Зразок роботи
Актуальність дослідження. Прискорення інтеграційних процесів України у світовий економічний простір вимагає застосування комплексу сучасних аспектів стратегічного розвитку підприємства, які спрямовані на посилення власних конкурентних позицій на ринку. Успішна діяльність підприємства в нових умовах передбачає необхідність ретельного вивчення ринку, внесення змін до товарного асортименту, проведення гнучкої цінової політики, реорганізацію закупівельної та збутової діяльності, перебудову організаційної структури управління.
Аспекти стратегічного розвитку підприємства застосовують у різних сферах господарської діяльності: виробництві, збуті, маркетингу, фінансах, контролі. Сучасним підприємствам необхідно враховувати низку найважливіших чинників, що впливають на ефективність їх розвитку, а саме: ті з них, які обумовлені зовнішнім і внутрішнім середовищем, силою й активністю конкурентної боротьби, потенціалом маркетингу та менеджменту. Для забезпечення ефективної діяльності підприємства та досягнення певних конкурентних переваг аспекти його стратегічного розвитку визначають на основі системного вивчення ринку, поведінки споживачів, їх вимог до якості продукції. Це потребує вдосконалення системи планування й управління підприємством, розвитку маркетингової діяльності і впровадження оперативного контролінгу.
Метою дипломної роботи є дослідження теоретичних та розробка практичних рекомендацій щодо розробки стратегії корпорації в сучасних ринкових умовах.
Відповідно до поставленої мети було вирішено ряд завдань:
- визначити суть стратегічного управління;
- визначити механізм стратегічного аналізу;
- розкрити сутність стратегій розвитку підприємств;
- дати загальну характеристика діяльності ДП «Укрмедпостач»;
- виконати діагностику фінансово-економічного стану ДП «Укрмедпостач»;
- здійснити оцінку ефективності діяльності ДП «Укрмедпостач».
- сформувати стратегії ДП «Укрмедпостач»
- здійснит оцінку ефективності стратегії ДП «Укрмедпостач»
- визначити ризики впровадження стратегій
Предметом дослідження дипломної роботи є стратегії розвитку підприємств в сучасних ринкових умовах господарювання.
Об'єктом дослідження дипломної роботи є ДП «Укрмедпостач», яке працює на стоматологічному ринку України з 1995 року та на даному етапі функціонування має можливості для подальшого розвитку.
Методи дослідження, які були використані: спостереження, порівняння, аналіз та узагальнення емпіричних даних; методи економічного аналізу; методи системного та статистичного аналізу; економіко-математичне моделювання.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичний фундамент стратегічного менеджменту складають наукові праці таких відомих учених, як А. Чандлер, І. Ансофф, Т. Левітт, Б. Хендерсон, Р. Дункан, які створили потужну наукову базу різноманітних концептуальних положень формування стратегії підприємства. Пізніше до вирішення зазначеної проблеми долучилися: М. Альберт, Б. Альстренд, Х. Віссема, О. Віханський, С. Гошал, Л. Гребіньяк, Р. Грант, П. Дойль, П. Друкер, М. Круглов, Р. Кох, Дж. Б. Куіні, Дж. Лемпел, М. Мак-Дональд, М. Мескон, Г. Мінцберг.
Апробація результатів наукових досліджень. Результати дослідження будуть представлені в електронному науковому фаховому виданні Ефективна економіка № 1 2019 р.
Структура та обсяг роботи: Дипломна магістерська робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і 2 додатків. Дипломна магістерська робота містить 38 таблиць та 18 рисунків. Загальний обсяг дипломної роботи 104 сторінки.
.РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
1.1 Стратегія підприємства та шляхи її реалізації
Стратегія становить генеральну програму діяльності підприємства, в основі якої лежить визначення основних, довгострокових цілей та задач, розробка напрямків його діяльності, визначення необхідних ресурсів для досягнення поставлених цілей та порядку їх використання.
Ціль становить кількісні та якісні характеристики функціонування підприємства, досягнення яких воно прагне.
Задачі підприємства визначають етапи або шляхи досягнення цілі впродовж періоду, на який розробляється стратегія [48, с. 4].
