Особливості діяльності АСЕАН на сучасному етапі (ID:179214)

1.1. Суть поняття "міжнародна організація" Світовий процес глобалізації тісно пов'язаний зі створенням у всіх регіонах світу інтеграційних угрупувань і об'єднань, які з часом трансформуються в економічні, політичні і військові союзи. Національні держави поступово втрачають можливість самостійно справлятися із складними економічними, соціальними, екологічними, науково-технічними, політичними і іншими проблемами. Вони прагнуть об'єднати свої зусилля із зусиллями інших, часто сусідніх країн. Регіональним співтовариствам легко протистояти новим викликам XXI століття. Актуальна в XXI столітті глобалізація, як процес формування цілісного світового господарства, і регіональна інтеграція, як створення єдиного регіонального комплексу, – це взаємно зв'язані явища. Інтеграційні союзи оформляються в різні форми, види і структури міжнародних організацій [18]. Різноманітність міжнародних організацій перешкоджає формування єдиного визначення такого явища як міжнародна організація. Існують три базові критерії, що визначають характер міжнародних організацій: характер членства, географічний вимір функціональний вимір. Найбільш фундаментальною основою класифікації є характер членства. Визначають міжурядові міжнародні організації (МПО), членами яких виступають національні уряди і які створюються шляхом укладення договорів між урядами (ООН, Всесвітній банк, НАТО, Європейський союз (ЄС) [4, с. 110], Співпраця незалежних держав (СНД) та ін.), і неурядові, які складаються з окремих осіб або окремих груп (Гіннес, Міжнародний олімпійський комітет, Міжнародний комітет червоного хреста (МКЧХ), Міжнародні організація кримінальної допомоги (Інтерпол) і так далі). Деякі організації не можна однозначно віднести до міжурядових або неурядових. 1.3. Основні методи дослідження діяльності міжнародних організацій Міжнародні відносини є одним із найскладніших об'єктів наукового пізнання. Із давніх-давен вони займали важливе місце в житті будь-якої держави, суспільства, їх значення особливо зростає нині, коли всі держави вплетені в розгалужену мережу різноманітних взаємодій, що впливають на долю всього людства. Дослідження міжнародних відносин та їх історії набуває особливої ваги в умовах становлення незалежної України як самостійного суб'єкта міжнародної взаємодії. З найдавніших часів існування людства наука намагалася логічно тлумачити міжнародні відносини. Дослідники виходили з реальної потреби зрозуміти причини війни та миру, пояснити стан взаємовідносин між державами і народами. Вивчення міжнародних відносин потребує нових методологічних підходів, засобів і методів. Справжній прорив у методології міжнародних відносин зробила сучасна західна міжнародно-політична наука. Центром у дослідженні проблем світової політики і міжнародних відносин стали Сполучені Штати Америки. Міцні традиції мають також західноєвропейські держави, насамперед Франція, Велика Британія, Німеччина. Завдяки працям Г. Моргентау, Дж. Розенау, Р. Арона, К. Дойча, Д. Зінгера, М. Жирара, Б. Жак'є, М. Каплана, А. Уолферса, С. Хоффмана, А. Камінського та багатьох інших учених у суспільних науках міцно утвердився відносно самостійний напрям, який вивчає реалії міжнародного життя. Заслуговують на увагу праці польських учених таких, як Й. Кукулка, Ч. Мойсєвіч, В. Малєндовскі, які приділяють значну увагу й методологічним проблемам. Найвідомішими теоретиками міжнародних відносин серед російських учених є А. Торкунов і П. Циганков. Не стоять осторонь даної проблематики й українські вчені такі, як С. Віднянський, Л. Зашкільняк, Б. Канцелярук, О. Майборода, Г. Перепелиця, В. Трощинський, С. Троян та ін.