МІЖНАРОДНІ ФІНАНСОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ (ID:134078)

ВСТУП В умовах макроекономічної нестабільності країн, що сформувалася на тлі світової фінансового-економічної кризи 2008-2009 рр., та слабкими темпами розвитку країн з перехідною економікою, найбільшої актуальності набуває діяльність міжнародних фінансових організацій в напрямку стримування негативних економічних процесів. Україна, як країна з транзитивною економікою, є на сьогодні найбільш незахищеною від ринкової кон’юнктури, яка склалася під тиском не лише економічних факторів, а й політичної нестабільності 2013-2014 рр. Значний економічний потенціал країни на сьогодні частково реалізується саме за допомогою тісної співпраці з міжнародними фінансовими організаціями в багатьох напрямках. Виходячи з цього, актуальним є дослідження значення міжнародних фінансових організацій у соціально-економічному розвитку України та формування пріоритетних напрямків та стратегій подальшого співробітництва. Питання міжнародних фінансових відносин, а також діяльності міжнародних фінансових організацій знайшли своє відображення в роботах багатьох російських та зарубіжних дослідників, серед яких: Н. Вудс, Дж. Вулфенсон, І. Герчикова, Д. Дріскол, А. Екс, О. Зайцева, А. Кірєєв, В. Кузнєцов, С. Мілднер, Ю. Полунєєв, Н. Рубіні, Д. Смислов, Дж. Стігліц, А. Халевинський, Е. Халевинська, Є. Харрел, Дж. Хорсфілд, Х. Шреплер. Проблемами співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями займалися також і вітчизняні автори, такі як: В. Базилевич, О. Бєлорус, В. Будкін, І. Бураковський, О. Василик, О. Виходцев, А. Гальчинський, В. Геєць, Л. Кістерський, Г. Климко, В. Клочко, Ю. Ковбасюк, В. Колосова, Л. Ларіонова, З. Луцишин, І. Лютий, В. Новицький, О. Плотніков, Г. П’ятаченко, Л. Саакадзе, А. Філіпенко, Г. Циганкова. Однак багато проблем у сфері взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями залишаються не дослідженими. Зокрема, бракує цілісного аналізу значення кредитів міжнародних фінансових інститутів у забезпеченні соціально-економічного розвитку України, а також переваг та недоліків розвитку кредитних відносин Міжнародного Валютного Фонду і України, що підвищує актуальність обраної проблематики. Метою дослідження є з`ясування теоретичних та практичних аспектів діяльності міжнародних фінансових організацій щодо забезпечення соціально-економічного розвитку України. Реалізація мети дослідження передбачає вирішення наступних завдань: − визначити сутність, завдання та класифікацію міжнародних фінансових організацій; − охарактеризувати найвпливовіші міжнародні фінансові організації; − окреслити специфіку основних інструментів міжнародних фінансових організацій; − дослідити значення кредитів міжнародних фінансових інститутів у забезпеченні соціально-економічного розвитку України; − розкрити основні тенденції розвитку кредитних відносин Міжнародного Валютного Фонду і України; − проаналізувати вплив діяльності міжнародних фінансових організацій на реалізацію стабілізаційної політики в Україні; − виділити пріоритетні напрямки та стратегії співробітництва України з Міжнародним валютним фондом; − проаналізувати забезпечення боргової безпеки України в контексті розвитку співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями. Об’єктом дослідження є діяльність міжнародних фінансових організацій у світовому економічному просторі. Предметом дослідження є особливості співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями в контексті забезпечення соціально-економічного розвитку країни. В роботі використані такі методи дослідження: метод історичного підходу (аналіз передумов виникнення та сутності міжнародних фінансових організацій); аналізу та синтезу (виокремлення функцій міжнародних фінансових організацій та дослідження механізму їх роботи); наукової абстракції (окреслення значення міжнародних фінансових організацій у забезпеченні соціально-економічного розвитку України); статистичні методи: метод групувань, зіставлень (обробка інформації для аналізу і оцінки особливостей діяльності міжнародних фінансових організацій в контексті забезпечення соціально-економічного розвитку України); табличні та графічні методи (наочне представлення основних даних, що відображають тенденцію макроекономічного розвитку України та її співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями). Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти України, довідково-інформаційні видання, дослідження зарубіжних та вітчизняних авторів, матеріали науково-практичних конференцій та інформаційно-аналітичні матеріали дослідних установ, статистичні матеріали Міністерства фінансів, а також Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, меморандуми, проекти, та інші інформаційні матеріали Світового банку, Міжнародного Валютного Фонду і Європейського банку реконструкції та розвитку, періодичні видання, монографії, посібники, підручники та Інтернет - ресурси щодо діяльності міжнародних фінансових організацій в контексті забезпечення соціально-економічного розвитку України. Практичне значення. Реалізація запропонованих напрямків удосконалення податкової реформи дозволять реалізувати стимулюючу функцію податків і усунути структурні диспропорції в економіці; стимулюють розвиток промисловості і виробництва, що сприятиме створенню нових робочих місць, що дозволить зменшити рівень безробіття, та в кінцевому підсумку забезпечити макроекономічну стабілізацію в Україні, та можливість розвитку співробітництва з міжнародними фінансовими інститутами. Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 38 позицій. В роботі є 4 таблиці і 10 рисунків. Загальний обсяг курсової роботи становить 55 сторінок (без списку літератури та додатків).  *** РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ 1.1. Сутність, завдання та класифікація міжнародних фінансових організацій На межі двох тисячоліть в житті практично всіх держав світу центральне місце займають глобальні економічні, фінансові та валютні проблеми. Вони значною мірою впливали на розвиток всіх країн планети і в період Першої та Другої світових війн, і у роки Великої Депресії, і міжнародних валютних криз, а також продовжують впливати і на сьогодні. Їх розв’язання так чи інакше покликані вирішити спеціальні органи – міжнародні організації, котрі,на сучасному етапі, є фундаментом світової економічної безпеки. Особливу роль відіграють міжнародні фінансові організації (далі - МФО), адже через їх мережу проходить значна частка світових інвестицій, відбуваються купівля та продаж валюти для фінансування експорту й імпорту. В науковій літературі існує декілька поглядів щодо визначення поняття «міжнародні фінансові організації». Так, Н.С. Рязанова у своїй праці «Міжнародні фінанси» дає таке визначення МФО: «Це створені кількома державами організації, які беруть участь у фінансово-кредитний системі на міжнародному рівні» [28, с.87]. З іншого боку, А.