Зразок роботи
ВИСНОВКИ
Дослідивши стан і перспективи розвитку світового ринку природного газу, ми дійшли таких висновків.
1. Упродовж останнього десятиліття у світовій енергетиці відбулося чимало змін, що зумовили нові тенденції розвитку паливно-енергетичного комплексу та чинять вплив на енергетичну політику країн світу. Визначальними факторами формування трендів розвитку світової енергетики сьогодні є: загострення протиріч між основними гравцями на міжнародних енергетичних ринках, зокрема зміна вектора взаємовідносин між споживачами та виробниками, що посилює конкуренцію за енергоресурси; зміна структури пропозиції енергоресурсів та підвищення ролі окремих постачальників; нерівномірне зростання енергоспоживання, що посилює регіональні енергетичні диспропорції: темпи зростання попиту на енергетичні ресурси в таких країнах, як Китай та Індія, перевищують темпи зростання більшості розвинутих країн світу; швидка та непередбачувана волатильність цін на енергоресурси, зокрема нафту, природний газ та вугілля; зростання обсягів міжнародної торгівлі енергоносіями, розвиток інфраструктурної складової постачань енергоресурсів і загострення пов’язаних із цим ризиків; необхідність боротьби зі зміною клімату, де головним засобом є подальша декарбонізація енергетики.
2. Природний газ має певні переваги перед іншими джерелами енергії. Природний газ є найбільш екологічно чистим видом енергетичного палива. Вартість видобутку природного газу значно нижча, ніж інших видів палива. На відміну від вугільної та ядерної енергетики, а також відновлюваних джерел, видобуток газу не потребує субсидування. Продуктивність праці при його видобутку суттєво вище, ніж при видобутку вугілля і нафти. Використання газу для генерування електроенергії є дешевшим, чистішим, більш екологічно вигідне, ніж використання інших викопних палив, ядерної енергії та навіть відновлюваних джерел. Забезпечується повнота згоряння природного газу, не потребує додаткової переробки при його використанні. Можливі різні методи транспортування природного газу: трубопровід, скраплений природний газ, переведення газової фази в рідку, переведення газу в продукцію, добування газу для виробництва електроенергії, стиснений природний газ, переведення газової фази в тверду, гідратоутворення. Ресурси природного газу в надлишку, вони широко розповсюджені у всіх регіонах планети, а їх сумарних покладів вистачить ще як мінімум на 250 років.
3. Формування цін на природний газ має свої особливості. На відміну від ринку нафти ціни регіональних ринків істотно різняться між собою. Так, імпортований в Азію скраплений газ майже вдвічі дорожчий за газ, що постачається по трубопроводах із Канади до США. Така різниця в цінах обумовлена передусім способом транспортування – перевезення і підготовка скрапленого газу надзвичайно витратні. Ціни на природний газ піддаються коливанням, однак вони пов'язані з ціною нафти та залежать головним чином від неї. В середньому співвідношення ціни нафти і газу становить 0,6- 0,7. На ціну газу впливають також різні умови місцевих ринків. Сьогодні на європейському газовому ринку представлені дві протилежні ідеології ціноутворення – контрактна форма з прив’язкою до цін на нафту та нафтопродукти (The German Border Price (GBP)) та спотова форма (The NBP Spot Market Price (NBP)). Якщо природний газ є у дефіциті, спотові ціни підвищуються і можуть перевищувати ціни за довгостроковими контрактами, оскільки попит перевищує пропозицію. Якщо надлишок природного газу стає настільки надмірним, то порушується «золота середина» (баланс попиту та пропозиції на ресурс) і спотові ціни знижуються. Це зумовлює необхідність вживати виняткових заходів для відновлення ринкової рівноваги на оптовому газовому ринку.
4. Важливою складовою сучасних тенденцій розвитку світової енергетичної галузі став розвиток технологій видобутку сланцевого газу, що призвів до «вуглеводневого буму» в США. Позитивний досвід використання технологій у США у середньостроковій перспективі дозволить країні стати одним з найпотужніших експортерів енергоресурсів. Крім того, відродження нафто- та газовидобутку у США може змінити ситуацію у міжнародній торгівлі енергоресурсами, а також вплине на формування цін на нафту та природний газ у світі. У зв’язку зі «сланцевою революцією» у найближчій перспективі очікуються надходження додаткових обсягів природного газу в міжнародний обіг, що підвищить пропозицію природного газу в торгівлі СПГ. Основними покупцями стануть країни Азії, зокрема Японія, Китай, Південна Корея, які вже вклали значні кошти в газові активи США. Сполучені Штати змогли б поставляти за кордон від третини до половини виробленого в країні газу у вигляді СПГ. СПГ зі США може скласти певну конкуренцію постачальникам СПГ з країн Африки та Близького Сходу та експортерам трубопровідного природного газу.
5. Найбільшими розвіданими запасами природного газу володіють РФ, Іран та Катар, значні запаси мають США, Саудівська Аравія, Туркменістан Венесуела та ОАЕ. Двадцятка країн-лідерів має в своєму активі близько 90 % світових запасів блакитного палива. За регіонами світу найбільшою часткою світових доведених запасів володіють країни Близького Сходу (42,8 %), Європи та Євразії (30,4 %). Водночас для країн ЄС цей показник є незначним – 1,3 трлн. м3 (0,7 % світових запасів), що ставить Співтовариство в майже повну залежність від імпортних поставок природного газу. При цьому на долю трьох країн – Росії, Ірану і Катару – припадає близько 55 % світових резервів.
