Зразок роботи
Існуючі трансформаційні процеси в економічній сфері суспільного життя підвищують важливість підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, що ставить принципово нові виклики у сфері управління персоналом. Змінюються вимоги до працівника, його професійна кваліфікація та здатність швидко адаптуватися до мінливих умов навколишнього середовища.
Тому підхід до адаптації як елементу системи управління персоналом як безперервного процесу змушує розробляти оптимальну технологію управління. Досвід показує, що в сучасних умовах людський фактор визначає досягнення передбачуваних цілей і припущень розвитку компанії.
Співробітники створюють його конкурентний потенціал - капітал, яким потрібно раціонально керувати. Ефективне управління персоналом, створення системи швидкої адаптації нових працівників до умов компанії та ринкових умов, створення соціально комфортних умов для самореалізації особистості - фактори, що визначають успішне, стабільне та економічно безпечне функціонування компанії.
У науковому світі не існує єдиного і чіткого визначення та сприйняття певних категорій досліджень. Значимість та наукова новизна кожного понятійно-категоріального апарату залежить від включення до наукових засобів нових категорій та понять або пояснення існуючих визначень, які б адекватно відображали суть проблеми (явища, процесу) [1].
Деякі автори вважають, що адаптація - це процес адаптації працівників до умов зовнішнього та внутрішнього середовища; взаємна адаптація працівника до умов організації, заснована на поступовому освоєнні нових професійних, соціальних та організаційних умов праці [6].
Деякі вчені вважають, що адаптація працівника ─ це адаптація особистості до робочого місця та робочої сили. Це пов’язано з активною позицією особистості, усвідомленням її соціального статусу та роллю, пов’язаною з нею як формою реалізації індивідуальних можливостей особистості [4].
На наш погляд, адаптація ─ це здатність адаптувати працівника, організацію до реальних умов, систем її існування та трудової адаптації ─ це взаємна адаптація працівника та організації один до одного, включаючи нову людину на роботі, інше психологічні, трудові та соціально-економічні умови.
Перш за все, ми слід зазначити, що робота посідає особливе місце серед багатьох видів соціальної діяльності, яких людина вчиться. Тільки роблячи це, людина за допомогою знарядь праці впливає на природу і використовує її для задоволення своїх потреб. Як ми знаємо, праця є вічним, природним станом людського життя і, отже, не залежить від жодної форми цього життя, навпаки, вона однаково нерозривна у всіх соціальних формах. Як наслідок, адаптація людини до праці займає провідне місце серед процесів адаптації, вона є необхідною умовою та засобом оволодіння не лише роботою, а й соціальною діяльністю загалом.
Кібанов А.Я. [4] підкреслює, що з урахуванням психологічного аспекту поняття адаптації слід трактувати як вид діяльності - адаптаційну діяльність. Таке розуміння концепції адаптації збігається з попередньою точкою зору, оскільки дія передбачає активну взаємодію живих істот із навколишнім середовищем.
У той же час трактування адаптації як адаптивної взаємодії є неприйнятним за визначенням. У деяких випадках, навіть не вказуючи особливостей адаптації, цей термін прирівнюється до людської діяльності. Так, Ф.І. Хміль, визнаючи поняття «адаптація» як універсальне явище, використовує ту саму термінологію: адаптація як адаптаційну діяльність [7].