І. Мокій у навчальному посібнику «Міжнародні організації» дає інше визначення: «МФО – це будь-яка організація (банк, фінансова компанія та ін.), яка збирає кошти окремих суб’єктів міжнародного фінансового ринку, перерозподіляє та інвестує їх у тих напрямках, де їх використання, як очікується, призведе до найбільших економічних вигод» [16, с.176]. Можна стверджувати, що дане визначення є більш повним, адже воно показує поетапність процесів, які мають місце при здійсненні міжнародними фінансовими організаціями своєї діяльності. Відповідно до офіційного визначення, міжнародні фінансові організації –це створені кількома державами організації - суб'єкти міжнародного публічного права, які надають фінансові ресурси державам - членам МФО на умовах, визначених їх установчими документами, і членом яких є Україна [23]. Однак, при характеристиці даного поняття треба враховувати те, що об’єктом МФО виступають грошові кошти. В силу цього, доцільно запропонувати таке визначення: міжнародні фінансові організації - це сукупність економічних відносин, взаємопов’язаних за формами і методами акумулювання, розподілу грошових коштів, які є частиною міжнародної фінансово-кредитної системи, і діяльність яких регулюються об’єднаними в організацію державами згідно із положеннями установчих документів. Беручи до уваги, те, що міжнародні організації за своєю юридичною природою є суб'єктами сучасного міжнародного права похідного характеру (тобто, вторинними), підкреслимо, що вони являють собою об'єднання держав, створені ними в повній відповідності до вимог міжнародного права, а значить, тільки на основі міжнародного договору, для вирішення якихось конкретних завдань. Головними завданнями діяльності інтеграційних об’єднань є наступні: ‒ використання переваг економії масштабу завдяки розширенню обсягів ринку, зменшенню трансакційних витрат; ‒ вирішення завдань торгової політики: регіональні угруповання надають змогу створити більш стабільне середовище для взаємної торгівлі; ‒ сприяння структурній перебудові економіки завдяки використанню досвіду провідних економічно розвинених країн, що є членами об’єднання; ‒ підтримка молодих галузей виробництва за рахунок виходу місцевих виробників на більш широкий регіональний ринок; ‒ створення сприятливого зовнішньополітичного середовища шляхом забезпечення економічної і політичної консолідації та міжнародної воєнної безпеки; ‒ можливість регулювання соціально-економічних процесів на регіональному рівні; ‒ усунення перешкод на шляху взаємного обміну і взаємодії національних економік, забезпечення сприятливих умов господарювання на мікрорівні, стимулювання конкуренції [5, с.397-398]. Міжнародні фінансові організації можуть бути класифіковані за багатьма ознаками. Однак, головними критеріями класифікації МФО є географічне та функціональне охоплення, характер повноважень і діяльності, також період функціонування та умови членства (табл. 1.1). Таблиця 1.1. Класифікація міжнародних фінансових організацій *** 1.2. Характеристика найвпливовіших міжнародних фінансових організацій На сучасному етапі, одну із найважливіших ролей серед міжнародних фінансових організацій відіграють так звані «Бреттон-Вудські організації», до яких відносять Міжнародний валютний фонд та Світовий банк, які складають найважливішу ланку сучасної інституціональної структури у міжнародних валютних відносинах. Крім зазначених вище найбільш потужними та дієвими організаціями також є Банк міжнародних розрахунків, регіональні банки і валютно-кредитні організації Європейського Союзу (Європейський банк реконструкції і розвитку, Північної Америки (Міжамериканський банк розвитку), Південно-Східної Азії (Азіатський банк розвитку) та ін. (рис. 1.1). Рис. 1.1. Найвпливовіші міжнародні фінансові організації Джерело: складено автором на основі даних [3, с.155-156]. Наведені на рисунку 1.1. фінансові інститути створені для надання країнам кредитів, розробки принципів функціонування світової валютної системи, а також здійснення міждержавного регулювання валютно-кредитних та фінансових відносин. Фактично багатосторонні установи відіграють значну роль у вирішенні проблем заборгованості шляхом забезпечення вагомого зовнішнього фінансування програм змін. Охарактеризуємо коротко кожну із виділених міжнародних фінансових організацій. Міжнародний валютний фонд (МВФ) – це організація, що регулює валютно-розрахункові відносини між державами-членами та надає їм фінансову допомогу, в разі виникнення валютних труднощів, у вигляді позичок в іноземній валюті, яку було створено 27 грудня 1945 р., в 1947 р. Фонд розпочав свою діяльність. Наразі МВФ є інституційною основою сучасної світової валютної системи, об’єднує 188 країн, включаючи усі республіки колишнього СРСР. Фонд організовано за принципом акціонерного товариства, і кількість голосів країн-учасниць є їхньою часткою в капіталі фонду. На частку США припадає 18,2% капіталу, ЄС – 26,7%, інші - 60,3% капіталу фонду[25]. *** Отже, сучасна інституціональна структура характеризується розгалуженою системою міждержавних організацій та інститутів, до складу якої входять як глобальні, так і регіональні валютно-фінансові установи. Значну роль у концентрації фінансово-кредитних ресурсів і регулюванні сучасного світового господарства відіграють, зокрема, такі міжнародні фінансові організації, як Бреттон - Вудські інститути: Міжнародний валютний фонд та Група Світового банку, Банк міжнародних розрахунків, Європейський банк реконструкції та розвитку та банки регіональної спеціалізації. Різні міжнародні фінансові організації, володіють різними за обсягом правами і, відповідно, мають різні обов' язки. *** 1.3. Інструменти міжнародних фінансових організацій: специфіка і новітні тенденції Роль міжнародних фінансових організацій у процесі розвитку ринків, що формуються, важко перебільшити. Специфіка економічних систем країн- реципієнтів фінансових ресурсів накладає значний відбиток на особливості співпраці кожної конкретної країни з МФО. Це, зокрема, проявляється у використанні різних за своєю суттю і призначенням інструментів фінансування розвитку, на вибір яких, впливає фаза економічного циклу, та світова ринкова кон’юнктура. Розглянемо особливості інструментів фінансування розвитку на прикладі трьох міжнародних фінансових організацій, які представлені в Україні – Міжнародного валютного фонду, Європейського банку реконструкції і розвитку, та Міжнародного банку реконструкції і розвитку. Розпочнемо з інструментів фінансування Міжнародного валютного фонду. Фінансові ресурси МВФ надаються у формі трьох модифікацій, які називаються фінансовими можливостями: регулярні, концесійні і спеціальні. Регулярне фінансування поділяється на короткострокове й подовжене[6, с.148]. Короткострокове, або «стенд-бай» (stand-by), здійснюється в межах резервних угод строком на 12-18 місяців. Це фінансування