Підприємства можуть намічати різні цілі. Це залежить від зовнішніх та внутрішніх факторів. Усе різноманіття цілей систематизується та класифікується за наступними ознаками [25, с. 46]:
1. за змістом та спрямованістю цілей (економічні, соціальні, власні);
2. за функціональною сферою реалізації цілей (маркетингові, фінансово-економічні, інвестиційні, інноваційні, організаційні);
3. за рівнем досягнення (необхідні, бажані);
4. за часовим фактором (перспективні, поточно-першочергові);
5. за відношенням до головної цілі (кінцеві та проміжні);
6. за характером оцінки (кількісні та якісні);
7. за ступенем впливу зовнішніх факторів (цілі, пов'язані із зовнішніми факторами, та цілі, не пов'язані із зовнішніми факторами, а пов'язані з використанням внутрішніх резервів);
8. за складом та характером інтересів (цілі підприємства, суспільства).
У процесі обґрунтування перспективних напрямків діяльності підприємства можуть формуватися різні типи стратегій [25, с. 53]. Усі стратегії можна класифікувати за наступними ознаками:
1. За масштабом розробки: загальні (генеральні) та підтримуючі (допоміжні – за напрямком діяльності, виду ресурсів).
Загальна (генеральна) стратегія розвитку підприємства пов'язана з діяльністю підприємства в цілому, використанням усіх видів ресурсів та орієнтована на виконання його головної цілі. Функціональні (допоміжні) види стратегій забезпечують реалізацію генеральної стратегії підприємства за окремими напрямками його діяльності (маркетингова, фінансова, виробнича та ін.), видам діяльності: стратегія основної діяльності в торгівлі, наприклад, пов'язана з реалізацією товарів та обслуговуванням покупців – стратегія розвитку товарообігу; стратегія неторговельної діяльності – ремонтно-будівної, транспортної, виробничої та ін. (використання окремих видів ресурсів); стратегія формування та використання трудових ресурсів, матеріально-технічної бази, фінансових ресурсів та ін.
2. За функціональним принципом (товарні, управління доходами, витратами, прибутком, стимулювання персоналу та ін.).
3. За терміном реалізації (короткострокові – до 1 року, середньострокові – на 3-5 років, довгострокові).
4. За темпами розвитку – прискореного росту, обмеженого росту, зберігання стану, або скорочення обсягів діяльності.
5. За способами забезпечення розвитку – за рахунок концентрованого підходу, диверсифікації або інтеграції діяльності.
6. За стадіями життєвого циклу – стратегія на стадії народження підприємства, його дитинства, юності, ранньої зрілості, повної зрілості, стадії старіння.
Формування стратегії становить складний творчій процес. Він потребує високої кваліфікації та компетентності виконавців.
Таким чином, вивчаючи надану тему, необхідно звернути увагу на трактування "Стратегії" та її види.
Важливо відзначити, що одні автори називають її стратегією діяльності підприємства, інші – стратегією розвитку підприємства.
На нашу думку, діяльність підприємства завжди повинна бути спрямованою на його розвиток. Якщо підприємство потрапило за своїм життєвим циклом на стадію старіння , тоді головною ціллю буде зберігання позицій та забезпечення стабільності господарчої діяльності – тобто, може бути намічена стратегія без помітного росту.
Таким чином, більш широке поняття має "Стратегія діяльності підприємства".
Етапи розробки стратегії:
1. Уточнення місії підприємства.
2. Оцінка поточної обстановки функціонування підприємства. Оцінка його слабих та сильних сторін; його конкурентоспроможність. Вибір найбільш вірогідних напрямків розвитку підприємства.
3. Визначення цілей та ключових проблем підприємства для досягнення необхідної цілі.
4. Розробка альтернативних варіантів розвитку підприємства.
5. Оцінка та вибір стратегії розвитку підприємства.
6. Складання програми дій. Розрахунок обсягів господарчо-фінансової діяльності.
7. Моніторинг реалізації стратегії та, при необхідності, її коректування.
Процес розробки стратегії становить собою стратегічне планування, в якому виявляються головні цілі та задачі, їх ресурсне та фінансове забезпечення, шляхи й методи досягнення цілей та рішення виникаючих проблем.
Значення стратегічного планування визначається тим, що воно займає центральне місце у системі стратегічного керування.
Досвід західних та східних фірм демонструє, що більшість фірм використовує стратегічне планування для того, щоб змінити себе, покинути безнадійний внутрішній стан.