6. Великі ринки природного газу відрізняються своєю організацією, джерелами покриття попиту на газ та, як наслідок, моделлю ціноутворення на цей енергоресурс. На північноамериканському ринку довгострокові контракти практично відсутні. На азійсько-тихоокеанському ринку більшість країн повністю або дуже суттєво залежать від імпортного газу, що вимагає забезпечення гарантій його постачання. Майже весь імпорт забезпечується поставками СПГ, в основному за довгостроковими контрактами, в яких вартість газу визначається за формулою, прив’язаною до вартості нафти і нафтопродуктів, і залишається незмінною впродовж дії контракту. Характерною рисою європейського газового ринку є суттєва залежність від поставок імпортного газу, основна частина якого, в основному трубопровідного, до недавнього часу постачалась за довгостроковими контрактами з нафтопродуктовою індексацією. Водночас, функціонує і спотовий ринок, на якому в основному торгується СПГ.
7. У 2015 р. глобальний видобуток природного газу склав 3538,6 млрд. куб. м, що на 2,2 % більше, порівняно з 2014 р., але на 0,2 % менше показника середнього приросту за попередні 10 років. Країною, де у 2015 р. відбулося найбільше за абсолютними показниками зростання світового видобутку, були США, причому весь приріст видобутку був досягнутий за рахунок нетрадиційного газу, тоді як видобуток традиційного – навпаки зменшився. Збільшення видобутку у 2015 р. також зафіксовано в Ірані та Норвегії, продовжилася тенденція збільшення видобутку природного газу в Австралії та Китаї. Проте деякі країни, зокрема Нідерланди та Росія продемонстрували зниження обсягів видобутку. У зв’язку з військовою напруженістю найбільше зниження обсягів видобутку було зафіксовано в Ємені. Попит на природний газ збільшився на 0,4 %, що значно нижче, ніж середній показник в 2001-2014 рр. Спостерігалося різке зменшення його споживання в країнах ЄС. Найбільший темп росту спостерігався в Китаї, Ірані, США – на них припав 81 % приросту. У Німеччині, Італії, Україні, Франції і Великобританії був відмічений найістотніший спад попиту. Падіння цін на нафту значно вплинуло на газові ціни, що призвело до відносного цінового вирівнювання між ринками Азії (де газ традиційно продається дорожче) та Європи. Як результат, на європейський ринок починає надходити дедалі більша кількість СПГ, що підсилює й без того серйозну конкуренцію між традиційними експортерами трубопровідного газу до країн ЄС.
8. Для України ситуація з енергетичною безпекою суттєво гостро загострилася у 2014 р., що було спричинено анексією Криму, а також військовою агресією РФ (окупацією частини території Донецької та Луганської областей). Через анексію півострова Україна втратила газові родовища, що знаходяться на шельфі Чорного моря, активи компанії ДТЕК «Крименерго», генеруючі підприємства, були «заморожені» всі проекти у сфері видобутку вуглеводнів. Тривалий час на українському газовому ринку домінувала Росія, але, починаючи з 2011року частка РФ зменшилася з 72,1 до 18,2 % у 2015 році. Врешті Україна повністю відмовилась від поставок з Росії, звернувшись до реверсних поставок газу з ЄС – Словаччини, Угорщини та Польщі. Водночас Україна намагається активізувати добуток власного газу.
9. Основними регіонами зростання попиту на природний газ будуть Китай і країни Близького Сходу, а в країнах ОЕСР газ стане основним видом палива в енергетичному балансі до 2030 р., чому сприятиме введення в Сполучених Штатах обмежень на рівень викидів електростанцій. На відміну від нафти, видобуток газу збільшиться майже всюди (крім Європи), а на частку нетрадиційних ресурсів припаде майже 60 % світового зростання поставок. Потреби в імпорті будуть рости в більшій частині Азії, а також в Європі, зростаюче число експортерів газу, потроєння кількості заводів СПГ і зростаюча здатність ринків СПГ швидше перенаправляти потоки в дефіцитні регіони забезпечать більшу впевненість для покупців на міжнародному газовому ринку. Майже половину приросту у світовому газовидобутку буде забезпечувати традиційний газ із країн, що не входять в ОЕСР (82 млрд. куб. ф/добу або 1,5 % на рік), в основному з країн Близького Сходу та Росії.
Щодо перспектив підвищення рівня видобутку власного газу, то Україні для цього потрібно а) нарощувати обсяги пошуково-розвідувального буріння (передусім, глибокого буріння у Дніпровсько-Донецькій западині); збільшувати експлуатаційне буріння на родовищах, що розробляються; застосовувати методи інтенсифікації видобутку на діючих родовищах; будувати дотискні компресорні станції на родовищах з наявними залишковими ресурсами та ін. З нетрадиційного газу для України найбільш перспективним є газ центрально-басейнового типу щільних колекторів, який схожий з традиційним газом за методиками геологічної розвідки, а також сланцевий газ. Але зважаючи на сьогоднішню ситуацію у країн, реалізація цих проектів можлива у віддаленій перспективі.
Магістр