Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність роботи особливо важлива в сучасному глобальному контексті з ряду причин. Першочергово — це зростаюча глобалізація та рух людей між країнами, що роблять актуальною необхідність збереження і впровадження спільних цінностей для зміцнення національної єдності в умовах різноманітності культур і традицій. Наступний не м енш важливий фактор — це сучасне суспільство стикається з численними соціокультурними викликами, такими як міграційні процеси, етнічні та культурні конфлікти. Інвестиції в освіту можуть слугувати інструментом для подолання цих викликів і створення єдності нації. Зокрема швидкі технологічні зміни та економічна динаміка вимагають висококваліфікованої робочої сили. Інвестиції в освіту дозволяють формувати конкурентоспроможні фахівці, спроможні розвивати національну економіку. Інвестиції в освіту виступають як інструмент забезпечення рівних можливостей для всіх громадян. Це сприяє соціальній справедливості та рівному доступу до знань. Спільна освіта допомагає формувати спільні цінності і ідеали для майбутнього суспільства. Інвестиції в цю галузь визначають курс розвитку, спрямований на єднання суспільства. І найважливіше — інвестування в освіту сприяє збереженню та підвищенню культурної ідентичності нації, що важливо для утримання національного духу.
Мета полягає в створенні комплексного та обґрунтованого підходу до розуміння ролі інвестицій у сферу освіти як стратегічного інструменту для зміцнення національної єдності з використанням досвіду європейських країн.
Предметом дослідження є взаємозв'язок між інвестиціями в освіту та їх впливом на зміцнення національної єдності, зокрема в контексті досвіду європейських країн.
Об’єктом дослідження є система освіти та виховання, включаючи її структури, програми, методи, ресурси та інші аспекти, які піддаються впливу через інвестиції і взаємодіють з формуванням національної єдності, зокрема, з урахуванням досвіду європейських країн.
1. Роль освіти та виховання у формуванні національної ідентичності
У процесі життя формування ідентичності є складним і багатогранним явищем, що визначається різними чинниками [6] . Освіта, зокрема історична і громадянська, відіграє важливу роль у цьому процесі. Як підкреслюється у багатьох дослідженнях, цей вплив особливо помітний в умовах політичних та соціокультурних трансформацій. Сьогодні в світі відбувається дуже багато подій, які суттєво впливають на геополітичні, соціокультурні зміни. Зокрема вплив світової пандемії COVID-19 негативно вплинув на всі чинники соціокультурного життя населення, вплив збройних конфліктів, наприклад між Ізраїлем та Сектором Гази цьогоріч теж несе негативні чинники, не тільки для населення цих регіонів, а й для всього світу.
Зокрема, ситуація в нашій країні має також вплив на становлення та виховання національної ідентичності. В чому ж це проявляється? Насамперед, світові країни спостерігають за тим, як маленька країна починає ідентифікувати себе, як націю, бореться за свої права та свободи, та об’єднується задля боротьби із спільним ворогом та агресором.
Нещодавні приклади, зокрема на прикладі Донбасу, вказують на те, що ситуації окупації та вплив зовнішніх сил можуть впливати на формування ідентичності через маніпуляції з освітнім процесом. Зокрема, спалення українських підручників та перехід до російських навчальних програм може впливати на уявлення про історію та культуру. Сьогодні, на жаль ситуація стає ще гіршою. Починаючи з 24 лютого 2022 року, коли російські війська вторглися вглиб окупованих зон та в інші регіони країни, можна було спостерігати чітке пробудження народу та становлення самоідентифікації себе, як українця. Але протягом вже майже двох років протистояння, ворогу все ж таки вдалося закріпитися в деяких районах близьких до окупації. Не чекаючи особливих умов, окупанти пропагують свою мову та культуру, зокрема розвішують в захоплених містах та селах свою символіку, рекламу, змінюють назви магазинів, а особливо — впроваджують свою систему освіти, друкуючи свої книжки, зошити і тд. На жаль, наслідки таких дій будуть щонайменше складними, а то й не поправними. Батьки в окупованих зонах починають пристосовуватися до умов, які складаються, відповідно їх діти — наше майбутнє покоління, яке зараз вивчає історію, переписану руками кривавих диктаторів, на жаль, вже буде не нашим майбутнім і навряд чи буде мати в майбутньому проукраїнську позицію.
Додатково, важливо відзначити, що російська державна політика спрямована на змішування мов та національних ідентифікацій в українському суспільстві. Подібний підхід може впливати на сприйняття російськомовного населення, відкидаючи їхню національну ідентифікацію та підділяючи їх у біологічну масу без власної культури та мови. Асиміляція населення — це нормальних геополітичний процес, якщо це відбувається природнім шляхом. Шляхом насадження, даний процес стає «мутаційним» та так званою «раковою пухлиною» на тлі двох держав. Таке населення не матиме в майбутньому своєї думки, не ідентифікуватиме себе як частина якоїсь із держав.
Такі сценарії викладають питання, як освіта може бути використана для формування чи перетворення ідентичності, а також як це впливає на стосунки між різними групами населення в контексті національної єдності.
Мовний склад історії та літератури в освітньому контексті суттєво впливає на формування самоідентифікації. Першочергово, історія — це код нації. Російські підручники настільки спаплюжені та переписані, що не мають ніякого наукового підґрунтя. Наприклад, в російському контексті ОУН\УПА — це зрадники народу, люди-вбивці і тд, в нас вони герої — адже це люди, які боролися за свою свободу на незалежність. Так само і в літературі, наприклад — розстріляне відродження.
Такий процес ідентифікації починається з раннього дитинства, коли дитина вже відчуває зв’язок з рідною оселею, традиціями родини, участю в національних святах. У цей час формується спільне відчуття своєї приналежності до чогось більшого, ніж просто сім’я чи місце постійного проживання, що є своєрідною неусвідомленою національною ідентичністю. Це визначається початковим етапом для подальшого розвитку національної ідентичності [2, c.53].
Над важливу функцію при цьому виконують родина та зовнішні ознаки українського, які супроводжують дитину. Серед яких національні символи, мова,
Магістр