Зміст
1. Визначте зовнішньоекономічну діяльність як рівень міжнародних економічних відносин:
глобальний;
міждержавний;
міжрегіональний;
мікрорівень
3. В чому полягає основна відмінність зовнішньоекономічної діяльності від міжнародного бізнесу:
у розмірі прибутку;
у масштабі діяльності;
у одержанні користі від міжнародних ділових операцій;
у визначенні їх суб'єкта
10. "Пакет розвитку" С. Ронена передбачає:
пакет документів, необхідний для представлення у тендерний комітет міжнародних торгів;
комплекс дій, спрямований на здійснення товарно-грошового обміну;
певний комплекс, якого вимагають національні економіки за для ефективного виробництва;
пакет документів, необхідний для інвестиційного планування
16. Який аспект відноситься опосередковано до менеджменту ЗЕД підприємства:
державне регулювання зовнішньоекономічних зв'язків;
вивчення і проектування елементів зовнішнього середовища;
встановлення ефективної взаємодії між працівниками та всіма зовнішньоекономічними службами;
продуктивне досягнення всім підприємством обраних зовнішньоекономічних цілей
17. Зовнішньоекономічна діяльність щодо міжнародного бізнесу є:
заключною фазою;
кінцевою фазою;
проміжною фазою;
початковою фазою
18. Основна відмінність зовнішньоекономічної діяльності від міжнародного бізнесу полягає у тому, що:
зовнішньоекономічна діяльність доповнює і продовжує внутрішньонаціональний бізнес на відміну від міжнародного бізнесу, який є глобальним;
предмет дослідження зовнішньоекономічної діяльності є вужчим за предмет дослідження міжнародного бізнесу;
сферою зовнішньоекономічної діяльності є лише національний ринок, а міжнародного бізнесу - світовий;
суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності є національні підприємства, на відміну від міжнародного бізнесу, суб'єктами якого є спільні підприємства
42. Формулювання фундаментального, унікального завдання зовнішньоекономічної діяльності організації, яке започатковує відмінний від інших підприємств тип бізнесу, є:
оперативними цілями;
місією;
тактичними цілями;
стратегічними цілями
43. План, що формується в залежності від розподілу коштів, залучених до зовнішньоекономічних зв'язків, це план:
стратегічний;
тактичний;
оперативний;
фінансовий
44. Коли зовнішньоекономічна діяльність підприємства є інтенсивною, то використовується таке обґрунтування міжнародних зв'язків у внутрішньофірмовому плануванні:
формується окремий план зовнішньоекономічної діяльності;
кожний з розділів бізнес-плану діяльності підприємства включає характеристику зовнішньоекономічної діяльності;
в бізнес-плані виділяється спеціальний розділ, присвячений зовнішньоекономічний діяльності;
відсутнє планування
49. Якщо підприємство визначає ділову концепцію, яка може призвести його до створення реальної міжнародної конкурентної переваги, воно формулює:
місію,
стратегію,
оперативну ціль,
тактичну ціль
51. Виберіть серед наведених фактор мікросередовища щодо впливу на зовнішньоекономічну діяльність підприємства:
ВВП на душу населення;
рівень іноземного інвестування;
вартість експертних послуг торговельно-промислових палат;
рівень інфляції
52. В якому випадку при розробці стратегії зовнішньоекономічної діяльності використовують суб'єктивний аналіз:
за відсутності вторинної інформації;
за необхідності одержання експертних оцінок від провідних спеціалістів;
для виявлення щільності зв'язку між факторами макросередовища та зовнішньоекономічною діяльністю;
для виявлення напрямку впливу факторів макросередовища на зовнішньоекономічну діяльність
56. Такий етап процесу стратегічного планування зовнішньоекономічної діяльності, як аналіз альтернатив і вибір стратегії не включає таку фазу
реалізація стратегії;
вибір стратегії;
оцінка існуючої стратегії;
формування стратегії
57. Якщо підприємство інтенсивно здійснює як внутрішню, так і зовнішню економічну діяльність, який критерій оцінки існуючої стратегії визначається як найважливіший:
сумісність стратегії із середовищем у статиці;
наявність балансу між цілями та ресурсами;
наявність внутрішньої цілісності, яка припускає сумісність цілей і методів, що не суперечать один одному і загальній стратегії;
наявність реального горизонту планування
67. Який з планів не відноситься до оперативних:
план маркетингу зовнішньоекономічної діяльності;
виробничий план;
план стратегічних зон господарювання;
фінансовий план
68. За М. Портером стан конкуренції в галузі залежить від основних:
трьох чинників;
чотирьох чинників;
двох чинників;
п'яти чинників
