Зовнішні відносини Великобританії кінця ХХ – початку ХХІ ст. (ID:176838)

Великобританія у свою чергу розглядала США як головний та надійний гарант політичної, економічної та воєнної безпеки Великобританії, що забезпечували підтримку її великодержавної геостратегії. Виходячи з цього, Англія обрала собі позицію стороннього спостерігача у європейських процесах. В цілому англо-американські відносини при Гордоні Брауні пережили не найкращий період. Пов’язані з воєнними діями в Афганістані та Іраку скандали не сприяли розвитку цих відносин. Найбільш голосними серед них стали: загибель британських воєннослужбовців від «вогню по своїм»; секретні тюрми США і незаконне транспортування підозрюваних у тероризмі; передача Британією Лівії винуватця підриву літака над містом Локерби. Все це як підкреслює А. Куликов, привело до відкритих розбіжностей [3, 115]. Лейбористській партії належать давні зв’язки з Демократичною партією США. Достатньо згадати тісну взаємодію команди Білла Клінтона і Тоні Блера. Прихід до влади в США демократів у Лондоні зустріли із задоволенням. Разом з тим, британська сторона захвилювалася, коли говорячи про відносини з Великобританією, прес-секретар Барака Обами охарактеризував їх як «особливе» партнерство. З американської сторони послідкували виправдання. Гордон Браун став першим європейським лідером, якого новий президент США прийняв у Білому домі після інавгурації. Важливе місце на переговорах у Вашингтоні зайняла боротьба з наслідками економічної кризи. Прем’єр прибув 1 березня 2009року у Вашингтон після саміту ЄС, на якому обговорювалося це питання. Для виходу світової економіки з кризи він запропонував Бараку Обамі розробити «глобальний новий курс», бачення якого виклав у газеті «Санді таймс» незадовго до візиту [22]. Барак Обама прийняв участь у Лондонському саміті «Великої двадцятки» на початку квітня 2009 року, присвяченому світовій фінансовій кризі. Саміт проходив під керівництвом Гордона Брауна. Британський прем’єр запропонував створити новий фонд в цілях розвитку міжнародної торгівлі, закликах до реформ системи прийняття рішень у міжнародних фінансових інститутах. Головним підсумком вечора стало погодження пакету стимулювання світової економіки на суму 1,1 трлн. дол. США, що супроводжувався цілим рядом мір фінансового характеру, в тому числі по лінії МВФ і МБР.