Зразок роботи
Сучасний бізнес діє в постійно мінливому зовнішньому середовищі. Найгостріша проблема, з якою стикається кожна фірма, - це складність ринкової ситуації. Це наслідок цілої низки чинників, серед яких найважливішими є посилення конкуренції, нові технології, нові форми організації, влада інформації, вимоги споживачів, скорочення життєвого циклу продукту, невизначеність зовнішнього середовища, поява нових стратегічних альянсів. Динаміка і різноманітність цих факторів, вимог до діяльності фірм на кожному етапі розвитку проявляються інтегрально і вимагають побудови адекватної системи управління. Управлінська діяльність в сучасних умовах виступає як один з найважливіших факторів функціонування фірми, забезпечення її виживання і стійкого розвитку.
Гнучкість управління, здатність оперативно перебудовуватися, щоб не упустити нові можливості, що відкриваються ринком і нововведеннями, бачити перспективи розвитку - всі ці якості в даний час стають головними аргументами фірми в конкурентній боротьбі. Орієнтація на споживчий попит, проведення маневреної науково-технічної, інноваційної та ринкової політики стали основоположними ідеями нової філософії управління і розвитку фірми. Все це зумовило визнання фірмами необхідності розробки та реалізації системи стратегічного управління підприємством.
Суть системи стратегічного управління полягає в тому, що на підприємствах структура управління, методи і механізми взаємодії її окремих ланок мають бути побудовані так, щоб забезпечити вироблення і реалізацію довгострокової стратегії для успіху в конкуренції в динамічних умовах зовнішнього середовища і створити управлінській інструментарій для перетворення цієї стратегії в поточні виробничо-господарські плани, програми і проекти. Тому в рамках цілісної системи стратегічного управління повинно функціонувати чітко організоване стратегічне планування. Метод стратегічного управління поєднує стратегічний підхід до постановки завдань і програмно-цільовий (проектний) підхід до їх реалізації.
Відзначимо взаємозв'язок виділених понять. Під стратегією розуміється сукупність засобів, за допомогою яких фірма прагне забезпечити досягнення своїх довгострокових цілей. Стратегічне планування - це опис процесу формування як довгострокових цілей, так і самої стратегії їх досягнення. Стратегічне управління - це процес управління довгостроковими цілями, виробленням стратегії та її втіленням у життя. Таким чином, стратегічне управління визначається і людськими аспектами управління, і ринками, і підприємствами, і фінансами. Воно включає і стратегію, і стратегічне планування і формує той спосіб, за допомогою якого реалізується стратегія фірми. Процес розвитку організації не може бути представлений лише як процес усунення причин поточних невідповідностей. Це процес, орієнтований на перспективу і організовується відповідним чином, виходячи з вимог і тенденцій зміни зовнішнього середовища. Це вимагає чіткого уявлення про реальні можливості організації, вміння правильно визначати і вибирати напрями розвитку, обґрунтовувати перспективні цілі і способи їх досягнення і багато чого іншого, що складає сутність стратегічного управління.
Стратегічне управління є сферою діяльності вищого керівництва фірми, головне завдання якого полягає у визначенні ефективних напрямків розвитку організації, постановці цілей діяльності, оптимальному розподілі ресурсів, використанні конкурентних переваг фірми. Стратегічне управління виступає і як процес, за допомогою якого здійснюється взаємодія організації з її оточенням, і як система методів та інструментів прийняття та реалізації стратегічних рішень. Вище керівництво фірми, аналізуючи ситуацію на ринку, з урахуванням можливостей (потенціалу фірми, вибирає відповідні стратегії і будує механізм стратегічного управління. Основними принципами стратегічного управління виступають:
обґрунтований вибір цілей і стратегій розвитку фірми (поведінки на ринку, нової продукції, технологій тощо);
постійний пошук нових форм і видів діяльності для підвищення конкурентоспроможності фірми;
забезпечення взаємодії між фірмою і зовнішнім середовищем, між усіма елементами організації;
індивідуалізація стратегій з урахуванням особливостей конкретної фірми;
відділення завдань стратегічного управління від задач оперативного управління[12].
У реальності дані принципи різною мірою реалізуються в організаціях, що відбивається на конкурентних перевагах.
Стратегічне управління включає комплекс взаємопов'язаних управлінських процесів: аналіз середовища (зовнішньої і внутрішньої), визначення місії і цілей фірми, вибір стратегії, її реалізацію, контроль та оцінку виконання стратегії.
