Зразок роботи
Митний тариф − це обов’язковий вид платежу, яким обкладаються товари та предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з неї. Згідно із Законом України «Про Єдиний митний тариф» виділяють вивізне і ввізне мито. Використання митного тарифу зумовлює одночасну дію як фіскальної, так і захисної функції. Тобто країна, застосовуючи митний тариф, розв’язує як проблему акумуляції доходів, так і проблему захисту національного ринку.
Механізм застосування митного тарифу складається з декількох елементів: товарна класифікація об’єкта оподаткування; методи оцінки вартості оподатковуваних товарів; методи визначення країни походження товарів; процедура застосування митних ставок.
Залежно від способу нарахування розрізняють адвалорне, специфічне, комбіноване, змішане види мита, що дає змогу охопити всі аспекти методів нарахування даного податку.
У конкурентній боротьбі замість торгових обмежень дедалі ширше використовують різноманітні заходи просування вітчизняних товарів на закордонні ринки. Демпінг є одним з таких заходів. Він є проявом цінової конкуренції і, одночасно, формою цінової дискримінації.
Водночас, ставки мита можуть бути пільговими чи повними. До переліку країн, згідно з яким Україною надається режим найбільшого сприяння (застосовуються пільгові ставки Митного тарифу України), належать країни СОТ (162 країни світу) та країни, з якими Україною укладено торговельно-економічні угоди з наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму; перелік таких країн визначено Законом № 170. Тому важливим моментом є правильне визначення країни походження товару.
Луганська митниця – це митний орган, який забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи, у Луганській області. Митниця є експортоорієнтованою. У структурі функціонують три внутрішні митні пости («Старобільськ», «Сєвєродонецьк», «Лисичанськ») та чотири - у пунктах пропуску на кордоні («Мілове», «Просяне», «Лантратівка», «Танюшівка»).
Станом на 01.01.2019 року на обліку в Луганській митниці ДФС перебували1 443 суб’єктів ЗЕД, при цьому здійснювали митне оформлення у звітному періоді – 90 суб’єктів ЗЕД, або 6,2% від їх загальної кількості.
Більшість скарг пов’язана із питаннями визначення митної вартості, класифікації товарів та повернення надміру сплачених митних платежів. Крізь ці питання проходять теми непослідовності та непрозорості діяльності митних органів, відсутність механізмів притягнення працівників до відповідальності за їх неправомірні дії і спричинену шкоду і тяжіння митних органів до виконання фіскальної, а не контролюючої та сервісної функцій.
На практиці спостерігається тенденція, коли рішення митниці базуються на обсягах запланованих фінансових надходжень до бюджету. За таких умов спотворюється функціонал митних органів, адже процес контролю правильності визначення митної вартості фокусується на пошуку можливостей для її завищення; а класифікаційні рішення приймаються з огляду на позитивні для бюджету наслідки від зміни класифікації товарів, а не на обґрунтованості класифікації. Процес повернення надміру сплачених митних платежів гальмується, оскільки сприймається як такий, що призводить до втрат бюджету.
Актуальні статистичні дані свідчать, що надходження від митних процедур складають одну з визначальних складових дохідної частини бюджету. Цей факт, а також значна чисельність митних спорів, які розглядаються у судах, вказують на зміщення функціоналу митних органів у напрямок фіскального. Водночас, кращі світові практики вказують на відхід від домінування фіскального напряму та його збалансування іншими, такими як контролюючий та сервісний.
Окрім вказаного аспекту бізнес також скаржиться на втручання правоохоронних органів у процедуру митного огляду, що не завжди є виправданим і спричиняє суттєві затримки у виконанні митних процедур. Потребує уваги питання відповідальності за порушення митних правил, через те, що суворість відповідальності не є співмірною тяжкості порушень.
Досить актуальним для бізнесу залишається питання захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України.
