увага до фізичних вправ, загартовування і у зв'язку з цим до особистої гігієни. У сучасній фізкультурі збереглися давньогрецькі терміни, наприклад, стадіон та ін.
Молодь навчалася в гімназіях — школах фізичних вправ. На численних грецьких вазах – предметах повсякденного побуту – збереглися художні зображення догляду за тілом: обливань, розтирань, масажу тощо. Давньогрецькі скульптори у власних статуях відобразили культ здоров'я та краси тіла.
Під впливом філософських навчань древніх греків передові лікарі Стародавньої Греції представили нові вирішення багатьох питань медицини: про матеріальні причини хвороб, про зв'язок їх із зовнішнім середовищем, про хворобу як явище, що змінюється та проходить певні стадії, про необхідність спостереження за перебігом хвороби тощо. Ці нові підходи до хвороби та їхнє лікування сприяли розширенню та поглибленню медичних знань.
Магістр