Аналіз середовища є відправним моментом у стратегічному управлінні, так як він формує вихідну базу для визначення місії і цілей фірми, а також для вироблення стратегії розвитку. Стратегічний аналіз є способом реалізації системного і ситуаційного підходу при вивченні різних факторів, що впливають на діяльність фірми і визначають процес стратегічного управління. Завданням аналізу є отримання повної характеристики об'єкта, виявлення особливостей, закономірностей і тенденцій його розвитку.
Аналіз середовища передбачає вивчення зовнішнього і внутрішнього середовища фірми. Аналіз зовнішнього середовища являє собою оцінку стану і перспектив розвитку важливих для фірми факторів навколишнього середовища прямого і непрямого впливу. Аналіз зовнішнього середовища служить інструментом, за допомогою якого розробники стратегії контролюють стан зовнішніх чинників з метою передбачення потенційних загроз і можливостей, що відкриваються. Аналіз середовища дозволяє фірмі не тільки прогнозувати виникнення загроз і нових можливостей, але і розробити ситуаційні рішення для непередбачених обставин, стратегію розвитку фірми. Загрози і можливості проявляються в різних областях зовнішнього оточення, відповідно до яких будується аналіз: макроекономічні, правові чинники, фактори науково-технічного та технологічного розвитку, стан і розвиток інфраструктури, фактори конкуренції, соціально-культурні фактори, стан політичних процесів і міжнародні чинники. Аналіз зовнішнього середовища дозволяє фірмі:
визначити головні економічні характеристики галузі;
визначити рушійні сили галузі;
провести оцінку рівня конкуренції і конкурентної позиції підприємства в галузі;
прогнозувати ймовірні дії найближчих конкурентів;
визначити ключові фактори успіху;
оцінити перспективи розвитку галузі.
Аналіз внутрішнього середовища фірми розкриває її можливості, потенціал, на який розраховує фірма в конкурентній боротьбі для досягнення своїх цілей. Аналіз внутрішнього середовища дозволяє оцінити відповідність фактичної місії і цілей фірми раніше заявленим, соціальну відповідальність фірми перед своїми співробітниками і суспільством. Внутрішнє середовище аналізується за наступними напрямками: функція управління, виробництво, маркетинг, персонал, фінанси, організаційна культура. Аналіз стану фірми дозволяє:
оцінити стратегії організації;
провести SWOT-аналіз (аналіз сильних і слабких сторін фірми, зовнішніх загроз і можливостей, пов'язаних зі зміною середовища);
виконати порівняльну оцінку конкурентного становища фірми, структури її витрат і витрат конкурентів.
Основними джерелами інформації при аналізі є статутні, звітні документи та інша внутрішня інформація, дані про розвиток галузі, спеціальні видання, періодична преса, спостереження за діяльністю фірми, бесіди з керівництвом і співробітниками фірми.
Процес визначення місії і цілей фірми складається з трьох основних підпроцесів. Перший полягає у формуванні місії фірми, яка в концентрованому вигляді визначає призначення фірми, сенс її існування. Місія відображає не тільки продуктове призначення фірми, а й висловлює громадську, соціальну необхідність її діяльності. У місії сформульовані основні напрямки діяльності організації та мотивації її персоналу, які визначають положення фірми в суспільстві. Далі формуються довгострокові цілі. Цілі звичайно пов'язують з конкуренцією в довгостроковій перспективі і створенням відповідних конкурентних переваг. Завершальним етапом є формування короткострокових цілей організації, які повинні бути узгоджені з довгостроковими цілями фірми.
Найважливішим елементом системи стратегічного управління є стратегічне планування. Стратегічне планування має на меті комплексне обгрунтування проблем, з якими може зіткнутися фірма в майбутньому періоді, і на цій основі розробити показники розвитку фірми. З іншого боку, стратегічне планування є вершиною системи планів фірми, яка включає, крім стратегічного плану, плани поточної діяльності (тактичні та оперативні плани).
Стратегічне планування - це вид планової роботи, що передбачає висунення таких цілей і стратегій розвитку фірми, реалізація яких забезпечить її ефективне функціонування в довгостроковій перспективі, швидку адаптацію до динамічних умов зовнішнього середовища. Стратегічне планування являє собою процес визначення не тільки цілей організації, а також шляхів їх досягнення, вибору специфічних стратегій розвитку, визначення необхідних ресурсів та їх розподіл з метою забезпечення ефективної роботи фірми в майбутньому. Його завдання полягає у забезпеченні нововведень і організаційних змін для адекватної реакції на зміни зовнішнього середовища.
Магістр