для виправлення короткострокових макроекономічних дисбалансів. Надається траншами в розмірі 25 % квоти. Купівля валюти здійснюється на умовах 2-7 % річних. Крім того, надаючи кредит, МВФ стягує одноразовий комісійний збір в розмірі 0,5 % суми угоди. Викуп валюти має відбутися через 5 років. Подовжені угоди укладаються строком на три роки. Вони спрямовані на підтримку економічних реформ у країнах-членах. Викуп валюти має відбутися не пізніше, ніж через 10 років. В свою чергу, концесійне фінансування призначене для найменш розвинутих країн, чий доход на душу населення не перевищує 825 дол. США. Цей вид фінансування надається на пільгових умовах під 0,5 % річних з виплатою боргу через 10 років. Спеціальне фінансування ж надається у зв'язку з надзвичайними обставинами: стихійне лихо, соціальні заворушення, різке падіння цін на експортні товари або підвищення їх - на імпортні[28, с.64-65]. Крім фінансових операцій, Фонд здійснює й чисто кредитні. Наразі можна виокремити чотири основні механізми кредитування МВФ: резервна частка, кредитна частка, домовленості про резервні кредити стенд-бай а також механізм розширеного кредитування. Резервна частка визначається як перевищення величини квоти країни-члена над сумою, яка перебуває на рахунку Фонду національної валюти даної країни. Якщо МВФ використовує частину національної валюти країни-члена для надання кредиту іншим країнам, то резервна частка такої країни відповідно збільшується. Непогашена сума позик, наданих країною-членом Фонду в рамках кредитних угод ГУЗ (Генеральні угоди про займи) і НСЗ (Нові угоди про займи), формують її кредитну позицію. Резервна частка і кредитна позиція разом складають «резервну позицію» країни-члена МВФ. Засоби в іноземній валюті, які країна-член може отримати понад розмір резервної частки, поділяються на чотири кредитні частки, які становлять по 25% квоти. Доступ країн-членів до кредитних ресурсів МВФ в межах кредитної частки є обмеженим: сума валюти країни в активах МВФ не може перевищувати 200 % її квоти (враховуючи 75% квоти, яка внесена відповідно до підписки). Таким чином, гранична сума кредиту, яку країна може отримати в Фонді завдяки використання резервної і кредитної частки, становить 125% її квоти. Але угода надає МВФ право призупиняти це обмеження. На цій підставі ресурси Фонду у багатьох випадках використовується в розмірах, які перевищують зафіксовану в уставі межу. *** Таким чином, можна зробити висновок, що сучасні тенденції міжнародного валютно-фінансового співробітництва все більше актуалізують роль міжнародних фінансових інституцій, оскільки їхня діяльність вносить елемент урегульованості та стабільності у функціонування світової валютної системи. Міжнародні фінансові організації, такі як Міжнародний валютний фонд, Група світового банку, та Європейський банк реконструкції та розвитку є за своєю інституціонально-організаційною природою глобальними організаціями, цільова функція яких - сприяння економічному прогресу в слабо розвинених країнах настільки, наскільки це відповідає їх ідеології як представників економічно розвинених країн. Через це глобальна економічна система під визначальним впливом міжнародних фінансових організацій формується як асиметрична, що й проявляється у нерівномірному розподілі виграшу від глобалізації між країнами та її суб’єктами. *** РОЗДІЛ 2 ВПЛИВ ДІЯЛЬНОСТІ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ НА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ 2.1. Значення кредитів міжнародних фінансових інститутів у забезпеченні соціально-економічного розвитку України Міжнародний кредит – важлива складова міжнародних економічних відносин. У сучасній системі господарювання кредити міжнародних фінансових організацій, за умови їх ефективного ви¬користання, є важливим джерелом ресурсного забезпечення реалізації пріоритетних проектів і завдань соціального та економічного розви¬тку, інструментом інституційних перетворень та міжнародної інтеграції [1, с.453]. Варто зазначити, що протягом 2007–2014 рр. з-поміж усіх міжнародних фінансових організацій найбільші обсяги кредитів в економіку України надав Між¬народний Валютний Фонд – 12,2227 млрд. СПЗ (18,738 млрд. дол. США), що складає 69% від загальної кількості отриманих міжнародних кре¬дитів. На другій позиції – обсяг кредитів, нада¬них Міжнародним банком реконструкції та роз¬витку – 3432,0 млн. дол. США (12,6%), а на третій – кредити, надані Європейським Інвестиційним Банком – 2489,22 млн. євро (11,9%). Найменше кредитів в економіку України надав Північний інвестиційний банк – 0,33% (табл.2.1). Оскільки МВФ, МБРР та ЄІБ підтримували Україну навіть у кризові для неї періоди, актуальним є наразі аналіз впливу кредитів цих міжнародних фінансових організацій на забезпечення соціально-економічного розвитку України. Розпочнемо з діяльності Міжнарордного валютного фонду. За роки співробітництва з МВФ (1994–2015 рр.) Україна отримала близько 15,23 млрд. СПЗ, що складає майже 22,71 млрд. дол. США кредитних коштів [25]. Таблиця 2.1 Обсяги кредитів для України від міжнародних фінансових організацій у 2007-2014 рр.(станом на кінець періоду) Основним напрямом використання креди¬тів МВФ було надання кредитів Міністерству фінансів України для обслуговування зовніш¬нього боргу, фінансування дефіцитів платіжного та торговельного балансів, у тому числі закупівель по імпорту для багатьох сфер діяльності, включаючи паливно-енергетичний комплекс, сільське господарство та ін. Формування, у тому числі, завдяки позикам МВФ, валютних резервів НБУ, дозволило підтримувати стабільність на¬ціональної валюти, успішно провести грошову реформу, ввести з часом повну конвертованість гривні за поточними операціями [8]. *** Ще одним потужним кредитором України є Світовий банк. Упродовж 1994–2014 рр. Світовий банк за¬твердив для України 26 позик загальним обсягом 6399,85 млрд. дол. США. Проекти Світового Банку реалізуються в секторах з позитивним досвідом співробітництва, у: соціальному, фінансовому, транспортному та дер¬жавному секторах, електроенергетиці, муніци¬пальній інфраструктурі та агропромисловому комплексі. Наразі допомога Групи Світового банку сконцентрована на двох напрямках: 1. Поліпшення державних послуг та системи державних фінансів. Зусилля Банку спрямовані на виправлення ситуації у трьох основних сферах:  відповідальне і збалансоване фіскальне управління;  ефективне надання послуг у секторах охорони здоров’я і освіти та підвищення адресності державних видатків на соціальну допомогу;  надання комунальних послуг (водопостачання, теплопостачання). 