Зразок роботи
Актуальність теми. Епоха правління імператора Мейдзі (1868-1912) відкрила нову сторінку в японській історії: у всіх сферах життя суспільства – економічної, політичної, соціальної, культурної та ідеологічної – відбулися докорінні зміни. Особливо важливими в історичній перспективі стали перші два десятиліття періоду Мейдзі, протягом яких відбулися кардинальні зміни в економіці країни: перехід від японського варіанту традиційної «східної» системи («східного феодалізму») до ринково-капіталістичної системи західного типу, від аграрного суспільства до індустріального.
Метою реформ Мейдзі було прагнення якнайшвидше наздогнати Захід, «модернізація». Реально ж потреба в цьому була викликана необхідністю якнайшвидшого посилення країни з метою збереження незалежності Японії. Декларованою політичною метою було відновлення безпосереднього правління імператора замість встановлення, скажімо, республіканської, президентської форми правління. Конституція 1889 р. виявилася досить формальною при надмірному значенні імператора. Специфіку проведення реформ у Японії можна простежити при розгляді форм їхньої реалізації: підсумкове оформлення всіх перетворень виглядало як «реформи зверху». Наприклад, партії ніколи не виконували «функцій протесту». Вони створювалися з волі влади і як інструмент, звернений проти опозиції, на відміну від «західного варіанта», де партія виникає, звичайно, як форма протесту проти влади. У цілому ж будьякі «реформи зверху» у підсумку одержували майже мовчазне схвалення низів.
Реформи, проведені в той час, визначили характер подальшої еволюції Японії. «Японське економічне диво» після Другої світової війни і навіть сучасна політика Японії несуть на собі відбиток подій першої половини епохи Мейдзи. Ідея запозичення іноземних досягнень при збереженні японської ідентичності, їх використання в процесі формування національної моделі економіки в координатах ринкової системи сягають корінням в загальнонаціональну задачу посилення та зміцнення країни, що сформувалася також в першу половину епохи Мейдзи. Японія, яка зуміла в найкоротші терміни провести індустріалізацію консервативного типу, створивши дворівневу структуру промисловості (традиційне виробництво, яке не було зруйновано, і новий індустріальне сектор), може послужити корисним прикладом для вирішення сучасних завдань реформування або вдосконалення економічної системи.
Вивченням історії Мейдзі, особливо її соціально-економічних аспектів, займалися також вчені різних історичних напрямів – Хондзе Ейдзіро (1888-1973), Цу-Тія Такао (1896) та ін. [2]. У 20-30-х роках XX ст. в японській історичній науці почала складатися марксистська школа з її класовим підходом до подій суспільноісторичного процесу, зокрема, щодо «революції Мейдзи». Її представники почали із травня 1932 р. випускати серію робіт «Нариси з історії розвитку японського капіталізму». Серед цих учених (Норо Ейтаро, Хані Горо, Ямада Морітаро, Хатторі Сісо, Хірано Есітаро й ін. [3]) не існувало єдиної точки зору про сутність подій Мейдзи й генезис японського капіталізму. Одна група істориків розглядала події 1867-1868 р. як буржуазну революцію, друга – як процес формування абсолютистського режиму. Стосовно сучасних дослідників, яких цікавить проблема формування капіталізму в Японії, слід зазначити Р.Ш.-А. Алієва, Р. Хашімото, Л.Д. Грішельової, Н.І. Чегодарь, Я. Накасоне, М.І. Крупянко, Р. Скалапіно, В.Є. Молодякова, О.А. Гаджієву та ін. Проблема Мейдзі й зараз продовжує залишатися в центрі ідеологічної боротьби в науковому й політичному житті Японії. Проте, залишається слабко дослідженим питання впливу реформи на систему оподаткування Японії.
В даний час на Далекому Сході відбувається формування елементів тихоокеанського вузла світової економіки. Цей перспективний сегмент світового господарства посилює передумови для розвитку багатосторонньої взаємодії Японії з іншими країнами. Крім того, в останні роки в світі помітно посилилися геополітичні протиріччя і виявилися тенденції до зміни балансу сил, в тому числі і в Далекосхідному регіоні. Всі ці факторів ставлять завдання пошуку нових шляхів міжнародного, в тому числі економічного співробітництва. В таких умовах надзвичайно актуальним стає глибинне розуміння намірів і рішень японського керівництва в яких не можуть не звучати відгомони історії Японії, в тому числі подій, що сталися в епоху Мейдзи. Тим більше що саме в період Мейдзі в Японії почала формуватися капіталістична модель індустріальної економіки Японії, яка, хоча і викликає сьогодні багато запитань, але все ще залишається провідною парадигмою країн-лідерів світового економічного господарства.
Таким чином, метою даного дослідження є розкриття, з нашого погляду, сутності проведених реформ у Японії та визначення їхнього впливу на подальший розвиток країни, а саме сферу оподаткування. Реалізація мети дослідження передбачає виконання наступних завдань:
1. Визначити сутність податків як економічної категорії та дослідити систему непрямого оподаткування Японії.
2. Розкрити загальну та регулюючу функції податків, навести їх класифікацію.
3. Обґрунтувати історичні, політичні та економічні передумови реформації.
4. Визначити сутність та роль революції для формування податкової системи Японії.
5. Розкрити проблеми та напрями вдосконалення податкової системи Японії в контексті сучасних глобалізацій них процесів.
Об’єктом дослідження виступають революція Мейдзи та її вплив на сучасний стан податкової системи Японії.
Предметом дослідження визначено ключові передумови, вектори впливу та результативність революції для становлення податкової системи та успішного соціально-економічного розвитку держави.
Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.
Обсяг дослідження – 45 сторінок, список літератури становить 31 позицію.
Магістр