Вплив особистих якостей керівника на стиль його управління (ID:28029)

Вступ Розділ 1 Теоретичні аспекти впливу особистих якостей керівника на стиль його управління 1.1 Керівництво і лідерство: природа і визначення понять 1.2 Особисті якості керівника – сутність і значення 1.3 Стилі управління і вплив на них особистих якостей керівника Розділ 2 Практичні засади впливу особистих якостей керівника на стиль його управління 2.1 Організаційно – економічна характеристика підприємства 2.2 Оцінка стиля управління, що використовується керівником 2.3 Роль команди в формуванні стиля керівництва на підприємстві Розділ 3 Шляхи збільшення ефективності формування стилю управління підприємством 3.1 Заходи щодо збільшення ефективності формування стилю управління підприємством 3.2 Обгрунтування запропонованих заходів Висновки Список використаних джерел Сучасні успішні менеджери-прагматики постійно зайняті роботою. Спостереження за діяльністю менеджерів підтверджують факт, що вони працюють завзято і самовіддано. Особисті якості кожного з них — основна передумова гарних результатів у його роботі. Описані ролі і необхідні для їхнього ефективного виконання якості певною мірою не залежать від конкретного позиціонування керівника організації. Незважаючи на це, ієрархічний рівень є частиною структури організації, де можуть приймати самостійні рішення, хоча часом це пов'язано з обов'язковим узгодженням з вище- і нижчерозташованими ланками. Найчастіше сучасні організації функціонують як мінімум на трьох рівнях. Стратегічним рівнем займаються найвищі керівники, які відповідають за функціонування усієї організації. Від їхніх здібностей і ефективності роботи найбільше залежить її успішність. Ці керівники відповідають за прийняття рішень, важливих для всієї організації і для її основних підрозділів. Це стосується не тільки диверсифікованих корпоративних організацій, а й середніх за розміром підприємств, і навіть деяких невеликих організацій. Їхні керівники концентрують свою увагу на плануванні майбутнього розвитку, на постановці цілей, визначенні курсу дій, правилах і процедурах їхнього виконання. Керівники найвищого рівня — це президенти (виконавчі директори) і віце-президенти організації, які відповідають за виробництво, продаж, постачання, фінанси, людські ресурси і рекламу. Найбільшу частину від загальної кількості управлінського персоналу організації становлять менеджери середнього рівня. Вони координують види виробничої діяльності, налагоджують зв'язки між виробниками і споживачами. Їхня робота спеціалізується в окремих напрямках (функціях): виробничому, плановому, технологічному, інноваційному тощо. При цьому вони не тільки збирають інформацію від нижніх ланок, а й аналізують її і готують пропозиції для вищої ланки управління. Керівники середнього рівня очолюють цехи або відділи. Вони повинні так організувати їхню роботу, щоб досягти мети організації, а її політика перетворювалася б у практику, щоб підбирати і зберігати хороших спеціалістів. В основному ці менеджери відповідають за керівництво щоденною діяльністю своїх підрозділів, несуть відповідальність насамперед за продуктивність і ефективність, які вони контролюють, операцій. Ефективність означає здатність якісно виконати роботу з мінімальними втратами матеріалів і часу. Менеджерів цього рівня найчастіше звільняють за їхню нездатність досягти запланованих результатів. Упродовж робочого дня ці керівники, по-перше, планують і розподіляють роботу на наступний день або тиждень; по-друге, здійснюють зв'язок між виробничим персоналом і керівництвом вищого рівня; по-третє, приймають щоденні рішення для забезпечення рентабельності виробничих і інших операцій; по-четверте, це особливо важливо, керують іншими людьми, керівниками нижчого рівня або (у невеликих організаціях) звичайними робітниками. Низовий рівень керівників в організації — це діяльність посадових осіб, які безпосередньо керують роботою своїх підлеглих. Ту т функції планування й організації реалізуються в діях керівника, який стимулює і спрямовує діяльність своїх підлеглих. Типові назви посад на цьому рівні: майстер, бригадир, начальник групи, керівник невеликої робочої групи й інші. На жаль, найвище керівництво, найчастіше переконане у винятковій важливості своїх справ, не приділяє належної уваги серйозним проблемам керівників нижчого рівня. Йдеться про порівняно невисоку зарплату, щоденне перевантаження, відсутність потрібних повноважень, іноді слабку професійну підготовку виконавців тощо. Серед найважливіших особистих якостей керівників варто згадати: • Пристрасть до знань, професіоналізм і творчий підхід до роботи. • Наполегливість, самовпевненість і самовідданість у роботі. • Винахідливість, ініціативність і здатність генерувати ідеї. • Комунікативність. • Амбіційність у досягненні успіху. • Емоційна стабільність і стресостійкість. • Відкритість, гнучкість і адаптивність до можливих змін. • Енергійність і життестійкість. • Наступальність у разі потреби й уміння успішного захисту. • Ситуаційне лідерство в організаційних структурах. • Внутрішня потреба саморозвитку і самоконтролю. • Організованість, ощадливість у використанні свого часу. • Відповідальність за роботу і прийняті рішення. • Потреба працювати в колективі і з колективом. • Здатність створювати спаяні, дієві робочі групи. • Здатність швидко й ефективно вирішувати виникаючі проблеми тощо. Перелік графічного матеріалу: Таблиця 1.1 Психологічні якості успішних бізнесменів Рис. 1.1. Континуум стилів керування Танненбаума - Шмідта Рис. 1.3. Решітка стилів керування Р. Блейка та Дж. Моутон Рис. 2.1 Організаційна структура управління ТОВ „Гештальт Консалтинг Груп” Рис. 2.2 Фактори, що впливають на ефективність роботи команди Рис 3.1 Ступінь реалізації найбільш важливих критеріїв цінності праці в компанії для її працівників Рис 3.2 Ступінь реалізації найбільш важливих критеріїв цінності організації (для її працівників) Рис 3.3. Ступінь реалізації найбільш важливих критеріїв цінності керівників (з погляду їхніх підлеглих) Рис 3.4 Ступінь реалізації найбільш важливих критеріїв цінності команди підлеглих (з погляду керівників)