2. Поліпшення бізнес-клімату, яке розблокує економічний потенціал України. *** 2.2. Тенденції розвитку кредитних відносин Міжнародного Валютного Фонду і України Діяльність міжнародних фінансових інститутів набуває вагомішого значення і для України. Вона сприяє переходу економіки до ринкових відносин, стабілізації й економічному прогресу. Україна бере участь у діяльності провідних міжнародних валютно-кредитних та фінансових інститутів. Співпраця України з цими інститутами є важливим джерелом залучення додаткових фінансів до національної економіки. Найактивніше Україна співпрацює з Міжнародним Валютним Фондом. Загалом у співробітництві України з МВФ в межах кредитних програм можна виділити шість етапів: Перший етап (1994–1995 рр.). У цей період Україні було надано фінансову допомогу у вигляді системної трансформаційної позики на суму 498,7 млн. СПЗ (763,1 млн. дол. США) для підтримки платіжного балансу України. Проте, через невиконання Україною ряду умов програму було завершено завчасно. Другий етап (1995–1998 рр.). Україна отримала від МВФ кредити на загальну суму 1318,2 млн. СПЗ (1935 млн. дол. США.) за трьома річними програми «Стенд-бай». Головною метою цих кредитів була підтримка курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу України. Третій етап (1998–2002 рр.). Впровадження Програми розширеного фінансування, яка передбачала надання Україні кредиту на загальну суму 2,6 млрд. дол. США. У грудні 2000 р. термін дії Програми було продовжено до вересня 2002 р., проте МВФ так і не надав Україні залишкової суми кредитів (визнавши негативними висновки останнього перегляду ходу виконання програми). Таким чином, Україна отримала у рамках Програми 1193,0 млн. СПЗ (1591,0 млн. дол. США.), які були спрямовані на поповнення валютних резервів Національного банку України. Четвертий етап (2002–2008 рр.). Наприкінці 2002 р. Кабінет Міністрів України серед прийнятних форм подальшого співробітництва України з МВФ на без кредитній основі, обрав програму «Попереджувальний стенд-бай» з метою здійснення переходу до добре функціонуючої ринкової економіки із ефективною системою соціального захисту, підтримання енергійних темпів економічного зростання та утримання макроекономічної стабільності. Укладення угоди між Україною та МВФ строком на 12 місяців фактично надавало можливість отримати від МВФ зарезервований кредит у сумі, еквівалентній 411,6 млн. СПЗ (30% квоти України), у випадку погіршення ситуації з платіжним балансом або валютними резервами країни. ... П’ятий етап (2008–2013 рр.). У зв’язку із несприятливою ситуацією на світових фінансових ринках, втратою взаємної довіри фінансових інститутів по всьому світу, виникненням стурбованості стосовно ризиків розповсюдження недовіри з країн-партнерів, а також невизначеністю перспектив світової економіки Україна постала перед необхідністю отримати допомогу з боку МВФ. В рамках відновлення співпраці затверджено програму для України за дворічною угодою «Стенд-бай» з обсягом фінансування 16,43 млрд. дол. США (802 % квоти України). Протягом дії програми «Стенд-бай» було отримано три транші загальним обсягом 10,6 млрд. дол. США. ... Шостий етап (з 2014 р.). Ухвалена програма на отримання кредиту у розмірі 17,01 млрд. дол. США впродовж наступних двох років. У травні 2014 р. був виділений перший транш у розмірі 3,19 млрд. дол. США. Але у 2015 р. ця програма була припинена, а впроваджена нова, яка передбачає механізм розширеного фінансування і розрахована на чотири роки. У березні 2015 р. Україна отримала перший транш у розмірі 5 млрд. дол. США (табл. 2.2). Таблиця 2.2 Етапи співробітництва України з МВФ протягом 1994-2015 рр. *** За роки співпраці України з МВФ (1994–2015 рр.) отримано близько 18,7 млрд. СПЗ, що складає близько 24,9 млрд. дол. США. Україна стала другою за розміром отриманої допомоги від МВФ. Вважаємо, що подальша співпраця України з МВФ є об’єктивно необхідною та доцільною, оскільки: − кредитні ресурси МВФ значно дешевші, ніж ті, що залучаються на міжнародних фінансових ринках; − від характеру взаємовідносин з МВФ залежить інвестиційна привабливість держави для інших світових організацій, що координують свої дії з Фондом; − співпраця з Фондом сприяє інтеграції України у глобальну фінансову систему, в якій МВФ посідає провідне місце, і є кредитором останньої інстанції. Але окрім позитивних наслідків впливу кредитів МВФ на економіку України є ще ризики появи негативних тенденцій і результатів: − формування «споживацького» стереотипу поведінки; − зростання державного боргу і перетворення проблеми його обслуговування на перманентну проблему запозичення; − неспроможність сформувати засади довгострокової конкурентоспроможності національної економіки. Отже, через надання кредитів МВФ має дуже важливе значення для соціально – економічного розвитку країни, оскільки сприяє підвищенню її економічних показників та сприяє економічному зростанню. Кредити, котрі Україна отримує від МВФ, мають як позитивні наслідки, так і певні ризики, в основному пов’язані з зростанням державного боргу та труднощами його повернення. На сучасному етапі співпраця з МВФ є важливою з огляду на необхідність збереження належного іміджу країни, що сприятиме підвищенню її кредитного рейтингу на світових фінансових ринках, зменшенню відсоткових ставок по кредитах, дозволить зберігати привабливість для іноземних інвесторів. *** 2.3. Вплив діяльності міжнародних фінансових організацій на реалізацію стабілізаційної політики в Україні Враховуючи поглиблення політико-економічної кризи в Україні протягом 2014-2015 рр., динамічного зростання обсягів державного боргу та погіршення майже усіх макроекономічних показників держави, на сучасному етапі нагальним є дослідження ефективності впливу діяльності міжнародних фінансових організацій на реалізацію стабілізаційної політики України. На сучасному етапі, значний вплив на стабілізаційну політику України здійснюють такі міжнародні організації, як Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції та розвитку, а також Європейський банк реконструкції та розвитку, однак головним кредитором є все-таки МВФ. Стратегічним завданням кожної з них, в кінцевому підсумку, є макроекономічна стабілізація країни. Кожна організація висуває свої вимоги, які є так званими рекомендаціями для того, щоб отримати від неї фінансування. На нашу думку, щоб дослідити реальний вплив діяльності міжнародних фінансових організацій на соціально-економічний розвиток України, потрібно здійснити аналіз динаміки ряду макроекономічних показників держави та впливу на них безпосередніх вимог-рекомендацій від МВФ. Вважаємо, що серед макроекономічних показників, варто розглянути зміну: динаміки валового внутрішнього продукту та інфляції; державного боргу; прямик іноземних інвестицій; динаміку показників населення та доходів населення України. В свою чергу, серед основних вимог кредитора, які вплинули на динаміку цих показників варто виділити: вільно плаваючий валютний курс (девальвація гривні); реформування енергетичного сектора, в тому числі, ліквідація дефіциту «Нафтогазу» до 2017 р. (за рахунок різкого підвищення тарифів на газ і тепло, але при одночасному субсидуванні малозабезпечених верств населення); реформа податкової системи (зі зменшенням дефіциту державного бюджету) тощо. Починаючи з III кварталу 2012 р. по теперішній час в країні відбувається стійке зниження обсягів ВВП, прискорено з I кварталу 2014 р. За перші дев'ять місяців 2015 р. спад ВВП склав 13%. Шведсько-американський економіст Андерс Ослунд підрахував, що втрата Криму в березні 2014 р. обійшлася Україні в 4% ВВП, війна на Донбасі - 7% ВВП, а ще 3% ВВП Україна втратила через відтік інвестицій (рис. 2.1)[21, 24]. Рис. 2.1. Динаміка показників Валового внутрішнього продукту та інфляції в Україні протягом 2005-2014 рр. Джерело: складено та побудовано автором на основі даних [Додатку Б, табл.