0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

Методика навчання рухливим іграм (ID:1125465)

Тип роботи: курсова
Дисципліна:Педагогіка
Сторінок: 36
Рік виконання: 2019
Вартість: 140
Купити цю роботу
Зміст
ПЛАН Вступ………………………………………………………………………… 3 Розділ 1. Методика проведення уроків фізичного виховання…………… 6 1.1.Особливості методики проведення уроків фізичної культури………………………………………………... 6 1.2. Підготовка до уроку фізичної культури……………………….. 9 Розділ 2. Навчання рухливим іграм……………………………………….. 11 2.1. Характеристика рухливих ігор…………………………………. 11 2.2. Методика проведення рухливих ігор………………………….. 13 2.3. Рухливі ігри……………………………………………………… 15 2.4. Українські народні рухливі ігри……………………………….. 25 Розділ 3. Оздоровче, освітнє і виховне значення рухливих ігор…………………………………………………….. 32 Висновок……………………………………………………………………. 35 Список літератури………………………………………………………….. 37
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
ВСТУП Серед великої кількості різноманітних засобів фізичного виховання широко використовуються рухливі ігри. Вони сприяють розв’язанню навчальних, оздоровчих, розвиваючих та виховних завдань. Ігрова діяльність має особливо важливе значення в період найбільш активного формування характеру – в дитячі та юнацькі роки. Граючись, діти засвоюють життєво-необхідні рухові навички і вміння, у них виробляються сміливість, воля, кмітливість, спритність, швидкість. У цей період ігровий метод посідає провідне місце, набуває характеру універсального методу фізичного виховання. На важливу роль гра у всебічному розвиткові дітей вказували безліч педагогів: К.Д.Ушинський, А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський та ін.. Гру дітей вони розглядали як основний вид фізичної і розумової діяльності. Школою підготовки дітей до життя називає гру А.С.Макаренко: «Гра має важливе значення у житті дитини, має те саме значення, яке в дорослого має діяльність, робота. Яка дитина в грі, такою з багатьох поглядів вона буде в роботі, коли виросте». Антон Семенович підкреслював, що гра має виховувати якості майбутнього працівника і громадянина. К.Д.Ушинський вважав, що «за умови правильного керівництва заняття рухливими іграми сприяють зміцненню здоров’я і водночас удосконалюють багато корисних здібностей, формують життєво необхідні рухові навички. Він вважав гру цінним засобом виховання не тільки фізичного, а й розумового розвитку, вказуючи на її зв’язок із соціальними середовищем, яке оточує дитину. Він говорив, що гра – шлях дітей до пізнання світу, в якому вони живуть. Виняткова роль належить іграм у становленні та зміцненні дитячого колективу, адже іграм завжди властиві елементи здорового суперництва, цікавого змагання. Ігрові змагання, як справедливо підкреслював В.О.Сухомлинський, вчать дітей спільних дій, дисципліни, винахідництва, відстоювання інтересів колективу. Ігрові діяльність завжди пов’язана з виникненням і розвитком між гравцями певних стосунків. Вона сприяє активному спілкуванню дітей, встановленню контактів. Не у всіх дітей, особливо на перших заняттях, однаковий нахил до зближення. Одні діти товариські, інші замкнені, сором’язливі. Під час гри вдається включити всіх учнів у колективну діяльність, допомогти зайняти належне місце серед своїх ровесників. У рухливих іграх завжди є переможці і переможені. Дуже важливо навчити дітей не хвалитися, коли вони виграють, і навпаки, якщо поразка – не впадати у відчай. Особливо слід добиватися, щоб діти зберігали дружнє ставлення до переможців і до переможених, причому всі стосунки мають ґрунтуватися на доброзичливості, глибокій повазі до однокласників, товаришів. Готуючись до заняття, слід обмірковувати, яку гру і з якою метою проводити на уроці, які освітні та виховні завдання можна розв’язати за допомогою цієї гри. Правила гри – головний організуючий її елементи. Вони включають довільне тлумачення обов’язків і дій гравців, упорядковують взаємодії останніх, запобігають зайвій схвильованості. Велике виховне значення має підбиття підсумків гри. Виховний аспект гри вимагає, щоб при визначенні переможця враховувалися не тільки швидкість і якість виконання завдання, а й стиль стосунків між гравцями, вміння діяти чесно, злагоджено. Успіхи гри, ефективність розв’язання навчальних і виховних завдань значною мірою залежать від правильного формування команд, вибору капітана і ведучого. Для цього, потрібно добре знати індивідуальні особливості учнів рівень їхньої підготовленості, а також звертати увагу на особисті стосунки в колективі класу. Тільки правильно підібрані та методично обґрунтовані рухливі ігри можуть бути надійним засобом впливу на колектив класу чи окремих учнів. За допомогою ігрового методу вчитель може швидко створити радісну атмосферу спілкування, пробудити в дітей бажання швидше включити в запропоновану діяльність. У нинішніх програмах з фізичної культури подається безліч засобів, які сприяють ефективному розвитку фізичних якостей та рухових здібностей. Завдання педагога – вміло й цілеспрямовано проводити заняття в шкільному колективі. Отже, для дітей ігри – це їхнє безпосереднє життя, а вчитель за допомогою ігор формує в них зміни характеру, розвиває фізичні якості, формує життєво-важливі рухові навички та вміння, виховує інтерес і звички до занять фізичними вправами. Тільки за цих умов можна досягти бажаного і правильного результату.