УПРАВЛІННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЮ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ (ID:215785)

ВСТУП Сучасний економічний розвиток свідчить про необхідність використання нових теоретичних підходів, прикладного інструментарію, які уможливлюють ефективне подолання складними соціально-економічними системами господарювання різних рівнів невизначеності динамічного ринкового середовища та дасть змогу своєчасно адаптуватися до нього. Для ефективного функціонування і забезпечення конкурентоспроможності підприємств та інших суб’єктів господарювання необхідно якісно розвивати матеріально-технічні, структурно-функціональні, соціально-трудові та інші елементи потенціалу. Це зумовлює виключну увагу керівників підприємницьких структур до ефективного управління технологічними й організаційними змінами, а особливо до алгоритмів визначення та використання їхніх потенційних соціально-економічних можливостей. Метою курсової роботи є аналіз науково-методичних положень та обгрунтування практичних рекомендацій щодо шляхів удосконалення управління результативністю організації Івано-Фанківського міського центру зайнятості. Відповідно до поставленої мети завданням курсової роботи є: - дослідити структуру управління результативністю діяльності організації; - розглянути сучасні аспекти та особливості управління результативністю діяльності організації; - висвітлити методику дослідження ефективності управління результативністю діяльності організації - провести аналіз управління результативністю діяльності організації; - провести оцінку сучасної системи управління результативністю діяль-ності; - обґрунтувати шляхи удосконалення управління результативністю діяльності організації; Об’єктом дослідження є процес та механізм формування управління результативністю діяльності в Івано-Франківському міському центрі зайнятості. Предметом дослідження є теоретико – методологічні та практичні аспекти формування управління результативністю діяльності організації. Актуальність теми. З розвитком глобальних процесів, посиленням зовнішньоконкурентного середовища ускладнюється система менеджменту і виникає потреба у формуванні результативної системи управління на всіх її рівнях. Лише за такого підходу можливо адаптувати систему управління до нових вимог та викликів ринкової економіки. Важливою складовою системи менеджменту є організаційний чинник, від рівня розвитку якого і упереджувальної адаптивності до можливих змін у зовнішньому і внутрішньому середовищі залежатиме успішна діяльність суб’єктів господарювання. Організаційний чинник є системо - утворюючим, координаційно-регулюючим у системі діяльності господарюючих структур. У цьому зв’язку організаційному розвитку повинна надаватися пріоритетність. При цьому слід акцентувати увагу на тому, що організаційний розвиток повинен охоплювати організацію не лише як процес, а як системну цілісність в єдності таких складових: організаційна взаємодія, організаційна поведінка, організаційна культура, організаційний клімат, організаційна структура та структура управління, тип управлінського профілю. Залежно від рівня їх розвитку і збалансованості визначатиметься кінцева результативність функціонально-організаційного забезпечення підприємств з орієнтацією на синергетичний ефект. Вивченню окремих напрямів проблеми управління організаційним розвитком підприємств присвячені праці багатьох зарубіжних і вітчизняних науковців. Серед них слід виділити: Ф. Бастіа, С. Белла, У. Бенніса, Н. Бренінга, Т. Бернса, Р.Вудмена, Д. Гелрігела, Г. Ліппіта, Б. Мільнера, Г. Мінцберга, Д. Норта, Г. Парсонса, Дж.Слокума, Д. Сталкера, Ф. Тейлора, А. Файоля та вітчизняних: А. Богданова, В.Герасимчука, О. Гудзинського, І. Должанського, Т. Загорну, Л. Забродську, Н. Масленникову, Є. Моргунова, Г. Осовську, В. Порохіну, М. Сахацького, Е.Смірнова, Н. Сіренко, М. Туленкова, В. Франчука, Р. Фатхутдінова, І. Червена, Г.Чорного та інших вчених. Проте в наукових працях розкриті окремі складові організаційного розвитку підприємств. Дослідженнями не охоплено організаційний розвиток як системну цілісність, не розроблено методологічний інструментарій формування управління організаційним розвитком як системної цілісності. Недостатня теоретична та методологічна опрацьованість проблеми обумовили вибір теми дисертаційного дослідження. Ефективність управління характеризується кінцевими результатами ви-робничо-господарської діяльності і показниками ефективності управління підприємством. Ефективність управління необхідно розглядати в єдності двох сторін – економічної і соціальної. Соціальна складова ефективності відображає величину і ступінь задоволення потреб населення. Економічна ефективність визначається найчастіше лише як економія коштів, що використовуються у процесі виконання робіт, спрямованих на збереження і поліпшення фізичних характеристик об’єктів. Соціальна ефективність характеризується рівнем досягнення соціальних цілей: гарантія зайнятості працівників, підвищення заробітної плати, підвищення змістовності і покращення умов праці, збільшення вільного часу робітників, підвищення продуктивності праці. Узагальнюючий показник соціальної ефективності системи управління підприємства конкретизується в показниках активізації людського фактору, матеріальної і моральної зацікавленості, дисципліни праці, розвитку господарського управління. Особливу увагу при вивченні цієї теми необхідно звернути на показники економічної ефективності управління підприємством. Інтегрований показник економічної ефективності управління вимірюється співвідношенням економічного ефекту до ресурсів або витрат. В якості економічного ефекту в основному використовують розмір прибутку. До окремих показників економічної ефективності управління відносяться: рівень продуктивності праці, фондовіддача, частка ринку, рівень виробництва нової продукції, рівень собівартості продукції, рівень