Б.1]. *** Рис. 2.2. Динаміка показників Державного боргу України протягом 2005-2014 рр. Джерело: складено та побудовано автором на основі даних [Додатку Б, табл.Б.5]. Рис. 2.3. Зміна обсягів прямих іноземних інвестицій в Україні протягом 2005-2014 рр. Джерело: складено та побудовано автором на основі даних [Додатку Б, табл.Б.4]. Рис. 2.4. Зміна показників населення України протягом 2005-2014 рр. Джерело: складено та побудовано автором на основі даних [Додатку Б, табл.Б.7]. Рис. 2.5. Зміна показників доходів населення протягом 2005-2014 рр. Джерело: складено та побудовано автором на основі даних [Додатку Б, табл.Б.8-Б.11]. ... Тобто, можна зробити висновок, що загалом, протягом 2005-2015 рр. динаміка розвитку економіки України не була однорідною. Двома переломними періодами стали 2008-2009 р., коли внаслідок світової фінансово-економічної кризи розгорнулася економічна криза в Україні, а також 2013-2014 рр., коли внаслідок політико-економічної нестабільності, зростання обсягу державного боргу та військових дій у країні, Україна знаходиться у перед дефолтному стані. Тому виникає питання, чи можна це назвати макроекономічною стабілізацією? І чи варто було настільки різко девальвувати валюту, або плавний перехід забезпечив би не такий руйнівний ефект для економіки країни. Нажаль, на сучасному етапі, для погашення заборгованості перед МВФ, Україна вимушена брати нові кредити у досить великих розмірах, у зв’язку з чим фінансовий борг країни нагадує фінансову піраміду. Держава не може сподіватись на одночасне вирівнювання платіжного балансу через фінансову позику, стійкого економічного зростання можна досягти лише з позитивним зовнішньоторговельним сальдо та міцним вітчизняним виробництвом. Таким чином, основним завданням уряду України повинно бути не відновлення співробітництва з МВФ, а перебудова економічної політики. Отримання наступних траншів, не є засобом подолання кризи, а лише відтягує час до неминучого дефолту. Враховуючи обсяг державного боргу України у 2015 р., можливо дефолт, це не так погано. Міжнародний досвід показує, що дефолт може бути одним з кроків, необхідних для відновлення економічного розвитку. *** РОЗДІЛ 3 ПЕРСПЕКТИВИ СПІВПРАЦІ УКРАЇНИ З МІЖНАРОДНИМИ ФІНАНСОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ В КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ 3.1. Пріоритетні напрямки та стратегії співробітництва України з Міжнародним Валютним Фондом Україна є другим після Греції найбільшим боржником Міжнародного валютного фонду. З урахуванням другого отриманого траншу у 2015 р., борг України перед МВФ складає 11,5 млрд. дол. США. За даними Міністерства фінансів України, МВФ утримує близько 15% державного та гарантованого державою боргу України. Тому, на даному етапі важливо сформулювати та виділити стратегічні напрями і завдання співробітництва України з МВФ: ­ підтримка економічного зростання і стратегічних реформ (забезпечення макроекономічної та фіскальної стабільності, економічного зростання); ­ удосконалення системи фінансового посередництва з метою підтримки інвестування національної економіки; ­ забезпечення дотримання фінансової дисципліни, збільшення реальних доходів населення, зменшення фіскального навантаження і регулювального впливу державних органів на приватний сектор економіки; ­ удосконалення системи соціального захисту та підвищення якості життя населення; ­ розвиток приватного сектора економіки [23]. ... Отже, Україна має широкі перспективи щодо покращення своєї співпраці з міжнародними фінансовими інститутами загалом та з Міжнародним валютним фондом зокрема. Але для досягнення бажаних результатів треба не тільки встановити теоретичні напрямки діяльності, але і реалізувати поставлені завдання на практиці. Запропоноване нами зниження податкового навантаження на підприємства забезпечить з одного боку, виконання основних стратегічних завдать співробітництва України з МВФ, з іншого – довгострокове фінансування країни міжнародними партнерами. *** 3.2. Забезпечення боргової безпеки України в контексті розвитку співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями У 2014 р. Україна пережила безпрецедентне поєднання політичної, фінансово-економічної та банківської кризи. Конфлікт на сході України разом із накопиченими у попередні роки макроекономічними дисбалансами зруйнували макрофінансову стабільність держави. Сучасна економічна ситуація в Україні демонструє, що одним із найвпливовіших чинників, який відчутно гальмує розвиток країни, є зростання до загрозливих параметрів боргового навантаження, надмірне залучення коштів на недосить вигідних умовах поряд з нераціональністю їх використання перешкоджають довгостроковому економічному зростанню та дестабілізують стан фінансової безпеки країни. В ситуації, що склалась у державі навколо боргового навантаження, особливо гостро постає питання вдосконалення боргової політики. Так згідно «Стратегічного плану діяльності Міністерства фінансів України на 2015-2017 бюджетні періоди, серед основних пріоритетів держави в борговій політиці виділено наступні:  удосконалення системи управління державним боргом;  ефективна реалізація національних інтересів на міжнародній арені;  якісне управління зобов’язаннями та підтримка кредитного рейтингу;  забезпечення ефективності використання інвестиційних коштів бюджету;  залучення позик, фінансових ресурсів, спільних з МФО на впровадження інвестиційних та інфраструктурних проектів, в т.