Як відомо, планування можна визначити як специфічну форму громадської практики людей, яка є однією з функцій керування – приоритетною, яка перебуває в підготовці різних варіантів управлінських рішень у вигляді прогнозів, проектів, програм і планів, обґрунтування їх оптимальності, забезпечення можливості виконання та перевірці їх виконання.
Стратегія відрізняється від інших програм, від поточного планування та бізнес-планів.
Стратегія характеризується комплексністю підходу до діяльності підприємства та, на відміну від бізнес-плану, не має чітких часових меж.
Стратегія підприємства знаходиться в залежності від стадій його життєвого циклу, стану і перспектив ринку, ринкових позицій підприємства, перспективних можливостей.
В залежності від того, на якій стадії життєвого циклу знаходиться підприємство, його керівництво може обрати в якості базової стратегії:
- стратегію виживання (захисту);
- стратегію стабілізації (наступаючо-захисна);
- стратегію росту (наступаюча), котра вважається найбільш ефективною [36].
Процес виробки стратегії не завершується якоюсь негайною дією. Звичайно, він закінчується установленням загальних напрямків, просування по яких забезпечить ріст та закріплення позицій фірми.
Сформульована стратегія повинна бути використаною для розробки стратегічних проектів, методів пошуку. Роль стратегії у пошуку складається в тому, щоб, по-перше, зосередити увагу на певних ділянках або можливостях, по-друге, відкинути всі інші можливості як несумісні зі стратегією.
Необхідність у наданій стратегії відкидається, як тільки реальний хід подій виведе організацію на бажаний розвиток.
В ході формулювання стратегій не можна передбачити всі можливості, які відкриються при складанні проекту конкретних заходів....
ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ДІАГНОСТИКА СТАНУ ДП «УКРМЕДПОСТАЧ»
2.1. Загальна характеристика діяльності ДП «Укрмедпостач»
Державне підприємство для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров’я України (скорочена назва ДП «Укрмедпостач») засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства охорони здоров’я України.
Підприємство є правонаступником Республіканського підприємства по постачанню медичних установ «Укрмедпостач», створеного згідно наказу МОЗ України від 04.01.1990 №3 «О реорганизации системы снабжения учреждений здравоохранения республики немедицинскими товарами», зареєстрованого рішенням виконкому Харківської районної Ради народних депутатів м. Києва №5859 від 14.10.1991.
Метою діяльності підприємства є провадження господарської комерційної діяльності для досягнення економічних і соціальних результатів з метою отримання прибутку шляхом надання послуг із забезпечення закладів охорони здоров’я та інших підприємств й організацій, незалежно від форм власності, обладнанням, інвентарем (непродовольчі товари), продовольчими товарами, лікарськими засобами, виробами медичного призначення, медичною технікою, автотранспортом тощо.
Більше 20-ти років основною функцією ДП «Укрмедпостач» МОЗ України є забезпечення виконання Міністерством охорони здоров’я України бюджетних програм пов’язаних з закупівлею лікарських засобів та виробів медичного призначення.
Обсяги послуг, які ДП «Укрмедпостач» МОЗ України надає Міністерству охорони здоров’я України, коливаються в залежності від переліку програм, які доручаються ДП «Укрмедпостач» МОЗ України до виконання і обсягів бюджетного фінансування цих програм.
Крім того, за рахунок раціонального використання наявних складських приміщень, підприємство надає послуги для підприємств та організації, незалежно від форм власності із відповідального зберігання товарів, та комплекс супровідних послуг таких як: розвантажувально-навантажувальні роботи, сортування та пакування товарів.
Представимо її щодо даного підприємства на Рис. 2.1.
РОЗДІЛ 3
ОБҐРУНТУВАННЯ СТРАТЕГІЙ РОЗВИТКУ ТА МЕХАНІЗМИ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ
3.1. Формування стратегії ДП «Укрмедпостач»
Ринок стоматології успішно розвивається на території України. На ньому, в умовах жорсткої конкуренції у тісній взаємодії між собою працюють виробники та реалізатори стоматологічних матеріалів, інструментів, устаткування, дезінфікуючих засобів, медичного одягу та меблів, стоматологічні клініки, державні стоматологічні установи, громадські організації, спеціалізовані засоби масової інформації.
Кінцевим споживачем стоматологічної послуги, що створюється на основі тісної взаємодії праці всіх учасників ринку у ланцюгу її виробництва та надання, є населення.