69. Який чинник конкуренції відіграє ключову роль у виробництві морських танкерів:
постачальники;
потенційні конкуренти;
покупці;
замінники
70. Який чинник конкуренції відіграє вирішальну роль в індустрії автомобільних шин:
постачальники;
потенційні конкуренти;
покупці;
замінники
71. Який чинник конкуренції має вирішальне значення для розвитку сталеливарної індустрії:
постачальники;
потенційні конкуренти;
покупці;
замінники
72. ³домо, що нові фірми, які входять у галузь, приносять нові потужності, прагнення здобути частку ринку, цей факт визначається таким чинником стану конкуренції в галузі, як:
постачальники;
потенційні конкуренти;
покупці;
замінники
73. Зменшення витрат на одиницю продукції в міру зростання абсолютного обсягу продукції за період є таким вхідним бар'єром, як:
економія за рахунок масштабів;
товарна диференціація;
вимога інвестувань;
доступ до каналів розподілу
74. Який вид економії не використовують у зовнішньоекономічній діяльності багатофункціональні компанії:
розподіл операцій;
спільні витрати;
горизонтальна інтеграція структури підприємства;
нематеріальні активи
75. Використання існуючими компаніями ідентифікації марки, прихильності покупців, відмінностей товарів передбачає такий вхідний бар'єр, як:
економія за рахунок масштабів;
товарна диференціація;
вимога інвестувань;
доступ до каналів розподілу
76. Потреба фірми-новачка забезпечити поширення свого товару створює такий вхідний бар'єр, як:
економія за рахунок масштабів;
товарна диференціація;
вимога інвестувань;
доступ до каналів розподілу
77. Необхідність вкладати значні фінансові ресурси, щоб успішно конкурувати, створює такий вхідний бар'єр, як:
економія за рахунок масштабів;
товарна диференціація;
вимога інвестувань;
доступ до каналів розподілу
78. Разові витрати фірми-покупця на перехід від товару одного постачальника до товару іншого є таким вхідним бар'єром, як:
перехідні витрати
товарна диференціація;
відносні перевитрати незалежно від масштабу;
доступ до каналів розподілу
79. Неможливість економити на витратах для потенційних конкурентів, що входять до галузі, є таким вхідним бар'єром, як:
перехідні витрати
товарна диференціація;
відносні перевитрати незалежно від масштабу;
доступ до каналів розподілу
80. Група покупців, як один з чинників конкуренції, не відіграє важливої ролі за такої обставини:
якщо вона є сконцентрованою або купує значні обсяги товару порівняно з обсягом збуту;
товар, який споживач купує на ринку, є значною часткою його витрат чи закупок;
якщо група покупців одержує низькі прибутки;
якщо група покупців одержує високі прибутки
81. Впорядкована сукупність взаємопов'язаних ланок, що забезпечують зовнішньоекономічну діяльність підприємства є:
планова структура управління;
мотиваційна структура управління;
організаційна структура управління;
контролююча структура управління
82. Структура, що базується на жорсткій підпорядкованості нижчого рівня управління вищому, вважається:
лінійною;
функціональною;
дивізійною;
загальною
83. Структура, що передбачає групування влади і відповідальності за окремими функціями управління, є:
лінійною;
функціональною;
дивізійною;
загальною
84. Структура, за якої в галузях з масовим виробництвом відділення одержують певну самостійність, є:
лінійною;
функціональною;
дивізійною;
загальною
85. Японські бізнесмени використовують такій підхід до організації зовнішньоекономічної діяльності:
здійснювати організаційно-управлінські зміни після того, як виникне зовнішній вплив;
здійснювати організаційно-управлінські зміни під час впливу зовнішніх факторів;
не здійснювати організаційно-управлінських змін за будь-яких обставин;
здійснювати організаційно-управлінські зміни перед тим, як підприємство зазнає зовнішнього впливу
86. Західні керівники використовують такий підхід до організації зовнішньоекономічної діяльності:
здійснювати організаційно-управлінські зміни після того, як виникне зовнішній вплив;
здійснювати організаційно-управлінські зміни під час впливу зовнішніх факторів;
не здійснювати організаційно-управлінських змін за будь-яких обставин;
здійснювати організаційно-управлінські зміни перед тим, як підприємство зазнає зовнішнього впливу
87. Зміни в організаційних структурах не проявляються лише за таким напрямом:
ліквідація жорстких управлінських організаційних структур:
перенесення структур в інші країни;
стирання відмінностей між підрозділами структури;
розробка гнучких організаційних механізмів
88. Вибір організаційної структури не визначається лише таким фактором:
розміром підприємства;
рівнем інтегрованості країни у світову економіку;
характером виробничої спеціалізації експортного виробництва;
обсягом доходів підприємства
89. Який з наведених варіантів не є організаційною структурою управління зовнішньоекономічною діяльністю:
створення зовнішньоторговельної фірми;
утворення відділу зовнішньоекономічних зв'язків;
перекладення функцій управління зовнішньоекономічними зв'язками на спеціалістів інших підрозділів;
формування служби зовнішньоекономічної діяльності
90. До завдань відділу зовнішньоекономічної діяльності не відносять:
виробництво експортної продукції;
управління експортним потенціалом підприємства;
освоєння нових форм науково-технічного співробітництва;
підготовка контрактного товару до процедури митного оформлення
91. До основних видів робіт, що виконуються відділом зовнішньоекономічної діяльності, не відносять:
організація експортно-імпортних операцій;
декларування та митне оформлення вантажів;
дослідження напрямків та тенденцій розвитку світового ринку конкретного товару;
проведення науково-дослідних розробок
92. До робочої групи відділу зовнішньоекономічної діяльності не відноситься:
менеджер зовнішньоекономічної діяльності;
менеджер з продажу;
експерт з митного регулювання;
спеціаліст протокольного бюро
93. До функцій начальника відділу зовнішньоекономічної діяльності не відносять:
здійснення загальної координації діяльності робітників відділу;
здійснення загальної координації діяльності відділу з іншими відділами та службами;
здійснення митного декларування;
забезпечення руху валютних коштів
94. До функцій менеджера зовнішньоекономічної діяльності не відносять:
розрахунок цін експортної продукції з урахуванням базису поставки та інших умов;
оформлення комерційних пропозицій з продажу продукції підприємства;
підготовка плану заходів щодо виконання умов контракту та його контролю;
координацію діяльності всіх працівників відділу ЗЕД
95. До функцій митного брокера не належить:
забезпечення митного оформлення експортованої та імпортованої підприємством продукції;
координація діяльності робітників відділу;
оформлення вантажних митних декларацій;
ведення митної статистичної звітності відділу
96. До компетенції протокольного бюро входить:
підготовка необхідної документації при закордонних відрядженнях;
координація діяльності відділу зовнішньоекономічної діяльності з іншими підрозділами підприємства;
розрахунок цін експортної продукції;
оформлення вантажних митних декларацій
97. Зовнішньоторговельна фірма створюється за умови:
низьких обсягів експортно-імпортних операцій;
значних обсягів експортно-імпортних операцій та розгалуженої сітки закордонних партнерів;
середніх обсягів експортно-імпортних операцій;
обмеженої кількості іноземної партнерів
98. До функцій зовнішньоторговельної фірми не належать:
аналіз ефективності експортно-імпортних операцій;
розробка проектів стратегічних та оперативних планів зовнішньоекономічної діяльності підприємства;
виробництво закріпленої номенклатури продукції;
допомога щодо підвищення технологічного рівня виробництва шляхом імпорту новітнього обладнання та технологій
99. Служба зовнішньоекономічної діяльності побудована за принципом:
дивізійної структури;
функціональної структури;
лінійної структури;
загальної структури
100. До структури служби зовнішньоекономічної діяльності не включається:
фірма з маркетингу;
експортна фірма;
сервісна фірма;
виробничі цехи
101. До засобів виходу на зовнішній ринок не відносять:
встановлення експортером постійних зв'язків щодо просування власного товару;
фінансовий кліринг;
спільне підприємництво;
закордонне інвестування
102. Який метод виходу на зовнішній ринок передбачає виробництво товару в інших країнах:
прямий експорт;
непрямий експорт;
спільне підприємництво;
іноземне інвестування
103. Який метод виходу на зовнішні ринки базується на виробництві товару в країні з наступним його вивезенням за кордон:
зарубіжне інвестування;
кредитування;
встановлення експортером постійних зв'язків щодо просування власного товару;
лізинг
104. Вибір засобу виходу на зовнішній ринок не залежить від:
продуктивності виробництва іноземного контрагента;
виду товару;
наявності інформації;
професійних кадрів
105. До головних цілей вибору засобу виходу на зовнішній ринок не відносять:
проведення товарообмінних операцій;
збільшення обсягів продажу;
мінімізація витрат;
встановлення виробничих контактів
106. Процедура і техніка виходу підприємств на зовнішній ринок не передбачає:
створення інформаційної бази;
