Система міжнародної торгівлі (ID:27347)

Вступ Розділ 1. Теоретичні основи міжнародної торгівлі 1.1 Суть та види торгівлі 1.2 Теорії міжнародної торгівлі Розділ 2 Аналіз ролі Украни в системі міжнародної торгівлі 2.1 Товарна структура міжнародної торгівлі України 2.2 Торгівельні партнери України Розділ 3. Шляхи оптимізації міжнародної торгівлі 3.1 Покращення ролі України в системі міжнародної торгівлі 3.2 Роль держави в регулюванні торгівельної діяльності України на зовнішніх ринках Висновки Список використаної літератури На основі проведеного дослдження можна зробити наступні висновки: 1. Включення України в систему світогосподарських зв’язків вимагає серйозної адаптації її структури, всього господарського механізму до надзвичайно серйозних вимог, котрі диктують світове господарство та його економічні інститути. Уповільнення темпів реформ, а також невизначеність політичного курсу ставить Україну перед загрозою втрати шансу входження до світової спільноти. Істотним чинником проведення реформ в Україні є структурна перебудова економіки. 2. Останнім часом Україна почала використовувати нові форми включення у світовий економічний простір. Це, зокрема: вільні або спеціальні економічні зони; єврорегіони; морські економічні райони міжнародного співробітництва; спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку; міжнародні транспортні коридори. 3. Україна має великий експортний потенціал. Маючи площу 0,4% загальної світової суші і чисельність населення на рівні 0,8% загальносвітової кількості, Україна робить 5% світової мінеральної сировини і продуктів його переробки. 4. Географічна структура зовнішньої торгівлі України носить відносно стабільний характер. На початку 2009 р. домінуючу роль у цій галузі продовжують грати Російська Федерація (53% українського імпорту), Туркменістан, Білорусь, Казахстан, Китай, Туреччина, Німеччина, Польща, Італія й Угорщина. Однак у порівнянні з відповідним періодом попереднього року імпорт із країн СНД зменшився на 15,7%. Основними торгівельними партнерами України є Росія, Німеччина, Туркменістан, США. Україна експортує свої товари в 201 країну світу, при цьому лідирує Європа, частка якої в загальному обсязі експорту 35%. Товарна структура експорту України носить чітко виражений сировинний характер. Взагалі, у структурі українського експорту переважають товари з низьким ступенем обробки (близько 66%). Зростання українського експорту досягається за рахунок чорних металів. Частка інших видів продукції незначна. В Україні імпорт товарів збільшується вищими темпами, ніж експорт. 5. Основна стратегічна задача для України – перехід до розвитку економіки, орієнтований на експорт, і отже, на виробництво товарів, здатних конкурувати на світовому ринку. 6. Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на своїй території. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності повинно забезпечити захист економічних інтересів України і законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;створення однакових можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності з ціллю розвитку всіх видів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, використання доходів і здійснення інвестицій; розвиток конкуренції і ліквідацію монополізму. Однією з форм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є встановлення режиму здійснення валютних операцій на території України. Наступною формою є митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Ліцензування та квотування експорту та імпорту як форми державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності запроваджуються Україною самостійно у випадках, передбачених Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність". 7. Головні складові елементи системи зовнішньоекономічної стратегії України – це створення потужного експортного сектора; національна конвертована валюта; залучення іноземних інвестицій на основі створення спільного підприємництва; лібералізацію імпорту; проведення зарубіжної підприємницької діяльності; розбудова розгалуженої системи зовнішньоекономічного менеджменту; гнучку податкову, цінову, депозитну, кредитну, фінансову і валютну політику; поступову інтеграцію економіки в європейські і світові господарські об’єднання та організації; кадрове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.