Зразок роботи
Варто одразу ж наголосити на тому, що сучасна Тиграйська війна має глибоке історичне коріння. Вона є результатом тривалих політичних суперечок усередині країни, зокрема між Народним фронтом визволення Тиграю (НФВТ) та чинним керівництвом Ефіопії. Деякі із згаданих суперечок, на думку дослідників, сягають ефіопського імперського періоду, поєднуючись із сучасними проблемами [19].
НФВТ був тривалий час (1991-2018 рр.) провідною силою в Ефіопії. Його лідер М. Зенаві був спочатку президентом, а згодом – прем’єр-міністром держави (з 1991 р. і до смерті у 2012 р.). У цьому контекст варто відзначити, що саме очолюваний М. Зенаві НФВТ подолав у 1991 р. правлячий тоді в Ефіопії комуністичний режим М. Маріама. Комуністичне правління Ефіопії, яке підтримували СРСР та Куба, спричинило смерті сотень тисяч жителів країни внаслідок голоду, воєн і репресій [6].
Після смерті М. Зенаві у 2012 році, у партійному середовищі НФВТ розпочалася фракційна боротьба: старі члени партії виступали проти нових, консервативні партійці протистояли ліберальним членам партії. Також регіональні (етнічні) партії, які були частиною НФВТ, стали проявляти зацікавленість в тому, щоб саме представник їхнього народу обійняв посаду нового глави партії та, відтак, глави держави. Результатом боротьби став компроміс, відповідно до якого новим лідером партії і главою федерального уряду було обрано Х. Десанеля – представника малочисельного народу волайт, який проживає на півдні Ефіопії. Будучи дисциплінованим партійним функціонером, він, однак, на думку експертів, погано підходив для цієї посади [8].
Багаторічне правління НФВТ спричинило невдоволення інших народів Ефіопії, а також політичних сил, які їх репрезентують. Незадоволення викликав не лише сам факт тривалості правління НФВТ, але й його домінування в армії, а також авторитарний характер правлячого режиму. Відтак це призвело до масштабних протестів всередині країни, і як наслідок – зміни влади в Ефіопії навесні 2018 р. [6].
Магістр