участь у виставках та ярмарках;
надання кредитів;
участь в електронних торгах
107. Основним елементом вибору методу виходу на зовнішні ринки вважається:
дослідження ринків;
пошук партнера;
дослідження цін;
вибір контрагента
108. Зібрана при виборі іноземного партнера інформація зводиться у:
інформаційну карту підприємства;
карту виробничого процесу;
паспорт зовнішньоекономічних угод;
картку обліку операцій
109. До інформаційної карти підприємства не включається такий розділ:
загальні відомості про підприємство;
показники, що характеризують діяльність підприємства;
історія створення компанії;
технологія виробництва
110. Збір інформації про партнера та її аналіз, прийняття рішення про засіб і форму виходу на зовнішній ринок здійснюються:
співробітниками відділу зовнішньоекономічної діяльності;
співробітниками відділу маркетингу;
співробітниками комерційного відділу;
співробітниками бухгалтерії
111. За законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" право самостійного виходу на зовнішній ринок одержали:
лише державні зовнішньоторговельні фірми;
будь-які підприємства;
лише спільні підприємства;
лише посередницькі організації
112. Зв'язки з просування власного товару підприємство може здійснювати у формі:
виробничо-збутового об'єднання;
спільного підприємства;
прямого чи непрямого експорту;
придбання діючого іноземного підприємства
113. Спільне підприємництво здійснюється у формі:
прямого експорту;
непрямого експорту;
придбання діючого іноземного підприємства;
виробничо-збутового об'єднання
114. Зарубіжне інвестування здійснюється у формі:
прямого експорту;
непрямого експорту;
придбання діючого іноземного підприємства;
виробничо-збутового об'єднання
115. Не варто здійснювати прямий експорт, якщо:
підприємство належить до галузі, що вирішує локальні проблеми;
підприємство належить до галузі, що вирішує глобальні проблеми;
підприємство належить до наукоємних та конкурентоспроможних галузей;
підприємство бере участь у цільових урядових програмах
116. Прямий експорт здебільшого передбачає додатково:
укладання угод підряду;
надання послуг висококваліфікованих інструкторів та перекладачів;
участь у міжнародних тендерах;
інвестування
117. Встановлення контактів зі споживачем експортної продукції через посередників - це:
спільне підприємництво;
прямий експорт;
непрямий експорт;
зарубіжне інвестування
118. До посередницьких структур відносять:
консигнаційні фірми;
факторингові фірми;
лізингові фірми;
форфейтери
119. Виробнича чи комерційна діяльність партнерів двох або більше країн, змістом якої є кооперація у сфері виробництва, розподілу та обміну є:
прямим експортом;
непрямим експортом;
зарубіжним інвестуванням;
спільним підприємництвом
120. Міжнародний рух підприємницького капіталу слід вважати:
прямим експортом;
непрямим експортом;
зарубіжним інвестуванням;
спільним підприємництвом
121. Міжнародний бізнес перетворює на можливість для будь-якої фірми спроможність оперувати майже у всіх країнах світу, що створює таку його характерну рису, як:
технологічна глобалізація;
доступність і загальність;
"фінансіарізація";
послідовність розвитку
122. Комп'ютеризація, інформатизація та можливості телекомунікації визначають таку характерну рису міжнародного бізнесу, як:
технологічна глобалізація;
доступність і загальність;
"фінансіарізація";
послідовність розвитку
123. Ж.-П. Серван-Шрайбер визначає, що "фінансовий зміст міжнародних ділових операцій стає серцевиною міжнародного бізнесу", а отже передбачає таку характерну рису міжнародного бізнесу:
технологічна глобалізація;
доступність і загальність;
"фінансіарізація";
послідовність розвитку
124. Те, що міжнародний бізнес починається з найпростіших форм зовнішньої торгівлі і з розвитком досягає найвищої форми - мультинаціональної корпорації, визначає таку характерну рису міжнародного бізнесу, як:
технологічна глобалізація;
доступність і загальність;
"фінансіарізація";
послідовність розвитку
125. Особливо важливий вплив на всі риси міжнародного бізнесу має:
біографія керівників;
знання та компетенція;
зв'язок з виробничім процесом;
коло зарубіжних партнерів
126. ³домий італійський підприємець Карло де Бенедетті виразив таку думку "Туреччина - це Італія сорокарічної давності", а отже турецька фірма, що оперує на міжнародному ринку, повинна мати знання, що випереджають реальну обстановку її власної країни на:
20 років;
40 років;
60 років;
80 років
127. Мета діяльності підприємства - одержання прибутку через використання конкурентних переваг в умовах даної країни та її ринків, - визначає, що це:
національний бізнес;
міжнародний бізнес;
національна модель управління бізнесом;
міжнародний менеджмент
128. Мета діяльності підприємства - одержання прибутку шляхом використання можливостей різних країн і регіонів, - визначає, що це:
національний бізнес;
міжнародний бізнес;
національна модель управління бізнесом;
міжнародний менеджмент
129. Формування, утримання та розвиток конкурентних переваг в умовах даної країни передбачає, що це:
національний бізнес;
міжнародний бізнес;
національна модель управління бізнесом;
міжнародний менеджмент
130. Формування, утримання та розвиток конкурентних переваг на основі використання можливостей різних країн і міжнародної взаємодії передбачає, що це:
національний бізнес;
міжнародний бізнес;
національна модель управління бізнесом;
міжнародний менеджмент
131. Коли бізнес працює у внутрішньому (мононаціональному) культурному середовищі, цей бізнес вважається:
міжнародним менеджментом;
національною моделлю управління бізнесом;
національним бізнесом;
міжнародним бізнесом
132. Коли бізнес працює у різних культурних середовищах, він визначається, як:
міжнароднй менеджмент;
національна модель управління бізнесом;
національний бізнес;
міжнародний бізнес
133. Менеджмент, що адаптований до культурного середовища, визначається, як:
міжнароднй менеджмент;
національна модель управління бізнесом;
національний бізнес;
міжнародний бізнес
134. Менеджмент, що черпає в урахуванні культурного фактора значні можливості одержання і розвитку конкурентних переваг, визначається, як
міжнародний менеджмент;
національна модель управління бізнесом;
національний бізнес;
міжнародний бізнес
135. Головна видова особливість міжнародного менеджменту, за С.Е. Півоваровим, полягає у:
використанні культурних відмінностей;
процесах комунікації і прийнятті рішень;
формуванні, розвитку і використанні конкурентних переваг;
аналізі зовнішнього середовища
136. Для східної культури час є:
проміжним ресурсом;
незначним елементом;
кінцевим ресурсом;
нескінченним ресурсом
137. Найважливішим елементом західної культури взагалі і менеджменту особливо є:
час, плани та програми;
мирне співіснування;
дружелюбність та довіра;
прихильність до ритуалів та чинопочитанню
138. Робота розглядається як засіб одержання коштів для існування такою кількістю бельгійців та голландців:
половини населення;
третини населення;
3/4 населення;
всього населення
139. Неформальна група є, за С Роненом, "спонтанною реакцією на незадоволення індивідуальних потреб" для:
японської моделі;
арабської моделі;
західної моделі;
української моделі
140. Група є абсолютно природною і здебільшого найважливішою частиною соціальної культури підприємств:
Індії;
Австралії;
Сша;
Японії
141. Особливий тип фінансово-промислової компанії, що створюється для володіння контрольними пакетами акцій інших фірм з метою ділового контролю та управління ними, є:
холдинговою компанією;
дочірньою компанією;
субхолдингом;
залежною компанією
142. В сучасному міжнародному бізнесі вироблені досить гнучкі форми міжнародної кооперації, до яких не відносять:
ліцензійне співробітництво;
франчайзинг;
експортно-імпортні операції;
створення спільних підприємств
143. Компанія, що використовує міжнародний підхід у пошуці закордонних ринків і при розміщенні виробництва, а також комплексну глобальну філософію бізнесу, яка передбачає господарську діяльність як всередині країни походження, так і за її межами, є:
національною;
багатонаціональною;
транснаціональною;
глобальною
144. До принципів, що лежать в основі діяльності багатонаціональних компаній, не відносять:
орієнтацію на національного споживача;
корпоративну цілісність, що будується на принципі акціонерної участі;
орієнтацію на досягнення єдиних для підприємств багатонаціональної корпорації стратегічних цілей;
наявність єдиної управлінської вертикалі
145. Компанія, що застосовує всесвітній, інтегрований підхід до бізнесу з метою пошуку нових ринкових можливостей, оцінки можливих загроз для бізнесу з боку конкурентів, пошуку нових ресурсів для розширення діяльності, є:
національною;
багатонаціональною;
транснаціональною;
глобальною
146. До якої категорії компаній бізнесмени використовують визначення по відношенню до бізнесу, що утворився в результаті злиття (але не формування спільного підприємства чи стратегічного альянсу) двох компаній приблизно однакового розміру, проте таких, що представляють різні країни:
національна;
багатонаціональна;
транснац
Магістр