Зразок роботи
Управління великою компанією вимагає чіткої координації та прагматизму. Однак у більшості організацій для досягнення великих результатів потрібні нові підходи до управління. Одним із таких методів є сприятливий психосоціальний клімат, управління емоціями, елементи якого так чи інакше присутні завжди і в будь-якій компанії.
Усі теоретики бізнес-шкіл, минулі та нинішні, створили та описали плоскі детерміновані системи управління та викладали їм своїх наставників. Ці системи консервативні, негнучкі, але, на думку багатьох, надійні. У такій системі управління основним мірилом управлінського потенціалу є рівень інтелекту керівників і компанії в цілому.
У той же час емоційний аспект не враховувався, оскільки вважалося, що він не мав істотного впливу на результати. У цьому контексті сучасної технологічної революції зростає інтерес до феномену соціально-психологічного клімату в колективі.
Актуальність даного питання зумовлена, насамперед, підвищенням вимог до рівня психологічної включеності особистості в її трудову діяльність, ускладненням духовного життя людей та зростаючими особистими потребами.
Завдання поліпшення соціально-психологічного клімату колективу полягає в розкритті соціально-психологічного потенціалу суспільства і особистості, у створенні способу життя, в якому люди всебічно проявляють себе. Формування доброї соціально-психологічної атмосфери трудового колективу є однією з найважливіших умов боротьби за підвищення продуктивності праці та якості продукції. Разом з тим соціально-психологічний клімат є показником рівня соціального розвитку колективу та його психологічних резервів, які можуть бути більш повно використані. А це в свою чергу пов'язано зі зростанням соціального елемента в структурі виробництва, самої організації праці та поліпшення умов праці. Від оптимального рівня соціально-психологічного клімату кожного трудового колективу залежить загальний соціально-політичний, ідеологічний клімат суспільства і країни в цілому.
Актуальність цього питання залежить від вимог практики, яка сьогодні визначається інтенсивним характером людської діяльності та практичними проблемами ефективності організації та управління персоналом, регуляції розвивальних відносин між ними, застосування виховних і психотерапевтичних заходів. Мета та завдання курсової роботи є розгляд основ соціально-психологічного клімату трудового колективу, тобто способів визначення цього поняття та його деталей, класифікацій, значень і факторів, які впливають на соціально-психологічний клімат трудового колективу, виявлення його впливу. на соціально-психологічний стан. Навести основні складові соціально-психологічного клімату колективу. Проаналізувати психологічні характеристики трудового колективу. Визначити вплив психосоціального клімату на ефективність організаційної діяльності.
Фахівці в галузі організаційної психології проводили і проводять найбільш прикладні дослідження, якимось чином пов'язані з проблемами соціального та психологічного клімату в організаціях. Це пов'язано з очевидною значимістю оцінки і оптимізації соціально - психологічного клімату в контексті вирішення самого широкого кола організаційних завдань, таких як створення команд, підвищення ефективності менеджменту та систем мотивації персоналу, підвищення продуктивності праці, зниження плинності кадрів тощо.
РОЗДІЛ 1. ЗМІСТ, СУТНІСТЬ ТА ПОНЯТТЯ СОЦІАЛЬНО - ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ В ТРУДОВОМУ КОЛЕКТИВІ
1.1 Сутність поняття трудового колективу в організації
Для загальної характеристики трудових колективів використовується поняття «психосоціальний клімат». У вітчизняній психологічній літературі, в тому числі і в радянський період, широко використовується це поняття та інші синоніми: «морально-психологічний клімат», «психологічний клімат», «емоційний клімат», «моральний клімат». Психосоціальний клімат має десятки визначень і різноманітних методів дослідження (Г.М. Андрєєва, І.П. Волков, Є.С. Кузьмін, В.В. Новіков, В.Б. Ольшанський, Б.Д. Паригін, К. До. Платонов, А. А. Русалінова, Л. А. Свєнціцький, В. М. Шепель, Ю. А. Шерковін та ін.)[1].
Сьогодні люди, як правило, працюють не поодинці, а в складі групи (сукупності людей, об’єднаних через просторову спільність, діяльність, заняття, випадкові обставини тощо), завжди діючи як єдине ціле з іншими групами.
Колектив — різновид малої групи. Групи можуть відрізнятися за розміром, характером і структурою стосунків, які існують між членами, особистим складом, цінностями, нормами стосунків і правилами, які поділяють учасники, міжособистісними стосунками, а також цілями та змістом діяльності. Кількісний склад групи називають її чисельністю, а індивідуальний — складом. Структуру взаємодії людей, або обмін діловою та особистою інформацією, називають каналом комунікації, а морально-емоційну тональність стосунків — психологічним кліматом групи. Загальні правила поведінки членів групи називаються груповими нормами. Усі перераховані характеристики є основними параметрами для виділення, поділу та вивчення малих групп [2].
Магістр