СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА ПОЛІТИКА США В 90-ТІ РОКИ ХХ СТ. (ID:729574)

ВСТУП В історії сучасного світу США посідають ключове місце, й особливо це стосується другої половини ХХ століття. Новітня доба в історії людства дуже тісно пов’язана із зовнішньополітичною діяльністю урядів США, із тією стратегією й геополітичними впливами, що їх обирали і здійснювали американські адміністрації впродовж останній десятиліть. Економічний, військовий, науково-технологічний, політичний потенціал цієї країни завжди дозволяв їй бути не просто високорозвиненою державою, а й визначальним регіональним та світовим суб’єктом міжнародних відносин. Проте для такого сучасного стану США були свої історичні передумови. США зробили великий внесок у демократизацію посткомуністичних держав. Скориставшись перебудовою і реальними економічними труднощами в СРСР, США використали ці обставини для можливості оволодіти новими ринками, збільшити експорт товарів й капіталів, створити розгалужену зону обігу власної національної валюти. Також, важливість східноєвропейського регіону в період 1989 – 1990-х рр. для Сполучених Штатів визначалася питаннями гарантій національної безпеки. Актуальність теми. Із закінченням “холодної війни” та розпадом Радянського Союзу Сполучені Штати Америки залишились єдиною наддержавою у світі, що здатна визначати та ефективно захищати свої інтереси в глобальному масштабі, а також впливати на систему міжнародних відносин в цілому. Очевидним є той факт, що США має визначальний вплив на розвиток міжнародних відносин на світовій арені, відіграє ключову роль у підтримці миру і безпеки в різних регіонах світу. Європейський вектор залишається одним з пріоритетних напрямків зовнішньої політики США. Офіційний Вашингтон, незалежно від партійної приналежності американських президентів, постійно наголошує на необхідності подальшої розбудови відносин з країнами Європи, важливості підтримання й розвитку європейських та трансатлантичних інституцій в рамках спільних американсько-європейських політичних і економічних проектів та програм. Особливе місце в європейській політиці США займають країни Східної Європи, де в кінці 1980-х на початку 1990-х років відбулися кардинальні суспільно-політичні зміни. Реалізація східноєвропейської політики США після “холодної війни” відбувається в умовах кардинальної зміни геополітичної ситуації в регіоні: - по-перше, наприкінці 1980-х років в Східній Європі, як і в інших регіонах світу, зникла напруженість періоду “холодної війни”, відійшло в минуле блокове протистояння політичних систем; - по-друге, завершення “холодної війни” вимагало реформування застарілих концепцій Північноатлантичного союзу з метою перетворення НАТО із знаряддя колективної оборони Заходу в орган загальноєвропейської безпеки; - по-третє, розпад колишньої біполярної системи міжнародних відносин і народження нових демократій в країнах Східної Європи поставили перед США і західноєвропейськими державами питання залучення східноєвропейських держав до загальноєвропейських економічних і військових інститутів. Сполучені Штати, втративши звичні міжнародні орієнтири, відповідно до яких їхні зовнішньополітичні ініціативи переважно були підпорядковані протиборству з “світовим комунізмом” і “радянською загрозою”, об’єктивно змушені були концептуально переосмислити свої підходи до європейських проблем, зокрема, щодо відносин з державами Східної Європи. В нових геополітичних реаліях Сполучені Штати прагнули зберегти свою військову присутність і вплив на розвиток подій на європейському континенті, попри те, що ідеологічні і військово-стратегічні чинники американської політики у Європі часів “холодної війни” застаріли. Наслідком такого підходу стала активна розробка американським політичними та науково-дослідними інститутами комплексу заходів із забезпечення національних інтересів Сполучених Штатів в Європі, вироблення політичної стратегії та інструментів впливу на вже “оновлену” і “розширену” Європу. Від часу здобуття незалежності у 1991 році у зовнішній політиці України, однієї з держав східноєвропейського регіону, західний вектор