якості обслуговування покупців та інші. Ефективність управління господарською діяльністю підприємства у загальному вигляді визначається як спроможність певної кількості та якості витрат забезпечити певний результат відповідно до мети діяльності підприємства. Рівень економічної та соціальної ефективності управління підприємства залежить від багатьох чинників, тому для практичного вирішення завдань управління ефективністю діяльності соціально-економічної системи важливого значення набуває класифікація чинників її зростання за наступними ознаками: 1. За місцем реалізації чинників у системі управління підприємством: зовнішні: державна соціально-економічна політика, інституційний механізм, інфраструктура, структурні зміни; внутрішні: тверді (технологія, устаткування, матеріали, енергія, вироби) та м’які (працівники, методи управління, стиль управління, організація та система управління). 2. За основними напрямами розвитку діяльності підприємства: структура виробництва, інноваційні технології, форми і методи організації діяльності на підприємстві, конкурентоспроможності продукції; планування; мотивація персоналу; зовнішньоекономічна діяльність. 3. За джерелами підвищення ефективності: зростання продуктивності праці, зниження витрат або раціональне використання ресурсів, зниження фондомісткості та матеріаломісткості продукції. Процес управління ефективністю діяльності підприємства спрямований на раціональне використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів в інтересах якнайповнішого задоволення інтересів і потреб споживачів та власників. Можна стверджувати, що ефективність використання ресурсів є не-від’ємною складовою процесу управління ефективністю діяльності підприємства, тобто є величиною відносною. «Ефективність», на відміну від «ефекту» – величина відносна, яка вимірюється співвідношенням результату до цілей, результату до витрат. Існує декілька підходів до класифікації видів ефективності: 1. Покропивний С. Ф. розглядає наступні види ефективності: народногосподарська (відображає ефективність виробництва з точки зору всього народного господарства в цілому, країни, регіону); бюджетна (враховує вплив діяльності підприємства на витрати і прибутки); комерційно-фінансова (враховує фінансові результати діяльності підприємства). 2. Маркіна І. А. розглядає ефективність як комплексне співвідношення результатів діяльності і витрат, що виражені через три осно-вні групи показників ефективності управління: показники соціальної ефектив-ності управління, показники ефективності використаних ресурсів, показники економічної ефективності (прибуток, мета). Вона зазначає, що потрібно розрізняти ефективність управління: результативну (доцільну), тобто коли є результатом прибуток чи мета; витратну; споживацьку (соціальну). 3. Сердюк B. C. виокремлює кілька видів організаційної ефективності: внутрішню, зовнішню, загальну, ринкову, стратегічну (цільову), витратну, оперативну, ефективність інноваційного проекту. За окремими ознаками виділяють наступні види ефективності: 1. За ступенем збільшення ефекту: первинна ефективність; синергічна ефективність. 2. За структурою організації виробництва: ефективність робочого місця; ефективність підрозділу (управлінського чи виробничого); ефективність підприємства в цілому. 3. У залежності від темпів економічного зростання виробництва: екстенсивний розвиток виробництва (збільшення темпів, покращення діяльності). Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями. В сучасних умовах соціально-економічного розвитку прибутковість та ефективність діяльності підприємства значною мірою залежить від створення ефективної системи управління діяльністю. Досвід економічно розвинутих країн світу показує, що однією з найголовніших складових успіху конкурентоспроможних підприємств є використання менеджменту, тобто, науково обґрунтованої та якісно побудованої системи управління організацією. Посилення конкуренції і підвищення вимог споживачів до продукції, яка реалізується, зумовлює необхідність оперативно адаптувати систему управління підприємства і вдосконалювати її відповідно до змін в зовнішньому середовищі. Якість менеджменту прямо впливає на потенційні можливості підприємства в майбутньому, і її високі показники посилюють позиції підприємства на ринку. Формування ефективної системи менеджменту потребує розробки адекватної системи її оцінки, що дозволить виявляти слабкі місця та прогалини системи управління та проводити відповідне її удосконалення. Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Проблемам оцінки результативності, ефективності та якості менеджменту на підприємствах присвячені роботи таких українських та зарубіжних вчених, як Г.К. Бедрадіна, А.В. Бусигіна, В.Г. Герасимчука, Я.В. Догадайло, Р.С. Каплана, Н.А. Кизіма, О.Є Кузьміна, Дж.К. Лафти, М.В. Мельник, С.Г. Нездоймінова, Н.Г. Ольдерогге, З.П. Румянцевої, О.В. Ткаченка, А. Н. Тіщенко, Д.П. Нортона, І.І. Мазура, В.Д. Шапіро, Л.М. Шульгіна. Проте вітчизняними науковцями не сформованого єдиного методичного підходу до оцінки якості та ефективності системи менеджменту, яка б дозволяла діагностувати управлінську систему, для забезпечення можливостей її адаптації до змінних умов внутрішнього та зовнішнього середовища. . Цілі статті. Основною метою даної роботи є дослідження методичних підходів до оцінювання якості менеджменту підприємства, для формування підґрунтя для її удосконалення. Необхідність оцінки якості менеджменту полягає в можливості вдосконалення господарської діяльності організації за рахунок підвищення ефективності, адаптивності та гнучкості системи Економічні науки. Серія “Економіка та менеджмент”: Збірник наукових праць. Луцький національний технічний університет. – Випуск 10 (38). – Луцьк, 2013. 227 управління, максимальної орієнтації її на забезпечення можливостей реалі-зації стратегічного курсу, досягнення цілей підприємства.