Для забезпечення ефективного функціонування всіх суб’єктів ринку стоматології необхідним є формування їх інформаційного поля, в межах якого б вони обмінювалися інформацією про свою діяльність, забезпечували ефективні комунікації та працювали над створенням і підтримуванням позитивної репутації.
Інструменти формування такого інформаційного поля на даному ринку обмежені у своєму різноманітті: стоматологічні виставки; конгреси, конференції та семінари для лікарів-стоматологів; спеціалізовані друковані ЗМІ (на стоматологічному ринку присутні всього 13 журналів. З них 11 журналів зі статейним та рекламним матеріалом, два з яких абсолютно нові, що тільки вийшли на даний ринок, а також 2 журнали тільки з рекламними оголошеннями); стоматологічні довідники; медичні сайти, що мають стоматологічне спрямування та сайти самих компаній – учасників ринку; персональне представлення продукції компаній їх потенційним споживачам (клінікам). Для виявлення, якому з інструментів донесення інформації віддається перевага стоматологічними компаніями, в межах проекту «MarketingExpert: PR-няня» на виставці «ЕКСПО – СТОМАТ», що відбулася у Києві 22-24 лютого 2012 р. (організатор – виставкова компанія «Медвін») було проведене опитування через анкетування учасників виставки.
Респондентів було розділено на дві групи: перша - керівники компаній учасників ринку та директори їх маркетингових служб, друга – лікарі-стоматологи. Запитання були закритого типу, однак респонденти мали змогу давати кілька відповідей одночасно.
Аналіз отриманих результатів показав, що компанії виробники та реалізатори стоматологічних матеріалів, інструментів, устаткування, дезінфікуючих засобів, медичного одягу та меблів у донесенні інформації про свою діяльність віддають перевагу виставкам та розміщенню рекламних матеріалів у спеціалізованих виданнях
Такий розподіл обумовлений специфікою ринку. По-перше, стоматологічні виставки проходять у форматі виставка-ярмарок.
Отже це реальна можливість для таких компаній продати свою продукцію «тут і одразу».
По-друге, спеціалізовані видання мають заявлені високі для такого ринку наклади і через підписку, кур’єрську доставку та розповсюдження на виставках забезпечують дуже потужний вплив на цільову аудиторію (а саме, лікарів), яка є рушійною силою у закупівлі клініками тих чи інших матеріалів, інструментів та обладнання тощо і купують їх самостійно для своєї практичної діяльності.
По-третє, порівняно високий ступінь віддання переваги персональному представленню продукції підприємств клінікам обумовлено існуючим сильним стереотипом щодо отримання максимального ефекту від продажу шляхом більшого наближення продавця до покупця.
Отже, компанії виробники та реалізатори розміщують інформацію про свою продукцію безпосередньо у стоматологічних клініках, логотипи своїх марок на медичному одязі та офісному знарядді тощо. У своїх відповідях та під час бесіди з анкетувальниками респонденти підкреслювали, що найефективнішим є комплексний підхід, який полягає у персональній роботі зі споживачем та розміщенні реклами разом зі статейними матеріалами, підготовленими авторитетними авторами для спеціалізованих видань.
При розміщенні рекламних та статейних матеріалів у виданнях рекламодавці віддають перевагу:
- рейтингові видання – 17,5 %;
- власному рішенню щодо актуальності та якості інформації у виданні – 16,1 %;
- накладу – 14,2 %;
- цінам на рекламну площу – 13,3 %;
- читацькій аудиторії – 11,6 %;
- системі розповсюдження – 11,2%;
- якості поліграфії – 10,5 %;
- складу та чисельності редакційної колегії – 6%.
Опитування виявило, що для рекламодавців найважливішими залишаються рейтинг видання та власні уявлення щодо актуальності і якості інформації. В цьому зв’язку виникла необхідність зробити рейтингування спеціалізованих стоматологічних видань на основі аналізу їх технічних, іміджевих параметрів та параметрів привабливості видання для цільової аудиторії.
Для формування рейтингу була використана методика визначення рейтингу спеціалізованих друкованих видань, опублікована у журналі «Маркетинг в Україні № 4 за 2010 р. [2] з деякими корективами, зробленими відповідно до специфіки стоматологічних видань
Магістр