відігравав дедалі важливішу роль. Виходячи з національних інтересів, курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію був проголошений у Верховній Раді України геополітичним пріоритетом. В теоретичному плані актуальність дослідження полягає в тому, що аналіз зовнішньополітичної стратегії і тактики Сполучених Штатів в Східній Європі після часів “холодної війни” є важливим для розвитку української історичної науки. Практична складова актуальності дослідження зумовлена потребою вироблення Україною ефективної стратегії інтеграції до західноєвропейських інституцій та розвитку і поглиблення українсько-американських відносин. Об’єктом дослідження є європейська політика США в контексті розвитку міжнародних відносин в 90-ті роки ХХ ст. Предметом дослідження є концептуальне забезпечення та реалізація політики США відносно країн Східної Європи. Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з кінця 80-х років ХХ ст. до 2000 року, що включає перебування при владі республіканської адміністрації Дж.Г.У. Буша та демократичної адміністрації Б. Клінтона. Цей період ознаменувався закінченням “холодної війни”, кардинальними змінами у політичних системах країн Східної Європи та початком зародження сучасної системи міжнародних відносин, що у свою чергу призвело до складної еволюції східноєвропейської політики США. З метою створення цілісної картини еволюційного процесу змін у політиці США щодо країн Східної Європи проведено історичний екскурс в події 40 – 80-х років. В наступні роки відбулися зміни в зовнішньополітичній стратегії США, що відображали системні трансформації, зумовлені розпадом біполярної системи міжнародних відносин. В основу американського зовнішньополітичного курсу в Східній Європі було покладено стратегію “залучення” східноєвропейських країн до міжнародного співробітництва та “розширення” їх впливу на міжнародній арені. Верхньою межею дослідження визначено 2000 р., а саме закінчення правління адміністрації Б. Клінтона. У територіальному відношенні необхідно вказати, що термін “Східна Європа”, яка була об’єктом зовнішньої політики США, використовується як політична, а не географічна категорія, до якої включені країни тієї частини європейського континенту, що підпадала під вплив СРСР після Другої світової війни. У даному дослідженні процес змін в американській східноєвропейській політиці проаналізовано на прикладі України, Польщі, Румунії, Чехії, Угорщини, Словаччини та Болгарії, стосовно яких, власне, і відбувалося формування нових засад цього напрямку зовнішньої політики США. Мета дослідження полягає у розкритті еволюції східноєвропейської політики США кінця 80-х – початку 90-х років ХХ ст., визначенні концептуальних і політичних особливостей її розробки та реалізації в зазначений період. Досягнення поставленої мети вимагає постановки і розв’язання наступних завдань: - з’ясувати місце східноєвропейського регіону в політиці США після Другої світової війни; - розкрити американські оцінки революційних змін у країнах Східної Європи на рубежі 1980-х – 1990-х років; - дослідити американські концепції розвитку відносин з країнами Східної Європи після революційних подій; - проаналізувати позицію США щодо розширення НАТО на Схід; - виявити ставлення Сполучених Штатів Америки відносно включення країн Східної Європи до ЄС; -розкрити основні риси політико-дипломатичних, економічних, культурних та гуманітарних зв’язків США з країнами Східної Європи. Методологічною основою дослідження є принципи історизму, багатофакторності та системності, які дають можливість дослідити розвиток внутрішньополітичних процесів у динаміці й тісному зв'язку з конкретними історичними умовами. Для розв'язання окремих завдань застосовано порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний, ретроспективний та статистичний методи дослідження. Рівень досліджуваності. Питання східноєвропейської політики США досліджувалося багатьма закордонними та вітчизняними вченими, серед яких можна виділити Белевцеву Світлану Миколаївну, яка у своїй науковій статті «Вплив США на демократичні перетворення в Східній Європі в період президентства дж. Буша-старшого» розглядає питання розробки і здійснення зовнішньополітичного курсу США щодо залучення в сферу свого впливу країн Східної Європи на основі проведених в них демократичних перетворень. Також в статті Т.