Проблема реформування Ради Безпеки ООН (ID:179207)

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ РАДИ БЕЗПЕКИ ООН Масштабні події світового значення, що мали місце після завершення Другої світової війни і перемоги людства над фашизмом, кардинально змінили існуючий світопорядок. Ці зміни торкнулися не тільки політичної карти світу, а й загального клімату планети, обумовленого створенням і подальшим розвитком нової універсальної платформи міжнародного співробітництва держав – Організації Об'єднаних Націй, яка не тільки займає центральне місце в системі міждержавних організацій, але і грає виняткову роль в сучасному міжнародно-політична розвитку. У світлі останніх подій – загострення існуючих і виникнення нових міжнародних конфліктів, загрози міжнародного тероризму в особі «Аль-Каїди» і «Ісламської держави», масового і брутального порушення прав людини в результаті діяльності останніх – як ніколи раніше актуалізується питання удосконалення діяльності ООН і її адаптації до серйозної зміни міжнародно-політичного ландшафту. Перед Організацією постають додаткові завдання, для вирішення яких потрібно вдосконалення існуючих, більше того – створення нових механізмів функціонування. Назріло питання реформування ООН. Розмова про назрілу необхідність змін в ООН ведеться вже давно, але на початку нового тисячоліття ця тема стала особлива актуальна. Очевидно, що в нинішній, досить складній міжнародній обстановці основний фокус уваги в цьому процесі повинен бути зосереджений на реформуванні Ради Безпеки ООН як головного органу, відповідального за підтримку міжнародного миру і безпеки [3, с. 207]. РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ РАДИ БЕЗПЕКИ ООН Для ефективної роботи і швидкого прийняття рішень. Після закінчення Другої світової війни стало зрозуміло, що необхідно якомога швидше змінювати громіздку і малоефективну міжнародну організацію Лігу Націй. Відсутність швидкого та ефективного міжнародного механізму безпеки призвело до того, що вибухнула Друга світова війна. Більшість країн погодилося з ідеєю створення системи «колективної безпеки», яка зародилася в Європі в 18-м столітті, а потім почала розвиватися після кривавої Першої світової війни. Ні у кого не було сумнівів в тому, що необхідно мати авторитетну міжнародну організацію, яка могла б в критичній ситуації діяти стрімко і результативно. Через 70 років з дня створення Рада Безпеки можна сказати, що вона не виконала свого завдання. Вдалося уникнути Третьої світової війни, але це стало можливим завдяки наявності такого стримуючого фактору, як ядерна зброя, а не завдяки консенсусу з питань безпеки п'яти постійних членів РБ ООН. У той же час регіональні війни і локальні конфлікти тільки набирають силу. За масштабами руйнувань і численних жертв їх вже можна порівняти з минулими світовими війнами. Однак Рада Безпеки ООН не в силах не тільки зупинити їх, але і приблизно покарати винуватців [11].