Спрощення митних процедур та приведення їх до найкращих світових стандартів є необхідною умовою конкурентоздатності України у глобальній економічній системі. На жаль, довгий час в Україні відсутня цілісна політика щодо митниці. З підписанням Угоди про асоціацію з ЄС, держава взяла на себе додаткові зобов’язання по реформуванню митних процедур. Виконання всіх зобов’язань взятих в рамках Угоди, має призвести до значного полегчення митних процедур та, як наслідок, до зменшення витрат у процесі здійснення міжнародних перевезень. Проте останні 5 років діяльність в цьому напрямку залишається хаотичною і безсистемною.
Угода про асоціацію, поміж іншого, передбачає імплементацію митного законодавства ЄС, зокрема це передбачає створення «єдиного вікна» на митниці, впровадження інституту уповноважених економічних операторів, створення єдиного адміністративного документу з подальшим визнанням його ЄС, а також приєднання України до спільної транзитної європейської системи. Всі ці процеси за логікою Угоди про асоціацію є взаємопов’язаними.
Було введено “єдине вікно” на митниці з переходом на електронний документообіг та зменшилась кількість митних процедур шляхом скасування проведення на митних постах, у межах митного оформлення товарів, заходів фіто-санітарного та ветеринарно-санітарного контролю, а також державного контролю за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин.
Щодо впровадження Україною інституту уповноважених економічних операторів, то Президент України Володимир Зеленський підписав законопроект № 1048 «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо деяких питань функціонування авторизованих економічних операторів».
Закон запроваджує в українському законодавстві механізм інституту АЕО аналогічний тому, що функціонує в ЄС, з перспективою подальшого взаємного визнання. Програма АЕО для підприємств здатна пришвидшувати проходження митних процедур; підвищувати сервіс надання митних послуг; економити витрати; передбачувати ведення бізнесу.
Впровадження програми АЕО сприятиме наданню суттєвих спрощень митних формальностей для підприємств з високим ступенем довіри, дозволить реалізувати майбутнє взаємне визнання статусу авторизованого економічного оператора уповноваженими органами інших держав, надасть можливість українським підприємствам брати участь у формуванні безпечних ланцюгів постачання товарів та сприятиме підвищенню їхньої конкурентоспроможності на зовнішніх ринках.
Для переходу до пост-аудит контролю рекомендується:
1. Забезпечити відкритість даних про середній час випуску товарів із врахуванням методології, яка міститься у документі Всесвітньої митної організації «Дослідження часу випуску». Регулярну публікацію відповідних даних можна здійснювати на веб-ресурсі Державної фіскальної служби України. Разом із публікацією зазначених даних слід проводити інтерактивне опитування суб’єктів господарювання на предмет їх достовірності/підтвердження.
2. Запровадити прозору систему оцінки ефективності пост-аудиту суб’єктів господарювання за результатами роботи якої здійснювати постійне оновлення критеріїв ризикованості операцій та/або підприємств. Відповідні статистичні дані мають бути відкриті та надаватися регулярно.
3. З метою контролю заявленої митної вартості забезпечити функціонування системи взаємовідносин між органом доходів і зборів та декларантом, в якій весь обмін інформацією буде здійснюватися в електронній формі. Це вбачається можливим здійснити шляхом внесення відповідних змін в програмне забезпечення Державної фіскальної служби України.
4. Забезпечити поступове перенесення контролю митної вартості зі стадії митного оформлення на пост аудит, крім випадків, коли орган доходів і зборів буде мати обґрунтовані сумніви щодо можливості стягнення відповідних сум нарахувань в майбутньому. Відповідне перенесення контролю вбачається доцільним визначити спочатку на рівні методичних рекомендацій Державної фіскальної служби та/або Міністерства фінансів України з наступним закріпленням на рівні Митного кодексу України.
5. Забезпечити оновлення програмного забезпечення через яке здійснюються відносини держави та декларантів. На прикладі успішної роботи інших країн слід забезпечити функціонування єдиної, сучасної онлайн системи, що дозволить максимально автоматизувати відповідні відносини, спростить процедури декларування та забезпечить належну прозорість відносин.
Магістр