С. Сулейменова «Американський чинник політико-системних перетворень у східноєвропейському регіоні» аналізується вплив Сполучених Штатів на динаміку та хід політико-системних перетворень у регіоні Східної Європи, досліджуються геополітичні та геоекономічні проблеми регіону. З. Бжезинський у своїй книзі Бжезинський «Велика шахівниця. Панування Америки і її геостратегічні імперативи» «підкреслював, що головна геостратегічна мета Америки в Європі може бути сформульована досить просто: шляхом трансатлантичного партнерства зміцнювати американський плацдарм на Євразійському континенті. Збереження цього плацдарму і його розширення як трампліна для просування демократії має пряме відношення до безпеки Сполучених Штатів. Важливе значення для розуміння концептуальних підходів США до трансатлантичних відносин та ролі східноєвропейських країн у цих відносинах, політики розширення НАТО на Схід мають грунтовні історичні та політологічні праці А. Корнієнко, Є. Камінського, Б. Канцелярука, О. Брусиловської, М. Бессонової, С. Телбота, Дж Рабкіна. Джерельною базою дослідження є офіційні публікації матеріалів Білого дома, держдепартаменту; матеріали слухань у комітетах і підкомітетах Сенату та Палати представників Конгресу США; документи Північноатлантичного альянсу; опубліковані праці політичних діячів США. Важливим джерелом є мемуари політичних і громадських діячів США, які доповнюють офіційні документи. Серед них можна виділити мемуари Трумана, Дж. Г. Буша, З. Бжезинського, Г. Кісінджера, М. Горбачова, Б. Клінтона. Автор скористалася такими документами, як «Декларація про звільнення Європи» 1945 року, Директива Ради національної безпеки 58/2 1949 року, Закон про підтримку східноєвропейських демократій 1989 року, документ Ради національної безпеки США «Стратегія національної безпеки шляхом залучення і розширення» 1993 року, Концепція «розширення демократії»1993, програма «Партнерство заради миру» 1994 року, Доповідь Конгресу про військові потреби та витрати розширення НАТО 1998 року та інші. У дослідженні використовувалися джерела отримані через мережу Інтернет, зокрема інформація з офіційних веб-сайтів Білого дому, державного департаменту США та періодичних видань, таких як «Foreign Affairs». Структура роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. У першому розділі «Історичні передумови формування зовнішньополітичної стратегії США щодо країн Східної Європи» міститься інформація про місце та роль східноєвропейського регіону в зовнішньополітичній стратегії США після ІІ світової війни до повалення комуністичного режиму. По закінченню ІІ світової війни країни Східної Європи для США представляли геополітичний інтерес. Під час Ялтинської конференції Східна Європа залишалася в радянській сфері впливу. США прагнули залучити країни регіону до створення демократичних режимів. У другому розділі під назвою «Концептуальні засади формування східноєвропейської політики США в постбіполярну епоху» викладені нові підходи східноєвропейської політики США в умовах революційних подій у Європі. Проаналізовано основні засади політики Сполучених Штатів Америки відносно євроатлантичної інтеграції. В третьому розділі «Основні риси політичних, економічних та гуманітарних відносин США з країнами Східної Європи» аналізується розбудова політичних та дипломатичних відносин США з країнами Східної Європи . До інструментів економічного впливу офіційного Вашингтона на регіон Східної Європи американські політики відносили паралельне та навіть одночасне здійснення багатосторонніх та двосторонніх фінансових програм. Починаючи з середини 90-х років ХХ ст. американські зусилля були направлені на зміну менталітету населення східноєвропейського регіону, засобами інформаційної комунікації здійснювався вплив на підсвідомість громадян цих країн щодо сприйняття західних демократичних цінностей. В кінці роботи зроблено висновки, до яких автор дійшов у ході дослідження теми.