ч. для економічної реабілітації та відновлення Донецької та Луганської областей [23]. Саме тому, для забезпечення боргової безпеки України в контексті розвитку співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями нагальним є реструктуризація державного боргу. *** На рис. 3.1. наведено графік виплат за зовнішніми зобов’язаннями України, відносно яких велися упродовж першої половини 2015 р. переговори про реструктуризацію. Звернемо увагу, що Україна мала високі виплати упродовж 2015-2017 рр. і суттєве послаблення виплат у 2018-2019 рр. За таких умов, відтермінування основних виплат на кілька років надало б Україні можливість віддалити і більш рівномірно розподілити виплати і накопичити ресурси для повного погашення боргових зобов’язань. ... Рис. 3.1. Зміна обсягів реструктуризації державного боргу України протягом 2015-2023 рр. Джерело: побудовано автором на основі даних [32, с.62]. Варто зазначити, що часткове списання основного боргу сприятиме зменшенню показника «борг/ВВП», який часто слугує індикатором «фінансової безпеки» країни і є однією з вимог МВФ в рамках чинної стабілізаційної програми для України. Втім, часткове списання і відтермінування виплат стосується лише основного (тіла) боргу. І вказане зменшення співвідношення «борг/ВВП» може носити маніпулятивний характер, оскільки не зачіпає процентні виплати, термін виплат яких розширюється. Перенесення основних виплат на 2019-2027 рр. означає, що термін обслуговування боргу розширюється на 2015- 2027 рр. Тобто здорожчується обслуговування боргу, яке «з’їдає» певну частину заощаджених реструктуризацією ресурсів. Більше того, зростання ставки додатково здорожчує і щорічні виплати за обслуговування. ... Рис. 3.2. Зміна загального обсягу реструктуризації державного боргу України та процентних виплат за ним протягом 2015-2023 рр. Джерело: побудовано автором на основі даних [32, с.62]. ... Отже, враховуючи поточну вкрай важку боргову ситуацію, Україна приймає стратегічно орієнтовані рішення, які обмежені саме в поточному моменті, і вимушена скористатися можливістю реструктуризації боргів (віддаючи очевидну перевагу короткостроковим політико-економічним сценаріям перед пошуком довгострокових перспектив). При добровільній і справедливій реструктуризації державного боргу, Україна зможе повернутися на зовнішній ринок запозичень у 2018 р. Завдяки її проведенню, державний борг розглядатиметься не з позицій боргового тягаря на національну економіку, а як інструмент в механізмі забезпечення стабільного економічного зростання країни, забезпечення необхідних темпів приросту ВВП та повної зайнятості, стримування інфляційних процесів, забезпечення фінансування соціальних програм, формування достатніх обсягів кредитних ресурсів для розвитку підприємницької діяльності, залучення необхідних обсягів іноземних інвестицій. Наразі в сфері зовнішньої заборгованості України, не зважаючи на підтримку міжнародних фінансових організацій і найбільших розвинутих країн, а також реструктуризації певних комерційних боргів, спостерігається висока невизначеність стосовно потенціалу та динаміки зовнішніх запозичень. Можемо лише констатувати, що без повноцінної стійкої співпраці з МВФ та іншими МФІ надходження в Україну коштів неможливе, не кажучи вже про залучення приватних інвестицій. І така співпраця повинна активізуватись не лише в питаннях боргової проблематики, але й прискорення структурних трансформацій загалом. Поряд із кардинальним реформуванням системи оподаткування в напрямі заохочення інвестування та інновацій, проведення реальної децентралізації державних фінансів та створення надійної фінансової бази місцевого самоврядування, стратегічно орієнтоване розв’язання проблеми зовнішніх боргів в Україні передбачає реалізацію стратегічно орієнтованої політики розвитку сучасних галузей економіки, здатних виробляти товари з високим рівнем доданої вартості й виходити на найбільш перспективні ринки збуту. До принципових моментів, на яких варто зосередити увагу при вироблені стратегії боргового управління, слід віднести чітко визначену граничну межу частки зовнішнього та внутрішнього боргу та витрат на їхнє обслуговування в структурі державних витрат; подальше зниження вартості обслуговування державного боргу та подовження терміну запозичень, поєднання ринкових та інституціональних механізмів управління державним боргом, використання світового досвіду врегулювання боргу. *** ВИСНОВКИ На основі дослідження значення міжнародних фінансових організацій у забезпеченні соціально-економічного розвитку України можна зробити наступні висновки: Міжнародні фінансові організації - це сукупність економічних відносин, взаємопов’язаних за формами і методами акумулювання, розподілу грошових коштів, які є частиною міжнародної фінансово-кредитної системи, і діяльність яких регулюються об’єднаними в організацію державами згідно із положеннями установчих документів. На сучасному етапі міжнародні фінансові організації відіграють важливу роль у міжнародних економічних відносинах, адже, саме через канали цих організацій проходить значна частка світових інвестицій, купівля та продаж валюти для фінансування експорту та імпорту. Їх діяльність дозволяє запровадити необхідний регулюючий фактор і певну стабільність у функціонуванні валютно-розрахункових відносин. Одну із найважливіших ролей серед міжнародних фінансових організацій відіграють так звані «Бреттон-Вудські організації», до яких відносять Міжнародний валютний фонд та Група Світового банку, які складають найважливішу ланку сучасної інституціональної структури у міжнародних валютних відносинах. Крім зазначених вище найбільш потужними та дієвими організаціями також є Банк міжнародних розрахунків, регіональні банки і валютно-кредитні організації Європейського Союзу (Європейський банк реконструкції і розвитку, Північної Америки (Міжамериканський банк розвитку), та Південно-Східної Азії (Азіатський банк розвитку). Однак, найбільш перспективними багатосторонніми джерелами надання позикових коштів вважаються МВФ та Світовий банк. МВФ надає консультативну і технічну допомогу, забезпечує фінансову допомогу країнам-членам Фонду, сприяє розвитку міжнародного валютно-фінансового співробітництва, розширенню та збалансованому зростанню обсягів міжнародної торгівлі з метою досягнення високого рівня зайнятості та реальних прибутків. Крім того, участь у МВФ дає можливість зміцнити виробничий потенціал країн-членів та допомагає підтримати рівновагу платіжних балансів. В свою чергу основними завданнями Групи Світового банку є: сприяння стабільному економічному зростанню країн-членів, допомога в реконструкції господарства країн, що розвиваються, заохочення розвитку приватного сектора, та заохочення іноземного інвестування. Головними інструментами найвпливовіших міжнародних фінансових організацій є фінансові та кредитні ресурси, гарантії, консалтингові послуги, які різняться формами, терміном, кінцевим спрямуванням та вартістю у часі. У сучасній системі господарювання кредити міжнародних фінансових організацій, за умови їх ефективного ви¬користання, є важливим джерелом ресурсного забезпечення реалізації пріоритетних проектів і завдань соціального та економічного розви¬тку, інструментом інституційних перетворень та міжнародної інтеграції. Протягом 2007–2014 рр. з-поміж усіх міжнародних фінансових організацій найбільші обсяги кредитів в економіку України надав Між-народний Валютний Фонд – 69%; Міжнародний банк реконструкції та роз-витку - 13%, та Європейський Інвестиційний Банк – 12%. Кредити МВФ допомагали розв’язувати численні проблеми ма¬кроекономічної нестабільності та забезпечува¬ли макроекономічне