Зразок роботи
Соціальний менеджмент - розділ менеджменту та галузь управління, що дозволяє ефективно впливати на соціальні процеси, створення сприятливого для людини соціального середовища, проектування соціальних організації з метою забезпечення раціонального використання людського ресурсу. [2]
Зі складної системи соціальних проблем і зв'язків, що стосуються управління, соціальний менеджмент розглядає лише ті, які відносяться безпосередньо до управління виробництвом, і через призму зайнятих в ньому соціальних груп. Об'єкт соціального менеджменту - це соціальний механізм управління не всієї економікою, а лише однієї її складової - виробництвом.
Найважливіше завдання соціального менеджменту - створення теоретичної бази для формування соціального механізму управління виробництвом. У вирішенні цього завдання істотна роль відводиться безпосередньо самому колективу, який повноважний брати участь у виробничому і соціальному розвитку господарських систем.
Соціальні проблеми управління виробництвом вивчені набагато слабкіше, ніж управління виробництвом, тому методологія і методика дослідження цих проблем не розроблялися. Негативна сторона соціологічного дослідження в даній області - це слабкий зв'язок досліджуваних соціологічних проблем управління зі станом економіки країни.
Щоб сформулювати систему категорій соціального менеджменту, доцільно ґрунтуватися на категоріях науки про управління.
Завдання управління полягає в тому, щоб стабілізувати систему, привести у відповідність із закономірностями, що додають їй динамічну рівновагу, якісну визначеність і цілісність.
За змістом всі категорії соціального менеджменту можна розділити на кілька груп.
1. Суб'єкти соціального управління. Це групи, які займають місця в ієрархії соціально-економічних систем управління виробництвом і виконують певні функції в управлінні виробництвом (керівники, виконавці).
2. Кадри управління. Для соціального менеджменту важлива реальна суб'єктивність, що означає не тільки дотримання встановлених функцій, скільки повноту реалізації групового потенціалу в процесі виробництва і можливість використання резервів.
3. Ієрархічна побудова управлінських груп - сукупність суб'єктів соціального механізму управління, упорядкованих відносно один одного і займають певний рівень в структурі ієрархії управління виробництвом, (тобто вищий, середній, нижчий), що надає їм управлінський статус.
4. Управлінське свідомість суб'єктів. Сюди входять потреби, інтереси і орієнтація, які лежать в основі їхніх дій. Основою управлінського свідомості є система цінностей управлінських груп, їх уявлення про те, що «важливо» - «неважливо», «значимо» - «Не значимо».
Знаючи характер ціннісної орієнтації, можна скласти приблизне уявлення про те, як управлінські групи поводяться в реальній ситуації і як вони будуть вести себе в майбутньому.
5. Управлінська діяльність суб'єктів - вчинки і дії за встановленим регламентом, виконання яких вимагається від осіб, що займають дане місце в ієрархії управління системи. Управлінська діяльність у всіх сферах підпорядкована правових та адміністративних актів (посадові інструкції, положення про відділи та ін.).
6. Управлінська поведінка - дії і вчинки в процесі управління виробничим колективом, здійснювані на основі свого розуміння боргу, громадського, колективного та особистого інтересів на базі нормативно-правових актів управлінської діяльності господарських систем. Управлінське поведінка залежить і від стилю керівництва.
7. Взаємодія управлінських груп - поведінка всіх учасників процесу управління, яке взаімооріентіровано на основі спільності цілей і інтересів.
Сьогоднішня ситуація в країні різко відрізняється не тільки від 30-х, але і від 80-х років. Головною для управління виробництвом вперше стає необхідність соціального замовлення, вивчення соціальних проблем управління економікою.
У цих умовах соціальний менеджмент повинен виконувати функції:
• пояснювальну - пояснення причин негативних явищ;
• інформаційну - забезпечення надійних даних про хід змін, про те, де вони відбуваються, які сторони суспільного устрою зачіпають, як ставиться до всього цього різних соціальних груп, яка стратегія їх поведінки;
• прогнозну і інженерну - розробку проектів вирішення актуальних проблем.
До соціальних проблем управління, які виникають в різних ланках системи соціального управління виробництвом відносяться:
1. Проблеми, породжені існуючою ієрархією влади:
а) Зайва концентрація влади на верхніх рівнях ієрархії управління в руках центральних органів управління виробництвом;
б) Неякісний склад управлінських кадрів, що володіють такими соціальними рисами, як аморальність, пасивність, бездумна старанність, некомпетентність;
в) Номенклатурний спосіб формування та оновлення управлінських кадрів, тобто відбір на основі апаратних ігор, здійснюваних за спиною тих колективів, якими вони повинні керувати, а також аналогічно здійснюване їх вивільнення.
2. Проблеми, що породжуються правовим становищем управлінських кадрів в системі управлінських відносин, в розподілі влади і соціальних благ між різними управлінськими органами управління і виконавцями:
- дефіцит розподільних прав, господарської влади у органів управління всіх рівнів ієрархії системи управління;
- неадекватність всього комплексу благ їх реальному трудовому внеску.
3. Проблеми, породжені господарським механізмом:
• проблеми, що випливають із такого економічного механізму, фінансування і кредитування, обліку та контролю за ходом виробництва;
• дефекти оплати, організації та охорони праці, з яких випливають певні труднощі проведення виробничих процесів.
Поведінка колективу породжує певну поведінку керівника. Усередині соціального механізму управління утворюється порочне коло, з якого не так легко вийти.
Магістр