Зразок роботи
1.1. Сутність інтеграції, її форми, передумови та ефекти. Причини, що зумовили нерівномірність розвитку регіонів західно-європейського інтеграційного об’єднання ЄС
Міжнародна економічна інтеграція – це поєднання національних процесів відтворення, що базується на поділі праці між національними господарствами, встановлення між ними стійких зв’язків і взаємодій у різних формах.
Регіональна економічна інтеграція є об’єктивним, регульованим і направленим процесом зближення та взаємодії національних господарських систем, в основу якого покладено економічний інтерес самостійних господарюючих суб’єктів і міжнародний поділ праці.
Теоретичні обґрунтування необхідності економічного інтеграційного процесу у країнах з ринковою економікою були запропоновані ще у 70 – 80-х роках XIX ст. представниками німецької історичної школи Ф. Лістом, Г. Шмолером, В. Рошером та ін. У 50 – 60-ті роки XX ст. на проблеми економічної інтеграції звернули свою увагу К. Мейер, Ж. Рюєф, Р. Шуман, А. Паніч, Е. Бенуа, Ж. Моне, Б. Баласса та багато інших. Регіональною інтеграцією також цікавились теоретики світової економіки, які розглядали проблеми інтеграції як елемент вчення про ефективність зовнішньої торгівлі або як вчення про державне регулювання зовнішньоекономічних процесів [2, с.189-193].
Залежно від ступеня зрілості економічної інтеграції, у світовій практиці виділяють етапи, та типи інтеграційних об’єднань:
1) преференційні торгові угоди (скорочуються тарифні бар’єри у взаємній торгівлі при збереженні національних тарифів стосовно третіх країн);
2) зона вільної торгівлі (означає повну відміну митних тарифів у взаємній торгівлі при збереженні національних митних тарифів стосовно третіх країн);
3) митний союз (передбачає встановлення єдиного зовнішньоторговель-ного тарифу та єдиної зовнішньоекономічної політики стосовно третіх країн);
4) спільний ринок (вільна взаємна торгівля товарами і послугами доповнюється вільним пересуванням факторів виробництва – капіталу та робочої сили, а також узгодженням економічної політики);
5) економічний союз (об’єднує попередні типи інтеграції з координацією макроекономічної політики країн-учасниць, уніфікацією законодавств і стандартів, створенням наднаціональних органів управління) (мал.1).
2.2 Внутрішні та зовнішні фактори, що визначають дані тенденції. Аналіз та оцінка тенденцій соціально-економічного розвитку країн ЄС
Уряди більшості розвинених країн проголошують національними цілями досягнення повної зайнятості, поліпшення якості життя, справедливого розподілу доходів, стабільного економічного зростання тощо, але усього цього неможливо досягти без вирішення проблем на регіональному рівні.
Однак, існування значних диспропорційних умов розвитку регіонів свідчить про те, що існуючі можливості практично не використовуються сьогодні як на державному, так і на регіональному рівнях [29, c.58]
Процес інтеграції країн здійснюється за вимогами економічного закону нерівномірного розвитку цивілізацій. Цей закон, на нашу думку, дає можливість повністю визначити потенціал кожної національної економіки.
Для того, щоб інтегруватися в “єдине” ціле, потрібно розкрити і довести внутрішній потенціал країни до інтеграційного стану суспільства. До Європейського союзу приєднуються країни у випадку доведення раціональності включення даної країни в єдність. Інтеграційний процес відбувається тому, що в єдності існують кращі можливості долати кризові явища економіки, ніж у окремих країн.
Закон нерівномірного розвитку цивілізацій, по-перше, фіксує той реальний стан, в якому перебувають національні економіки; по-друге, він спонукає національні економіки до включення “другого дихання”, без якого неможлива мобілізація всіх внутрішніх складових, що чітко доводить глобалізаційні процеси [8, c.36].
Розглянемо зовнішні та внутрішні фактори, які викликають нерівномірність розвитку країн Європейського союзу за умови регіональної інтеграції