зростання, підтримували стабілізацію банківського сектору, фінансуван¬ня імпорту і забезпечення внутрішнього ринку необхідними товарами, а також ви¬ступали індикатором для взаємовідносин з інши¬ми міжнародними фінансовими організаціями та приватними кредиторами. Проекти Світового Банку реалізуються в секторах з позитивним досвідом співробітництва, у: соціальному, фінансовому, транспортному та дер¬жавному секторах, електроенергетиці, муніци¬пальній інфраструктурі та агропромисловому комплексі. Наразі допомога Групи Світового банку сконцентрована на двох напрямках, це поліпшення державних послуг та системи державних фінансів, а також поліпшення бізнес-клімату, яке розблокує економічний потенціал України. В свою чергу проекти Європейського інвестиційного банку реалізуються у держаному секторі, та спрямовано на розвиток транспортної, енергетичної та муніципальної інфраструктури. За роки співпраці України з МВФ (1994–2015 рр.) отримано понад 25 млрд. дол. США., таким чином Україна стала другою за розміром отриманої допомоги. В межах реалізації кредитних програм можна виділити шість етапів, основними інструментами фінансування яких були: системна трансформаційна позика, трирічні програми «Стенд-бай», програма розширеного фінансування, програма «Попереджувальний стенд-бай», та дворічна угода «Стенд-бай». Вважаємо, що подальша співпраця України з МВФ є об’єктивно необхідною та доцільною, оскільки: кредитні ресурси МВФ значно дешевші, ніж ті, що залучаються на міжнародних фінансових ринках; від характеру взаємовідносин з МВФ залежить інвестиційна привабливість держави для інших світових організацій, що координують свої дії з Фондом; співпраця з Фондом сприяє інтеграції України у глобальну фінансову систему, в якій МВФ посідає провідне місце, і є кредитором останньої інстанції. Щоб дослідити реальний вплив діяльності міжнародних фінансових організацій на реалізацію стабілізаційної політики України, потрібно, на нашу думку, здійснити аналіз динаміки ряду макроекономічних показників держави, та впливу на них безпосередніх вимог-рекомендацій від основних міжнародних кредиторів. Результатами такого впливу є: девальвація гривні; високий рівень інфляції; проблеми в банківському та реальному секторах економіки; зменшення обсягів іноземного інвестування в економіку України; загальне зубожіння населення на фоні зростання безробіття, замороження соціальних виплат, скорочення реальних доходів та різкого підвищення тарифів на комунальні послуги, що в кінцевому підсумку призвело до формування «споживацького» стереотипу поведінки; зростання державного боргу і перетворення проблеми його обслуговування на перманентну проблему запозичення; неспроможність сформувати засади довгострокової конкурентоспроможності національної економіки. Для виконання головного стратегічного завдання співпраці МВФ з Україною – досягнення її макроекономічної стабілізації, необхідним є реалізація таких стратегічних напрямків і завдань, як: підтримка економічного зростання і стратегічних реформ; удосконалення системи фінансового посередництва з метою підтримки інвестування національної економіки; забезпечення збільшення реальних доходів населення, зменшення фіскального навантаження і регулювального впливу державних органів на приватний сектор економіки; удосконалення системи соціального захисту та підвищення якості життя населення; а також розвиток приватного сектора економіки. Ключовими напрямками реформ в Україні, яку підтримуватиме МВФ є: ведення гнучкої і стійкої курсової політики; зміцнення банківської системи, для підтримки економічної активності країни; скорочення державних витрат і реструктуризація боргу; поліпшення бізнес-клімату та дерегуляція: податкова реформа. Однак, найважливішим напрямком співробітництва України з МВФ, на сучасному етапі, є реформа податкової системи, адже податкове навантаження на підприємства наразі становить майже 52%. Тiльки через значне зниження всiх ставок i зменшення податкового тиску можуть вiдбутися позитивнi змiни, економiка стабiлiзується та матиме шанс на розвиток. Нині існує два основні проекти податкової реформи – урядовий і парламентський. Обидва передбачають зниження податкових ставок. Проте урядовий проект передбачає поступове зниження ставок ключових податків - ЄСВ, ПДФО, ПДВ та ПнП до 20% і зменшення дефіциту бюджету до 60 млрд. грн. Парламентський проект є більш ліберальним, передбачає різке зниження: зменшити ставку податку на прибуток з 18% до 15%, ставку ПДВ - до 15%, щодо ПДФО впровадити ставку 10% з першої гривнi (без неоподатковуваного мiнiмуму) та запровадити єдину ставку ЄСВ у розмiрi 20% що, сформувати дефіцит Державного бюджету у розмірі не менше 200-207 млрд. грн. На нашу думку, реальним стимулом легалізації заробітної плати буде розмір ефективного фіскального навантаження в Україні до 20% - 28,5%, що дозволить легалізувати до 150 млрд. грн., частини «тіньового сектора». Це стане можливим за рахунок зниження наявних відсоткових ставок за такими податками, як: ПДВ (із 20% до 12%), ЄСВ (з 32,6% - 49,7% до 15% – з роботодавця, 3,6% – з працівника), ПДФО (з 15% (20%) до 20%, 15%, 10%), ліквідація податкових пільг ПнП. Запропоновані зміни податкової системи дозволять реалізувати стимулюючу функцію податків і усунути структурні диспропорції в економіці; стимулюють розвиток обробних галузей промисловості і виробництва товарів народного споживання, тобто галузей з більш високою часткою доданої вартості. Зростання таких галузей сприятиме утворенню нових робочих місць, що дозволить зменшити рівень безробіття. Для забезпечення боргової безпеки України в контексті розвитку співробітництва з МФО нагальним є реструктуризація державного боргу. У вересні 2015 р. Україна досягла угоди з головними кредиторами стосовно певної реструктуризації власних боргів на досить суперечливих умовах, в контексті макроекономічної стабілізації України. Урд приймає стратегічно орієнтовані рішення, які обмежені саме в поточному моменті, і вимушена скористатися наявною можливістю реструктуризації боргів. Завдяки її проведенню, державний борг розглядатиметься не з позицій боргового тягаря на національну економіку, а як інструмент в механізмі забезпечення стабільного економічного зростання країни, забезпечення необхідних темпів приросту ВВП та повної зайнятості, стримування інфляційних процесів, забезпечення фінансування соціальних програм, формування достатніх обсягів кредитних ресурсів для розвитку підприємницької діяльності, залучення необхідних обсягів іноземних інвестицій. Наразі в сфері зовнішньої заборгованості України, не зважаючи на підтримку МФО і найбільших розвинутих країн, а також реструктуризації певних комерційних боргів, спостерігається висока невизначеність стосовно потенціалу та динаміки зовнішніх запозичень і подальшого розвитку співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями, хоча МВФ готовий надавати кредити навіть за умови визнання дефолту України.   СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Підручник/ За ред. В.Д.Базилевича. – 4-те вид. – К.: Знання-Прес, 2009. – 743 с. 2. Базилюк Я.Б. Пріоритетні напрями підвищення результативності співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями / Я.Б. Базилюк // Фінанси України. – 2014. – № 1. – С. 54–66. 3. Бідник Н.Б. Співпраця України з міжнародними фінансовими організаціями як чинник економічного розвитку держави/ Н.Б Бідник// Науковий вісник НЛТУ України. – 2013. –№ 19.3. – С. 153-157. 4. Булкот О.В. Роль міжнародних фінансових інститутів в розвитку та регулюванні сучасної валютної системи / О.В. Булкот // Формування ринкових відносин в Україні. Збірник наукових праць – 2009. – С.87-95. 5. Василик О. Д. Теорія фінансів / за ред. О. Д. Василика. — К. : ЦНЛ, 2005. — 480 с. 6. Вахненко Т.Р. Міжнародний кредит у світовій валютно-фінансовій системі /Т.Р. Вахненко // ФінансиУкраїни. – 2006. – №11 – с.143-154. 7. Ґазізуллін І.О. Аналіз адміністрування ПДВ в Україні / І.О. Ґазізуллін, О.А. Жолудь, Г.Р. Чередниченко // Аналітична записка. – К.: Оптима, 2011. – 19 с. 8. Довідка про стан та перспективи співробітництва України з МВФ. Офіційний сайт Міністерства фінансів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/2932.htm. 9. Закон України «Про державний бюджет України на 2015 рік» від 24 листопада 2015 року №№ 807-VIII // Відомості Верховної Ради України (ВВР). ‒ 2015. ‒ № 44. ‒ ст. 387 [із змінами та доповненнями] [Ел. ресурс] // Верховна Рада України: [сайт]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80-19. – Назва з екрана. 10. Закон України «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій» від 03 червня 1992 року № 2402-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР). ‒ 1992. ‒ № 33. ‒ ст. 474 [Ел. ресурс] // Верховна Рада України: [сайт]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2402-12. – Назва з екрана. 11. Звіти Рахункової палати України за 2007-2013 рр. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/category /32826. 12. Іваницька О.М. Вплив траншів МВФ на економіку України /[О.М. Іваницька, Г.Ю. Невгад, І.М. Балкова] // Науковий вісник Інституту міжнародних відносин НАУ. Серія «Економіка, право, політологія, туризм». – 2014. – № 4. – С. 14–17. 13. Лазебник Л.Л. Міжнародне фінансове право [Текст]: Навчальний посібник / Л.Л. Лазебник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 312 с. 14. Малиновська І.В. Співпраця України з Міжнародним валютним фондом: можливості та небезпеки, 2013 р. / І.В. Малиновська // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nauka.zinet.info/6/malynovska.php. 15. Меморандум про економічну та фінансову політику, підготовленого урамках реалізації програми МВФ «стенд-бай». Офіційний сайт НБУ. [Електронний ресурс]. / Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/Publication /others/Мemorandum. pdf. 16. Мокій А.І., Яхно Т.П., Бабець І.Г. Міжнародні організації. Класифікація міжнародних організацій. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 280 с. 17. Мороз А.С. Основні методи виявлення схем мінімізації в оподаткуванні платників ПДВ [Текст] / А.С.Мороз, О.С.Червінська, І.П.Могиляк // Науковий вісник НЛТУ України: Збірник науково-технічних праць. – 2014. − Вип. 21.8. – С. 257-262. 18. Носова О.В. Співпраця України з міжнародними організаціями. Національна економіка: навч. посіб.:/ за заг. Ред. Носової О.В. – К.:Центр учбової літератури, 2013. – 512 с. 19. Офіційний сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі в Україні. Досвід співробітництва України з МВФ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.me.gov.ua/. 20. Офіційний сайт Національного банку України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/. 21. Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/. 22. Офіційний сайт Державної фіскальної служби України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://sfs.gov.ua/. 23. Офіційний сайт Міністерства Фінансів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/. 24. Офіційний сайт Фінансового порталу Мінфін [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://minfin.com.ua/. 25. Офіційний сайт Представництва Міжнародного Валютного Фонду в Україні [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.imf.org/external/country/UKR/rr/index.htm. 26. Податковий кодекс України № 702-VIII від 17.09.2015, ВВР, 2015, № 46, ст.427 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17. 27. Примаченко І.В. Ефективність співробітництва МВФ і України / І.В.Примаченко // Актуальні проблеми міжнародних відносин: [зб. наук. праць]. - К.: Київський університет, 2013. – Вип. 36. – Ч.2. – С. 195-202. 28. Рязанова Н.С. Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2001. — 119 с. 29. Савченко К.В. Вплив міжнародних фінансових організацій на ре¬алізацію стабілізаційної політики в Україні [Текст] / К.В. Савченко // Вісник ДонНУЕТ. – 2013. – № 3. – С. 34 – 38. 30. Савостьяненко М.В. Інвестиційні проекти міжнародних фінансових організацій в Україні / М.В. Савостьяненко// Наукові праці НДФІ. – 2014. – № 1(42). – С. 128-137. 31. Сайкевич М.І., Лебединець Л.Є. Dплив міжнародного кредитування на перспективи розвитку економіки України // Актуальні проблеми економіки. – 2013. – №6(96). – С. 43-48. 32. Сіденко В., Юрчишин В., Маркевич К. Борги: час брати і час віддавати. Глобальні тенденції та виклики для України. / Аналітична доповідь. – Київ: Заповіт, 2015. – 72 с. 33. Сущенко О.А. Роль Міжнародного валютного фонду у макрофінансовій стабілізації України / О.А. Сущенко, І.О. Руденко // Ринок цінних паперів України. – 2013. – № 1–2. – С. 23–29. 34. Стратегія партнерства з Україною на період 2012-2016 фінансових років / Міжнар. банк реконструкції та розвитку, Міжнар. фін. корпорація. – 20 січня 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www-wds.worldbank.org/external/default/WDSContentServer/WDSP/IB/2012/06/06/000386194_20120606032218/Rendered /PDF/ 662790UKRAINIA00CPS0 full0report0UKR.pdf. 35. Ткачук В.Г. Становлення та сучасний стан міжнародних фінансових організацій, їх роль у регулюванні світових процесів / В.Г. Ткачук // Вісник Національного банку України. – 2013. - № 5. – С. 26-31. 36. Чайка Ю.М. Державний борг України та його вплив на економіку / Ю.М. Чайка, А.С. Дяченко // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www. economyconfer.com.ua/full_article/784/. 37. Kleimeier S., Versteega R. Project finance as a driver of economic growth in lowincome countries. - [Електроннийресурс] - Режимдоступу: http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S1058330010000030. 38. Kleimeier S., Megginson V. Are project finance loans different from other Syndicatedcredits? - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://facultystaff.ou.edu/M/William.L.Megginson1/pfjacfpap.pdf.