Зразок роботи
1.1 Поняття грошово-кредитної політики у працях вітчизняних та зарубіжних дослідників
Гроші відіграють виключно важливу роль в ринковій економіці. «Гроші, - справедливо зауважує А.М. Рикачев, - є загальним зв'язком, який з'єднує нас в те, що називається організмом народного господарства. Вони пов'язують споживачів з виробниками, робочих з капіталістами, капіталістів з покупцями. Вони служать загальною формою економічних відносин нашого часу». «Гроші - не річ, а «суспільні відносини», - написав К. Маркс ще в «Убогості філософії». Гроші є зовнішнім (речовим) виразом соціальних відносин, що виникають на грунті обмінних угод. У цьому визначенні підкреслюється соціальний характер грошей, а отже, визначається загальна їх роль [7, с.56].
Основним ринковим регулятором стабільності економічного розвитку є державна грошово-кредитна політика. Саме вона визначає напрями і можливості регулювання економіки монетарними методами. Зміст грошово-кредитної політики зумовлений особливостями економічних систем, завданнями і межами державного втручання в економіку. За ринкових умов господарювання грошово-кредитна політика перебуває у тісній взаємодії з бюджетно-фіскальною політикою. Основною метою політики в сучасних умовах є стабілізація економіки, забезпечення зайнятості та стримування інфляції.
В окремих випадках, як синонім грошово-кредитної, вживається поняття «монетарна політика», яка базується на спроможності грошово-кредитної системи впливати на грошову пропозицію та, відповідно, на відсоткову ставку, а через неї – на інвестиції та реальний дохід. Такий акцент на визначення сутності грошово-кредитної політики, пов'язаний з поширенням теорії монетаризму, в якій роль грошових чинників впливу на економіку гіпертрофована.
2.2 Особливості монетарної політики України
На тлі чіткої і послідовної монетарної політики Швеції, українська політика і практика НБУ виглядають досить невиразно. Адміністрування на валютних ринках не зміцнило стійкість макроекономічного середовища, а радше розбалансувало його, посилюючи паніку та невпевненість суспільства й бізнесу у спроможності НБУ захистити національну грошову одиницю. Чинники, які зумовили нестійкість валютних і фінансових ринків, не усунуті й досі, тому ризики поглиблення дисбалансів залишаються високими [9, с.51].
Протягом останніх років в Україні досить гостро стоїть проблема аналізу факторів, які викликають структурні дисбаланси в економіці і складових забезпечення економічного зростання та визначають напрям монетарної політини НБУ. До них слід віднести: скорочення реального сектору економіки; прискорення інфляції, яке призвело до зниження доходів населення та споживання в реальному вимірі; зростання частини відтоку коштів з економіки України на оборону; розвиток фінансового сектору супроводжується стрімким зменшенням банків, скороченням депозитної бази та пропозиції кредитів; у 2015 р. знос капіталу перевищив інвестиції; заощадження зосереджені у фінансових установах, уряді та у домашніх господарствах; сировинна орієнтація промислового виробництва; підвищена вразливість до макроекономічних шоків; «хронічні» платіжні дисбаланси; імпортозалежність. Дієвість зазначених структурних дисбалансів економіки підтверджується негативною тенденцією показників економічного розвитку України (табл. 2.2)