Зразок роботи
ВСТУП
Виховання і навчання в сучасній педагогічній науці самостійні терміни, але вони повинні бути органічно пов’язані.
Навчання – це процес опанування підростаючими поколіннями знань, навичок та вмінь, набуття професійно важливих якостей. Навчання в професійній освіті являє собою планомірну, організовану, спільну і двосторонню діяльність викладачів та учнів, спрямовану на свідоме, міцне і глибоке опанування останніми системи знань, навичок і вмінь, процес, під час якого набувається загальна освіта, розвивається особистість учня, його світогляд, засвоюється досвід людства і професійної діяльності. Результатом завершеного навчання є отримання певної освіти.
Виховання - це процес цілеспрямованої, систематичної, організованої, планомірної взаємодії вихователя і вихованця, під час якого відбувається вплив на свідомість, підсвідомість, пізнавальну, емоційно-вольову та мотиваційну сфери вихованця з метою формування у нього наукового світогляду, високих моральних, громадських і професійних рис для формування його особистості.
Оптимальне співвідношення між проблемою виховання та навчання – фундаментальна проблема педагогіки у різні часи. Так, наприклад, Ж.-Ж. Руссо та К. Ушинський провідну роль віддавали вихованню, підпорядковуючи йому навчання. Ушинський зазначав, що «Без духовного розвитку людини все фактичне пізнання, зокрема математичні чи мікроскопічні дослідження не несуть користі, а можуть призвести навіть до шкоди самій людині і її оточенню».
Сучасна педагогічна теорія розглядає навчання та виховання в єдності, яка не виключає специфіки навчання та виховання, з глибоким пізнанням їх сутності, функцій, організації, засобів, форм та методів.
Одним з важливих аспектів проблеми єдності навчання й виховання є питання взаємозв'язку занять і позакласної роботи. Його рішення безпосередньо пов'язане з необхідністю підвищення якості навчально-виховної роботи за рахунок забезпечення розмаїтості форм позакласної роботи, органічно пов'язаних з уроками за змістом, цілями, прийомами корекційного впливу на учнів.
Актуальність дослідження. Процес виховання органічно поєднаний з процесом навчання учнів, опануванням ними основами наук, багатством національної та світової культури. Виховання має за мету формування рис і якостей учня згідно з його здібностями й інтересами у рамках державної політики виховання. Сутність виховання полягає в тому, що в процесі його формується світогляд, мораль, високі естетичні смаки та ставлення учня як особистості до навколишнього світу.
Проблема взаємозв’язку навчання та виховання завжди актуальна, оскільки викладачеві потрібно враховувати індивідуальні особливості та темперамент учня, також те, яке виховання було отримано учнем від батьків.
На дидактичну й виховну цінність взаємозв'язку класних і позакласних занять вказується в загально педагогічних роботах (Н.І. Болдирьов, З.І. Васильєва, В.С. Ільїн, Б.Т. Лихачов і ін.).
У цей час у спеціальній літературі відсутні конкретні рекомендації із забезпечення єдності навчання і виховання на уроці, засновані на експериментальному дослідженні проблеми. У свою чергу відсутність рекомендацій з організації такого взаємозв'язку утрудняє реалізацію її в практичній діяльності. У зв'язку з цим актуальним є дослідження шляхів взаємозв'язку уроків і позакласної роботи, що сприяють якісному засвоєнню знань учнями.
Об'єкт дослідження: процес формування знань в учнів.
Предмет дослідження: взаємозв'язок навчання і виховання в навчально-виховному процесі як фактор підвищення якісного засвоєння матеріалу.
Мета дослідження: визначення педагогічних умов підвищення ефективності єдності навчання й виховання.
Для досягнення даної мети необхідні наступні завдання дослідження:
1. визначити та проаналізувати теоретичні основи оптимізації взаємозв'язку заняття й позакласної роботи як у загально педагогічній, так і в спеціальній літературі;
2. вивчити стан реалізації взаємозв'язку навчання і виховання в практиці й простежити її вплив на якість засвоєння матеріалу учнями.
Основні методи дослідження: теоретичний аналіз психолого-педагогічної, методичної й спеціальної літератури за проблемою дослідження; вивчення досвіду роботи викладачів.
Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
Магістр